1. Методологічні основи наукових досліджень

1.1. Завдання вивчення дисципліни

Поглиблене ознайомлення студентів з основами проведення наукових досліджень та оформлення їх результатів у наукових установах, відділах, лабораторіях, у тому числі, у вищих наукових закладах, а також засвоєння знань про методологію, принципи та методи оформлення результатів теоретичних та експериментальних досліджень є надзвичайно важливим і необхідним.

Зміст дисципліни. При вивченні дисципліни передбачені наступні розділи:

1. Організація НДР в державі.

2. Підготовка наукових кадрів.

3. Науково – дослідна робота студентів.

4 Методологічні основи наукової роботи.

5. Вибір напряму та етапи НДР.

6. Пошук, накопичення та етапи НДР.

7. Теоретичні дослідження.

8. Моделювання.

9. Застосування ПК в наукових дослідженнях.

10. Експериментальні дослідження.

11. Обробка результатів експериментальних досліджень.

12. Оформлення результатів наукової роботи.

13. Організація роботи в науковому колективі.

Обсяг вивчення дисципліни: 30 годин лекцій, комплексна контрольна робота, диференційований залік.

Основні положення: методологія, наука, класифікація наук, суть технічних наук.

Методологія – сукупність прийомів дослідження, що їх застосовують у будь-якій науці відповідно до об’єкта її пізнання. Методологія – це система принципів і засобів організації та побудови теоретичної та практичної діяльності. Кожна конкретна наука використовує свою методологію і спеціальні методи. Метод – це сукупність прийомів та організацій практичного та теоретичного засвоєння дійсності.

Наука – сфера дослідницької діяльності, скерована на одержання нових знань про природу, суспільство, мислення тощо. В цілому, наука – це одна з форм суспільної свідомості, яка дає об’єктивну картину світу, система знань та законів розвитку природи та суспільства.

Соціальні функції науки змінювались та розвивались протягом історії людства. Виділяють три групи соціальних функцій науки:

- культурно – світоглядну;

- функцію науки, як безпосередньої виробничої сили;

- функцію науки, як соціальної сили.

На сьогоднішній день наука стала спеціальним видом занять особливої (окремої) групи людей.

Класифікація наук. Класифікація – розподіл предметів за спільними ознаками з утворенням певної системи класів даної сукупності предметів. Класифікація фіксує закономірні зв’язки між класами об’єктів, визначає їх місце і основні властивості в цілісній системі, служить засобом збереження і пошуку інформації. За характером своєї спрямованості та безпосереднього відношення до суспільної практики, науки підрозділяються на функціональні та прикладні.

Фундаментальні науки мають на меті пізнання матеріальних основ і об’єктивних законів руху і розвитку природи, суспільства і мислення як таких, що не мають можливо практичного застосування. У зв’язку з цим фундаментальні науки часто називають чистими науками.

Безпосередні задачі прикладних наук полягають у розробці на базі досягнень фундаментальних наук не лише конкретних пізнавальних, але і прикладних проблем. Тому показником ефективності результатів дослідження в галузі прикладних наук служить не тільки одержання істини, але і їх безпосереднє практичне значення.

На стику прикладних наук і практики виникає спеціальна область дослідження, яка має назву практичних розробок, у процесі яких результати прикладних наук реалізуються у вигляді технологічних процесів, конструкцій, промислових матеріалів тощо.

Загальна класифікація сучасних наук встановлює взаємозв’язок між трьома головними розділами наукового знання: природознавством, суспільними (соціальними) науками і філософією. Кожен з розділів утворює цілу систему наук.

Технічні науки є складовою частиною природничих наук. Технічні науки – це система знань про цілеспрямоване перетворення природничих тіл і процесів в технічні об’єкти, про методи конструктивно–технічної діяльності, а також про способи функціонування технічних об’єктів в системі суспільного виробництва.

Технічна політика, політика в галузі науки. Технична политика визначає тенденції технічного прогресу. Державна політика в галузі науки спрямована на створення умов, що забезпечують прискорення у досягненні економічних, соціальних та духовних цілей.

Для забезпечення наукових досліджень потрібні фінансування та матеріальне забезпечення. На все грошей не вистачить, тому формуються пріоритетні напрямки. Такими напрямками на сьогоднішній день в Україні є:

1. Фундаментальні дослідження найважливіших проблем природних, суспільних і гуманітарних наук.

2. Проблеми демографічної політики розвитку людського потенціалу та формування громадського суспільства.

3. Збереження навколишнього середовища (довкілля) та сталий розвиток (екологія).

4. Новітні біотехнології, діагностика і методи лікування найпоширеніших захворювань.

5. Нові комп’ютерні засоби та технології інформатизації суспільства.

6. Новітні технології та ресурсозберігаючі технології в енергетиці, промисловості та агропромисловому комплексі.

7. Нові речовини та матеріали.

Важливим елементом державної політики у галузі науки є також підготовка та вдосконалення наукових кадрів. До цієї підготовки залучені численні вищі навчальні заклади України, а також науково-дослідні інститути при Академії наук України.