Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЯ АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ КАПІТАЛУ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
534 Кб
Скачать
☆

4. Аналіз структури позикового капіталу

Аналіз структури позикового капіталу. Великий вплив на фінансовий стан підприємства справляють склад і структура позичкових коштів, тобто співвідношення довгострокових, середньострокових і короткострокових фінансових зобов'язань. З даних табл. 12.7 випливає, що за звітний рік сума позичкових коштів збільшилася на 6500 тис. грн, або на 31,7 %. Сталися істотні зміни і в структурі позикового капіталу: частка банківського кредиту зменшилася, а кредиторської заборгованості, яку тимчасово використовують в обороті підприємства до моменту настання термінів її погашення, збільшилася.

Залучення позикових коштів в оборот підприємства — явище нормальне. Це сприяє тимчасовому поліпшенню фінансового стану за умови, що вони не заморожуються на тривалий час в обороті і вчасно повертаються. В іншому разі може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в остаточному підсум-

ку призводить до виплати штрафів і погіршення фінансового стану. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити склад, давність появи кредиторської заборгованості, наявність, частоту і причини утворення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, визначити суму виплачених за прострочення платежів у формі пені. Для цього можна використати дані звітної форми № 5 "Додаток до балансу", а також дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку.

Середню тривалість використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства (Ткз) розраховують у такий спосіб:

Якість кредиторської заборгованості можна також оцінити за часткою в ній розрахунків за векселями. Частка кредиторської заборгованості, забезпечена виданими векселями, у загальній її сумі показує ту частину боргових зобов'язань, невчасне погашення яких призведе до опротестування векселів, виданих підприємством, а отже, до додаткових витрат і втрати ділової репутації. На аналізованому підприємстві частка кредиторської заборгованості постачальникам ресурсів, забезпечена виданими векселями, на початок року становила 9 % (450 : 5100 • 100), а на кінець року — 9 % (700 : 7700 • 100),

Коефіцієнт оборотності (Ко6в) і тривалість заборгованості за виданими векселями (Тв 3) розраховують у такий спосіб:

Фактичне значення тривалості вексельної заборгованості порівнюють із середніми термінами платежів, обумовлених у векселях, і з'ясовують причини прострочення платежів за векселями, а також суму додатково сплачених санкцій. Фактичне значення тривалості вексельної заборгованості порівнюють із середніми термінами платежів, обумовлених у векселях, і з'ясовують причини прострочення платежів за векселями, а також суму додатково сплачених санкцій.

В аналізі довгострокового позикового капіталу, якщо він є на підприємстві, інтерес становлять терміни затребування довгострокових кредитів, тому що від цього залежить стабільність фінансового стану підприємства. Як показують дані підприємство в наступному році має погасити 800 тис. грн довгострокових кредитів, що слід враховувати визначаючи його платоспроможність.

Аналізуючи кредиторську заборгованість, необхідно враховувати, що вона є також джерелом покриття дебіторської заборгованості. Тому треба порівняти суму дебіторської і кредиторської заборгованості.

Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість. На цьому підприємстві сума кредиторської заборгованості на початок і на кінець року перевищує суму на рахунках дебіторів, однак термін її погашення коротший, ніж дебіторської заборгованості, що може викликати незбалансованість грошових потоків.

Таким чином, аналіз структури власних і позичкових коштів необхідний для оцінювання раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства і його ринкової стабільності. Цей чинник дуже важливий, по-перше, для зовнішніх споживачів інформації (наприклад, для банків та інших постачальників ресурсів) під час вивчення ступеня фінансового ризику і, по-друге, для самого підприємства під час визначення перспективного варіанта організації фінансів і вироблення фінансової стратегії.