2. Аналіз складу, динаміки та впливу факторів на прибуток підприємств
У процесі аналізу необхідно вивчити склад прибутку, йото структуру, динаміку і виконання плану за звітний період. Під час вивчення динаміки прибутку слід враховувати інфляційні фактори зміни його суми. Для цього виручку коригують на середньозважений індекс зростання цін на продукцію підприємства в середньому по галузі, а витрати на реалізовану продукцію зменшують на їхній приріст у результаті підвищення цін на спожиті ресурси за. аналізований період.
Після цього слід ґрунтовно вивчити фактори зміни кожної складової загальної суми прибутку .
Рис. 8.2. Структурно-логічна модель факторного аналізу прибутку
Аналізуючи склад і динаміку прибутку, слід мати на увазі, що його обсяг багато в чому залежить і від облікової політики підприємства. Закон про бухгалтерський облік та інші нормативні документи надають право суб'єктам господарювання самостійно обирати деякі методи обліку, що здатні істотно вплинути на формування фінансових результатів. Чинні нормативні акти допускають такі методи регулювання прибутку суб'єктом господарювання,
Зміна вартісних меж віднесення майна до основних засобів чи до оборотних активів, що спричиняє зміну суми поточних витрат і прибутку у зв'язку з різними способами віднесення їх на витрати.
Зміна методу переоцінки основних засобів: шляхом індексації первісної вартості з використанням середньостатистичних коефіцієнтів чи прямим перерахуванням первісної вартості в ціни, що склалися на дату переоцінки на відповідні види основних засобів. Від обраного методу переоцінки основних засобів залежать фонд переоцінки майна (додатковий капітал), сума амортизаційних відрахувань і як результат — величина прибутку і власного капіталу підприємства.
Використання методу прискореної амортизації активної частини основних засобів також призводить до збільшення собівартості продукції і зменшення суми прибутку, а отже, і податків на прибуток.
Застосування різноманітних методів оцінювання нематеріальних активів і способів нарахування амортизації за ними.
Вибір методу оцінювання спожитих виробничих запасів (NIFO, FIFO, LIFO).
Зміна порядку списання витрат на ремонт основних засобів на собівартість продукції (за фактичними або витратними рівномірними частинами за рахунок створеного ремонтного фонду).
Зміна термінів погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до зростання собівартості продукції звітного періоду.
Зміна методу визначення прибутку від реалізації продукції (на момент відвантаження продукції або момент її оплати).
Таким чином, облікова політика, формована адміністрацією, відкриває великий простір для вибору методологічних прийомів, здатних радикально змінювати всю картину фінансових результатів і фінансового стану підприємства.
У процесі аналізу необхідно встановити відповідність прийнятої облікової політики підприємства чинним нормативним положенням з ведення бухгалтерського обліку і визначити вплив змін в обліковій політиці на суму брутто-прибутку, оподатковуваного і чистого прибутку, а також на обсяг споживаного і капіталізованого прибутку. Для цього слід відобразити в спеціальній таблиці рівень перелічених показників до і після зміни кожного методу облікової політики суб'єкта господарювання.
Таблиця 8.1. Аналіз складу і динаміки прибутку
Показники економічної ефективності роботи авіакомпанії
Перехід до ринкових відношень вимагає нових підходів до визначення шляхів підвищення ефективності виробництва, зміни в основних методах економічного управління, використання в управлінні методів сучасного маркетингу.
Маркетингові методи управління сприяють розширенню можливостей економічного аналізу, виявленню резервів, аналізу тенденцій, обґрунтуванню управлінських рішень і впровадженню факторного аналізу. Особливу роль має проведення ситуаційного аналізу із застосуванням маркетингового методу прибутковості як співвідношення витрат і отриманих результатів, здійснюване періодично. Слід зазначити, що формування маркетингової політики базується, як правило, на оперативному аналізі витрат виробництва, що вимагає в умовах інфляції щомісячних коригувань розрахунків експлуатаційних витрат (в т.ч. перерахунку ресурсів з урахуванням встановлюваної індексації цін) для отримання реальних результатів і обґрунтованості управлінських рішень.
Цілям проведення ситуаційного аналізу служить введення систематичної оцінки ефективності експлуатації окремих авіаліній (в т.ч. порівнянності результатів і аналізу тенденцій) з використанням показників ефективності роботи на ПЛ.
Для маркетингових методів аналізу характерним є віднесення доходів до періоду, в якому вони мають бути отримані, і облік витрат за період, коли вони понесені, тобто забезпечення відповідності доходів і витрат за один і той же звітний період (метод нарахувань або нарахованих рахунків, використовуваний в практиці країн, - членів ICAO).
Для цього періоду в нових умовах господарювання рекомендується використання наступних показників ефективності експлуатації окремих авіаліній :
прибуток (збитки) від експлуатації ВС на даній авіалінії в гривнях і іноземній валюті (у доларах США для забезпечення еквівалентності різних іноземних валют, по групах валют), визначувана як різницю між доходами від усіх видів перевезень і експлуатаційними витратами на авіалінії в гривнях і іноземній валюті, що розглядаються окремо по групах валют;
приватний показник валютної ефективності, визначуваний як відношення валютного прибутку до валютних витрат, у вигляді коефіцієнта, що характеризує віддачу за одиницю витрачених валютних коштів (з можливостями диференційованих підходів, враховуючи особливості структури комерційних перевезень на окремих міжнародних авіалініях), на перехідний період.
У умовах, порівнянних з результатами роботи підприємства (на основі порядку перерахунку іноземної валюти в гривні для цілей бухгалтерського обліку або іншого встановленого порядку) показники абсолютного економічного ефекту і відносної ефективності мають наступне вираження :
прибуток (збитки) - усього, в т.ч. в гривнях і іноземній валюті (з перерахунком різних іноземних валют в гривні, згрупованих як вільно конвертована, замкнута, розрахунки по клірингу);
рентабельність авіалінії, що отримується у відсотках діленням загальної суми прибутку (у єдиній валюті - гривнях) на експлуатаційні витрати (загальну суму в єдиній валюті - гривнях) по авіалінії.
Рентабельність рейсів не може служити критерієм ухвалення рішень, оскільки не відбиває стратегічних пріоритетів авіакомпанії, її місії і бачення майбутнього.
Критеріями оцінки привабливості маршрутів є розмір ринку, динаміка росту ринку, рівень прибуткової ставки, потенціал росту прибуткової ставки, вплив на інші маршрути (транзит).
Критерії позиції авіакомпанії такі: частка ринку, доля українських пасажирів, комерційні права, рівень/сила конкуренції, наявність код-шерингових і блокових угод, синергетичні ефекти на рівні мережі.
Для оцінки кожного маршруту спочатку розраховують його прибуток і рентабельність в діючих умовах, а потім при різних сценаріях розвитку подій. Після визначення впливу маршруту на прибутковість мережі в цілому керівництво авіакомпанії приймає підсумкове рішення про продовження або припинення польотів по повітряній лінії.
Прагнення збільшити прибутковість привело провідні іноземні авіакомпанії до свідомого скорочення маршрутів, збільшенню частот польотів по діючих лініях і відмови від багатоплечових рейсів.
У міжнародній діловій практиці широко застосовується показник норми прибутку, що є відношенням прибутку до вкладеного в справу капіталу - підсумку бухгалтерського балансу. Середнім його рівнем є 16-17%. У випадку, коли норма прибутку знижена до 10-12%, підприємець повинен усвідомити кризовість положення, що створилося, і зробити відповідні висновки: або радикально змінити стан справ, або ліквідовувати справу і обрати інше застосування своїх сил і засобів.
У ринкових умовах може бути розглянуте використання відносних показників ефективності, вживаних іноземними підприємствами у виді :
коефіцієнта прибутковості (відношення величини прибутку до об'єму реалізації - доходів);
доходності використовуваного капіталу (відношенні прибутку до вартості вкладеного капіталу, або чистій вартості активів);
оборотності активів (відношення об'єму реалізації до вартості капіталу).
Два останні показники відносяться тільки до діяльності підприємства в цілому і можуть бути порівнянні з близькими за значенням показниками, прийнятими для народного господарства країни. Відношення прибутку до реалізації і коефіцієнт оборотності активів рекомендовано розглядати більше поглиблено.
Наприклад, для оцінки коефіцієнтів прибутковості аналізується співвідношення витрат до об'єму реалізації (в т.ч. по окремих групах витрат, включаючи адміністративні витрати), т. до. зниження витрат означає збільшення прибутковості.