2.1.5 Електроенергетика

Об’єднана енергетична система України (надалі – ОЕС) є однією з найбільших енергосистем Європи. ЄС зацікавлена в інтеґрації електромереж і створенні єдиного ринку електроенергії, оскільки в Україні є енергогенеруючі потужності, що залишилися ще з радянських часів. Українську енергетику імпортують Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина.

Енергетична стратегія України 2006 року передбачала, за умови входження енергетичної системи України в режим паралельної роботи з енергосистемою ЄС, суттєве збільшення експортних можливостей (від 11,35 млрд кВтг 2010 року до 25 млрдкВтг 2030 року). Однак Україна не має програми модернізації електросистеми. А на оптовому ринку електроенергії її борг становить більш як 16 млрд дол. США. Україна вже має позитивний приклад можливості успішної інтеґрації електромережі з європейською. “Острів Бурштинської ТЕС” з липня 2002 року працює у паралельному режимі з об’єднаною енергосистемою Європи UCTE (див. Додаток 5).

2.1.6 Альтернативні джерела

Альтернативні джерела енергії виходять на ринок. Серед пріоритетних для України видів альтернативних джерел енергії є вітрова, мала гідроенергетика, біоенергетика, сонячна, геотермальна енергетика та альтернативні гази. Нині альтернативна енергетика задовольняє лише 1–2% потреб України в енер-горесурсах.

Вітрова енергія. Україна має власні розробки ліцензійних вітроенергетичних установок (ВЕУ) та власне промислове виробництво. Загалом в Україні працює вісім вітрових електростанцій (ВЕС) у Криму, Приазов’ї та в Карпатському реґіоні .Теоретичний вітропотенціал українських територій становить 330 млн ГВт. Це у 6 000 разів більше, аніж загальна потужність, яку нині генерує наша енергосистема. Проте фактична, тобто техніко-економічна, ефективність ВЕУ низька. Наприклад, потужність Новоазовської станції становить 21,795 ГВт. Це не дає змоги вітровій енергії конкурувати з традиційними видами енергії.

Мала гідроенергетика.Україна має потужні ресурси гідроенергії малих рік – близько 63 тисячі малих рік, потенціал яких становить до 28% загального гідропотенціалу України. Розвиток малої гідроенергетики сприяє децентралізації енергосистем і вирішенню проблеми енергопостачання важкодоступних сільських районів. Наприклад, на території Західної України мікро- і міні-ГЕС можуть стати основою енергозабезпечення. Мала гідроенер-гетика потребує незначних капітальних витрат і дає дешеву та екологічно чисту енергію, проте досі не розвивається через відсутність державної підтримки.

Біоенергетика та біопаливо. Біоенергетичні ресурси, які має Україна, можна використовувати для виробництва біогазу, біодизеля, біоетанолу, твердих паливних брикетів, тощо. До біоенергетичних ресурсів належать відходи лісового господарства, сільгоспгосподарства, побутові відходи, а також спеціально вирощений ріпак.Україна вирощує ріпак на експорт у ЄС, де за законом на кожній заправці повинно бути принаймні 10% біопалива. Оскільки ріпак змінює структуру землі і швидко виснажує її, європейським країнам вигідніше експортувати ріпак з України. Для власного використання ріпака в Україні відсутні технічні умови і регламенти на виробництво, зберігання та за-стосування біодизельного пального, не створено умов для залучення інвестицій у будівництво заводів.

Сонячна енергія. Раніше 10% світового виробництва сонячного кремнію було зосереджено в Україні. Проте європейці, облаштувавши теплові генератори на дахах своїх будинків, використовують сонячне тепло для опалення і нагрівання води, а в Україні таку практику лише починають застосовувати. Для вироблення енергії сонячні колектори випускають підприємства України, а фотоелектричні установки щойно вийшли на ринок як альтернатива до експортованих із Китаю.

Геотермальна енергетика. На Закарпатті та в Криму, де геотермальна енергетика має найбільші перспективи для розвитку, використовують лише 2% її потенціалу. Перспективним є спорудження рентабельних і екологічно чистих ГеоТЕС, які окуповуються менш як за п’ять років. Геотермальні води можна використовувати для опалення та гарячого водопостачання.

Альтернативні гази. Синтез-газ отримують із бурого вугілля, відходів переробки кам’яного вугілля, торфу тощо. В Україні вже розроблено нові технології виробництва синтез-газу з будь-якої біомаси.За запасами шахтного метану Україна посідає четверте місце у світі, але його видобуток (утилізація) становить усього 80 млн м куб. на рік. Якщо використати сучасні та перспективні технології, Україна може найближчим часом видобувати 2–4 млрд м куб. метану, а в перспективі до 6–9 млрд м куб. на рік. За приблизними підрахунками Україна має від 10 до 30 трлн м куб. запасів сланцевого газу. Із його відкриттям газові ресурси людства потроїлися, бо запасів сланцевого газу у світі вдвічі більше, аніж природного, а родовища рівномірно розподілені. Сланцевий газ – газ природного походження, який міститься в осадових породах з підвищеним вмістом органічної речовини в поровому просторі і в органічних рештках. Сланцевий газ нічим не відрізняється від звичайного природного газу. Щоб видобути його, використовують технологію гідророзриву шару. Ресурси сланцевого газу в світі становлять 200 трлн м куб., з яких США має 55–100 трлн м куб., а Європа – до 35 трлн тонн. Оптимальними для розробки родовищ сланцевого газу є глибини 1000–2500 м. Промисловим видобутком сланцевого газу у світі займаються лише США, які завдяки його використанню різко зменшили закупівлі природного газу.