- •Лекція 25 аналіз зовнішньоекономічної діяльності авіапідприємства
- •Завдання, об’єкти, джерела аналізу
- •2. Поняття капіталу. Джерела формування власного і позикового капіталу
- •3. Аналіз структури власного капіталу
- •4. Аналіз структури позикового капіталу
- •5. Аналіз вартості капіталу й оптимізація його структури
4. Аналіз структури позикового капіталу
Аналіз структури позикового капіталу. Великий вплив на фінансовий стан підприємства справляють склад і структура позичкових коштів, тобто співвідношення довгострокових, середньострокових і короткострокових фінансових зобов'язань. З даних табл. 12.7 випливає, що за звітний рік сума позичкових коштів збільшилася на 6500 тис. грн, або на 31,7 %. Сталися істотні зміни і в структурі позикового капіталу: частка банківського кредиту зменшилася, а кредиторської заборгованості, яку тимчасово використовують в обороті підприємства до моменту настання термінів її погашення, збільшилася.
Залучення позикових коштів в оборот підприємства — явище нормальне. Це сприяє тимчасовому поліпшенню фінансового стану за умови, що вони не заморожуються на тривалий час в обороті і вчасно повертаються. В іншому разі може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в остаточному підсум-
ку призводить до виплати штрафів і погіршення фінансового стану. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити склад, давність появи кредиторської заборгованості, наявність, частоту і причини утворення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, визначити суму виплачених за прострочення платежів у формі пені. Для цього можна використати дані звітної форми № 5 "Додаток до балансу", а також дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку.
Середню тривалість використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства (Ткз) розраховують у такий спосіб:
Якість
кредиторської заборгованості можна
також оцінити за часткою в ній розрахунків
за векселями.
Частка кредиторської заборгованості,
забезпечена виданими векселями, у
загальній її сумі показує ту частину
боргових зобов'язань, невчасне погашення
яких призведе до опротестування
векселів, виданих підприємством, а
отже, до додаткових витрат і втрати
ділової репутації. На аналізованому
підприємстві частка кредиторської
заборгованості постачальникам ресурсів,
забезпечена виданими векселями, на
початок року становила 9 % (450 : 5100 • 100),
а на кінець року — 9 % (700 : 7700 • 100),
Фактичне значення тривалості вексельної заборгованості порівнюють із середніми термінами платежів, обумовлених у векселях, і з'ясовують причини прострочення платежів за векселями, а також суму додатково сплачених санкцій. Фактичне значення тривалості вексельної заборгованості порівнюють із середніми термінами платежів, обумовлених у векселях, і з'ясовують причини прострочення платежів за векселями, а також суму додатково сплачених санкцій.
В аналізі довгострокового позикового капіталу, якщо він є на підприємстві, інтерес становлять терміни затребування довгострокових кредитів, тому що від цього залежить стабільність фінансового стану підприємства. Як показують дані підприємство в наступному році має погасити 800 тис. грн довгострокових кредитів, що слід враховувати визначаючи його платоспроможність.
Аналізуючи кредиторську заборгованість, необхідно враховувати, що вона є також джерелом покриття дебіторської заборгованості. Тому треба порівняти суму дебіторської і кредиторської заборгованості.
Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість. На цьому підприємстві сума кредиторської заборгованості на початок і на кінець року перевищує суму на рахунках дебіторів, однак термін її погашення коротший, ніж дебіторської заборгованості, що може викликати незбалансованість грошових потоків.
Таким чином, аналіз структури власних і позичкових коштів необхідний для оцінювання раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства і його ринкової стабільності. Цей чинник дуже важливий, по-перше, для зовнішніх споживачів інформації (наприклад, для банків та інших постачальників ресурсів) під час вивчення ступеня фінансового ризику і, по-друге, для самого підприємства під час визначення перспективного варіанта організації фінансів і вироблення фінансової стратегії.
