16. Поняття і структура фінансової системи України.

Фінансова система — сукупність відособлених, але взаємопов'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи обміну, розподілу і перерозподілу ВВП, система фінансових органів та інститутів. За внутрішньою будовою фінансова система — сукупність відносно відокремлених, але взаємопов'язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП.

Внутрішня структура фінансової системи складається із: 1) сфер — узагальнена за певною ознакою сукупність фінансових відносин; 2) ланок — відособлена частина фінансових відносин (за ознакою специфічних форм і методів фінансових відносин або за ознакою наявності окремого фонду фінансових ресурсів). За організаційною структурою — фінансова система — сукупність — фінансових органів та інститутів, які здійснюють управління грошовими потоками. Внутрішня структура фінансової системи лежить в основі виділення органів управління фінансовою системою. За рівнем економічної системи виділяють такі чотири сфери (рис. 2.2): Сфера фінансів суб'єктів господарювання відображає рух грошових потоків підприємств. Залежно від форми організації фінансової діяльності можна виділити фінанси підприємств, що працюють на комерційних засадах, фінанси неприбуткових організацій, фінанси установ, що фінансуються в кошторисному порядку. Сфера державних фінансів характеризує фінансову діяльність держави, поділяється на такі ланки: бюджет держави, державний кредит, фонди цільового призначення, фінанси державного сектору. Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільчі відносини та централізацію ресурсів на світовому рівні. Вона складається з двох частин — міжнародних фінансових відносин, та безпосередньо міжнародних фінансів. Сфера фінансового ринку охоплює кругооборот фінансових ресурсів як специфічного товару. Фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і капіталів. Відокремленою ланкою фінансової системи виступає страхування, яке не належить до конкретної сфери.

17. Поняття та види державних видатків.

Виконання будь-яких функцій державою потребує витрат фінансових ресурсів. Державні видатки — це вид фінансових відносин, пов’язаних із безперервним цільовим використанням грошових коштів. Держава та органи місцевого самоврядування використовують для покриття необхідних витрат грошові кошти, що мобілізуються до централізованих фондів — державного та місцевих бюджетів.

Загалом, видатки держави можна класифікувати залежно від:

1)         необхідності фінансування на відповідний проміжок часу: на поточні видатки та видатки розвитку;

2)         поділу бюджетів на загальний та спеціальний фонди: на видатки, пов’язані з фінансуванням діючих установ, навчальних закладів, соціальних програм та на видатки, пов’язані з окремими спеціальними заходами та програмами;

3)         місця в суспільному виробництві: видатки на розвиток матеріальної та нематеріальної сфери;

4)         суспільного призначення: видатки на економічний розвиток, соціально-культурні заходи, науку та освіту, зовнішньоекономічну діяльність, погашення державного боргу;

5)         цільового призначення: видатки на заробітну плату, господарські витрати, ремонт;

6)         форми власності суб’єктів, які здійснюють публічні витрати: на державні видатки та муніципальні;

7)         джерел фінансування: на централізовані та децентралізовані видат-ки1