Основи екології. Людина і біосфера

1. Екологія — це наука:

а) про закономірності поширення живих організмів та їх популяцій у різних природних зонах;

б) що вивчає пристосованість і особливості функціонування видів та їх популяцій у різних умовах середовища;

в) про структуру і функціонування надорганізмених сис­тем;

г) про охорону видової різноманітності організмів планети;

д) про взаємозв'язки живих організмів та їх популяцій між собою і середовищем існування.

2. Метод екологічних досліджень, що дозволяє отримувати інформацію про ті ділянки, на яких складно або неможли­во здійснювати безпосередні спостереження, — це:

а) екологічна індикація;

б) екологічний моніторинг;

в) математичне моделювання;

г) експериментально-описовий.

3. Усі компоненти навколишнього середовища належать до чинників:

а) абіотичних;

б) біотичних;

в) антропогенних;

г) екологічних.

4. До абіотичних чинників довкілля належать:

а) повінь;

б) вирубка лісу;

в) осушення боліт;

г) запилення рослин комахами;

д) пожежа в лісі, що виникла від удару блискавки.

5. До антагоністичних взаємодій належать:

а) взаємини між особинами одного виду;

б) співжиття грибів з ціанобактеріями і зеленими водорос­тями;

в) боротьба за їжу і територію існування між особинами;

г) існування джгутиконосців у кишечниках тарганів і термітів;

д) існування стьожкових червів у кишечнику великої рога­тої худоби.

6. Форма взаємовигідного існування різних видів — це:

а) конкуренція;

б) мутуалізм;

в) коменсалізм;

г) паразитизм;

д) нахлібництво.

7. Відносно постійними чинниками середовища є:

а) фази місяця;

б) виверження вулканів;

в) земне тяжіння;

г) землетрус;

д) солоність морської води.

8. Зміни клімату Землі, пов'язані з перерозподілом співвідно­шення площ суходолу і Світового океану, — це зміни:

а) періодичні;

б) неперіодичні;

в) відносно постійні;

г) спрямовані;

д) мінливо інтенсивні.

9. Біологічним оптимумом називається:

а) оптимальна дія одного з чинників;

б) найкраще поєднання абіотичних чинників;

в) найкраще поєднання усіх чинників;

г) найкраще поєднання біотичних чинників;

д) найкраще поєднання антропогенних чинників.

10. Закономірність, що визначає окремі пристосування видів до певних умов існування, — це:

а) адаптації;

б) правило екологічної індивідуальності;

в) закон оптимуму;

г) набуття нових якостей, що сприяють виживанню.

11. Обмежуючим чинником у біогенезі служить:

а) світло;

б) вода;

в) ґрунт;

г) повітря;

д) їжа.

12. Виживанню тварин у посушливих зонах сприяють адап­тації:

а) накопичення вуглеводів;

б) накопичення жирів;

в) анабіоз;

г) інтенсивне утворення води в організмі внаслідок окис­них реакцій;

д) покриви тіла.

13. Температура тіла змінюється у:

а) дощових червів;

б) птахів;

в) ссавців;

г) комах;

д) плазунів.

14. Хімічна терморегуляція забезпечується:

а) регуляцією положення волосяного або пір'яного покриву;

б) швидким розкладанням запасних органічних речовин;

в) регуляцією діаметра капілярів шкіри;

г) регуляцією потовиділення;

д) скороченням мускулатури.

15. Водне середовище існування характеризується:

а) різкими змінами температури води;

б) високою щільністю;

в) непостійним газовим складом;

г) значними перепадами тиску;

д) меншим вмістом кисню.

16. Організми, що живуть на межі повітряного і водного сере­довища, належать до:

а) нейстонних;

б) нектонних;

в) перифітонних;

г) бентосних.

17. До перифітних належать:

а) головоногі молюски;

б) малощетинкові черви;

в) вусоногі ракоподібні;

г) водорості;

д) клопи-водомірки.

18. Адаптаціями організмів до існування в ґрунті є:

а) пристосування до пересування в ґрунті;

б) здатність поглинати кисень через покриви тіла;

в) вертикальні міграції;

г) дрібні розміри тварин, що пересуваються ґрунтовими порами;

д) усе перелічене.

19. Тварини, що живуть у ґрунті тільки під час несприятливо­го періоду:

а) плазуни;

б) капустянки;

в) кроти;

г) сліпуни;

д) дощові черви.

20. Життя в ґрунті обмежується:

а) кількістю поживних речовин;

б) температурою;

в) нестачею вологи;

г) нестачею світла;

д) нестачею кисню.

21. Симбіоз — це:

а) відносини, при яких організми змагаються за ресурси середовища існування;

б) взаємовигідне існування двох видів;

в) співіснування, що призводить до загибелі жертви;

г) співіснування, коли організм одного виду використовує інший як середовище існування і джерело харчування;

д) усі форми співіснування різних організмів.

22. До симбіотичних відносин належать:

а) співжиття грибів і водоростей, що входять до складу лишайника;

б) відкладання зозулею яєць в гнізда інших птахів;

в) поїдання шпаками дощових черв'яків;

г) співжиття актинії і рака-самітника;

д) життя джгутиконосців у кишечнику термітів.

23. Адаптаціями до паразитичного способу життя є:

а) наявність органів пересування в тілі хазяїна;

б) спрощення або повна редукція певних органів або систем органів;

в) добре розвинені органи прикріплення;

г) добре розвинені органи чуття;

д) висока плідність.

24. Обов'язковою ознакою для відносин «паразит — хазяїн» є:

а) отримання користі для себе без шкоди хазяїнові;

б) згладжування антагоністичних відносин;

в) повне виснаження і смерть хазяїна;

г) тісний зв'язок з хазяїном як результат природного добору;

д) зміна поколінь, хазяїв і середовищ існування.

25. Паразитами, для яких характерний складний життєвий цикл зі зміною хазяїв, є:

а) гостриця;

б) бичачий ціп'як;

в) котяча двоустка;

г) аскарида людська;

д) печінковий сисун.

26. Мутуалізм — це тип відносин, при якому:

а) один з видів використовує організм, житло, залишки їжі або продукти життєдіяльності іншого;

б) один з видів більш-менш тривалий час використовує інший як джерело харчування і середовище існування;

в) різні види мають взаємну вигоду;

г) особини одного чи декількох видів змагаються за ресурси середовища;

д) особини одного чи різних видів не приносять користі і не завдають шкоди один одному.

27. Екологічна ніша — це:

а) територія поширення виду;

б) просторове і трофічне положення виду в біоценозі, комп­лекс його взаємозв'язків з іншими видами і вимоги до умов середовища існування;

в) частина простору в біогеоценозах, населена популяціями даного виду, що забезпечує їх необхідними ресурсами й умовами існування;

г) територія, на якій тривалий час існують і вільно схрещу­ються особини одного виду;

д) усе перелічене.

28. Екологічну характеристику виду складає:

а) відносини особин виду з екологічними чинниками довкілля;

б) відносини особин усередині популяції, що призводять до ви­живання більш пристосованих у даних умовах середовища;

в) характеристика морфофізіологічних пристосувань організмів до умов середовища існування і певного спо­собу життя;

г) взаємодії популяцій виду з комплексом екологічних чин­ників, характерних для його середовища існування;

д) формування певних адаптацій під впливом певних еко­логічних чинників.

29. Види можуть складатися зі значної кількості популяцій, якщо:

а) умови існування на території, що займає вид, різноманітні;

б) умови існування на території, що займає вид, стабільні;

в) особини виду здатні до активного пересування;

г) особини виду пасивно розселюються на значній відстані;

д) ведуть малорухомий чи осілий спосіб життя.

30. Щільність популяції — це:

а) кількість особин, що народилася за одиницю часу;

б) певна кількість особин даної популяції;

в) середня кількість особин, що знаходяться на одиниці площі чи об'єму;

г) різниця між народжуваністю і смертністю у певний відрізок часу.

31. Динамічність структури популяції залежить від:

а) співвідношення особин різної статі;

б) розподілу особин за віковими групами;

в) розподілу особин популяції за територією, яку вона займає;

г) зміни умов середовища існування, що спричиняють зміни популяції;

д) характеру використання території популяцією.

32. Для видів, що кочують, характерно:

а) закономірна зміна місць існування, просторово відокрем­лених одне від одного;

б) переміщення видів за встановленими маршрутами;

в) переміщення в пошуках зручних місць розмноження;

г) переміщення далеко від місць свого існування і повер­нення назад для розмноження;

д) переміщення на відносно невеликі відстані в пошуках корму або оптимальних умов існування.

33. Найчастіше особини популяції розподіляються в просторі нерівномірно через:

а) неоднорідності простору, що займає популяція;

б) деякі особливості біології видів, що сприяють нагромад­женню особин;

в) чергування незайнятого простору між окремими скуп­ченнями особин;

г) випадковий, невпорядкований розподіл;

д) усе перелічене.

34. Територіальна поведінка тварин найбільш яскраво вира­жена за умови:

а) групового поселення осілих тварин;

б) родинного способу життя;

в) зграєвого способу життя;

г) стадного способу життя;

д) усіх перелічених об'єднаннях тварин.

35. Групові поселення осілих тварин — це:

а) зграї;

б) стада;

в) колонії;

г) родина;

д) касти.

36. Представниками кастових формувань тварин є:

а) павуки;

б) бджоли;

в) скорпіони;

г) чайки;

д) мурахи.

37. У популяціях чисельність особин коливається в один і дру­гий бік від сталої величини, оскільки:

а) щорічно народжується і гине приблизно однакова кількість особин;

б) організми припиняють розмножуватися за умови досягнення популяції середньої щільності;

в) інтенсивніше організми розмножуються, якщо щільність популяції низька, і менш інтенсивно — якщо велика;

г) при інтенсивному розмноженні організмів відбувається надмірне нагромадження мутацій, що знижують життєз­датність організмів;

д) біотичні й абіотичні чинники, впливаючи на народжуваність і смертність особин, регулюють щільність популяції.

38. На зміну чисельності популяції впливає:

а) інтенсивність дії кліматичних чинників;

б) взаємозв'язки з популяціями інших видів;

в) внутрішньовидова боротьба;

г) відносини «паразит — хазяїн»;

д) суспільна поведінка;

е) усе перелічене.

39. Співтовариство взаємозалежних між собою популяцій організмів різних видів, що населяють ділянку місцевості з однорідними умовами існування, — це:

а) екосистема;

б) біоценоз;

в) біогеоценоз;

г) фітоценоз;

д) біом.

40. Біологічна продуктивність біогеоценозу визначається:

а) видовою різноманітністю рослин і тварин;

б) кількістю безхребетних і хребетних тварин;

в) чисельністю комах;

г) біомасою, створеною за одиницю часу.

41. Біомаса, створена за одиницю часу автотрофними організ­мами, — це:

а) біомаса біоценозу;

б) продуктивність біоценозу;

в) первинна продуктивність;

г) вторинна продуктивність;

д) біомаса фітоценозу.

42. У біоценозах корені рослин розташовані на різній глибині тому, що:

а) структура ґрунту впливає на ріст кореневої системи;

б) дерева, чагарники і напівчагарники мають різну довжи­ну кореневої системи;

в) ярусне розташування коренів сприяє збільшенню кількості організмів на одиницю об'єму;

г) більш повно і всебічно застосовуються умови середовища;

д) послаблюється конкуренція між рослинами.

43. Організми, здатні синтезувати органічні сполуки з неорга­нічних і споживати органічні речовини, — це:

а) сапротрофи;

б) міксотрофи;

в) поліфаги;

г) автотрофи;

д) гетеротрофи.

44. Поняття «екосистема» запропонував:

а) В. Н. Сукачов;

б) В. І. Вернадський;

в) Ж. Б. Ламарк;

г) А. Д. Тенслі.

45. Потік енергії та кругообіг речовин усередині екосистеми забезпечують:

а) взаємодія живих організмів екосистеми між собою та абі­отичними чинниками середовища існування;

б) дія внутрішньовидових і міжвидових зв'язків, що підтри­мують чисельність особин на середньому рівні;

в) адаптація живих організмів до несприятливих умов існу­вання;

г) обмін речовин, між живими і неживими компонентами екосистеми;

д) усе перелічене.

46. Саморегуляція біоценозів полягає у:

а) тісних взаємозв'язках популяцій між собою і фізичним середовищем існування;

б) взаємодії популяцій, здатних до саморегуляції, що вхо­дять до складу біоценозів і забезпечені наявними ресур­сами середовища існування;

в) коливаннях кількісних і якісних показників його біопродуктивності, швидкості біогенної міграції атомів та по­токів енергії навколо певних середніх значень;

г) здатності протистояти несприятливим зовнішнім впливам;

д) пристосованості популяцій організаторів різних видів до спільного існування і до чинників середовища існування.

47. Роль продуцента в екосистемах:

а) розкладають біомасу на неорганічні речовини;

б) застосовують органічні речовини для отримання енергії і синтезу нових органічних речовин;

в) утворюють органічні речовини з використанням енергії окислювання неорганічних речовин;

г) створюють біомасу з використанням енергії Сонця.

48. Для консументів характерна:

а) автотрофність;

б) гетеротрофність;

в) автотрофність і гетеротрофність;

г) мінералізація органічних залишків;

д) паразитизм.

49. Консументами І порядку є групи організмів:

а) їжак, олень, глухар, ласка;

б) мураха, бабка, бджола, павук;

в) синиця, лось, кабан, зозуля;

г) заєць, бджола, козуля, товстолоб;

д) окунь, кріт, ондатра, терміти.

50. Гриби-сапротрофи є:

а) консументами І порядку;

б) консументами II порядку;

в) редуцентами;

г) продуцентами;

д) фітофагами.

51. Комахи-запильники є:

а) редуцентами;

б) консументами І порядку;

в) консументами II порядку;

г) продуцентами;

д) фітофагами.

52. Харчові ланцюги звичайно складаються з 5—6 ланок, не більше, оскільки:

а) кількість рослинної їжі менша від загальної маси росли­ноїдних організмів;

б) хижі тварини не можуть харчуватися хижаками;

в) ресурси середовища обмежені;

г) при передачі енергії від одних організмів до інших вели­ка її частина розсіюється у вигляді тепла;

д) усі перелічені причини.

53. Біомаса кожного з наступних рівнів згідно з правилом еко­логічної піраміди зменшується приблизно в 10 разів тому, що частина енергії:

а) перетворюється на теплоту;

б) йде на побудову нових рослинних тканин;

в) витрачається на процеси дихання і розсіюється у вигляді тепла;

г) виділяється з організму з продуктами життєдіяльності;

д) споконвічне надходить від Сонця.

54. Прикладом детритних ланцюгів харчування є:

а) хвоя сосни — гусениця — синиця — яструб;

б) мертва тварина — личинки мух — жаба — вуж;

в) нектар квітки — осоподібна муха — павук — ящірка;

г) лісова підстилка — дощовий черв'як — дрізд — пухоїд;

д) водорості — інфузорія-туфелька - - дафнії - - водяний клоп — личинка бабки.

55. Безпосередню зміну біогеоценозів спричиняє:

а) зміна клімату;

б) збільшення чисельності хижих тварин;

в) збільшення чисельності травоїдних тварин;

г) рясне випадання опадів протягом літа;

д) зменшення чисельності продуцентів.

56. Сукцесія — це:

а) процес самовідновлення екосистеми;

б) процес саморозвитку співтовариств екосистеми;

в) заміна біоценозу одного типу іншим;

г) процес саморегуляції екосистем;

д) різноманітна діяльність людини в природі.

57. Прикладом первинної сукцесії є:

а) лишайники — голонасінні — покритонасінні рослини;

б) мохи — лишайники — папороті — насінні рослини;

в) лишайники — насінні рослини — хвощі — мохи;

г) лишайники — мохи — насінні рослини;

д) насінні рослини — мохи — лишайники.

58. Причиною сукцесії, що починається, може бути:

а) масове розмноження сибірського шовкопряда після сухо­го теплого літа;

б) поступове накопичення відкладень у прибережній зоні призводить до заростання озера і перетворення його на болото;

в) масове розмноження хижих тварин;

г) зниження чисельності білок через неврожай шишок;

д) винищування браконьєрами популяції бобрів, яке призве­ло до заповнення екологічної ніші іншими тваринами.

59. Вторинна сукцесія — це:

а) сукцесія, що йде паралельно з будь-якою іншою сукцесією;

б) повторення однієї і тієї ж самої сукцесії через певні про­міжки часу;

в) відновлення природної рослинності слідом за порушен­ням середовища;

г) поява і розвиток рослинних співтовариств у місцях, де рослинності раніше не було;

д) процес заселення організмами безжиттєвого острова.

60. Закономірності, характерні для сукцесії:

а) видова різноманітність у цілому підвищується;

б) підвищуються темпи приросту біомаси;

в) розгалужуються трофічні мережі;

г) відбувається в одному напрямку;

д) усе перелічене.

61. Характерними рисами агроценозу є:

а) єдиним джерелом енергії є Сонце;

б) провідним є природний добір;

в) провідним є штучний добір;

г) усі поглинені рослинами елементи згодом повертаються в ґрунт;

д) значна частина речовини й енергії вилучається людиною.

62. Поняття «біосфера» запропонував:

а) В. І. Вернадський;

б) М. В. Сукачов,

в) Ж. Б. Ламарк;

г) Е. Зюсс;

д) А. Тенслі.

63. Основним чинником, що обмежує зростання загальної" біо­маси на планеті, є:

а) дефіцит кисню і вуглекислого газу;

б) дефіцит води;

в) температура;

г) потік сонячної енергії;

д) біотичні відносини.

64. Для концентраційної функції живої речовини характерно:

а) вплив організмів у процесі життєдіяльності на газовий склад атмосфери;

б) здатність молюсків, форамініфер накопичувати у своїх організмах сполуки кальцію;

в) окиснення або відновлення живими організмами певних хімічних сполук;

г) накопичення радіоляріями та діатомовими водоростями кремнію;

д) утворення відкладень вапняків, бокситів, руд у земній корі внаслідок діяльності бактерій.

65. Процеси міграції атомів у біосфері обумовлені:

а) обміном речовин, ростом і розмноженням організмів;

б) життєдіяльністю організмів ґрунту;

в) переміщенням деяких біогенних елементів у біосферу;

г) переміщенням елементів живлення з угруповань живих організмів у відкладення, що утворюються на дні океану;

д) усім переліченим.

66. Для біогеохімічного кругообігу характерно:

а) переміщення деяких елементів живлення з організмів у літосферу;

б) накопичення хімічних елементів в організмах;

в) міграція елементів харчовим ланцюгом з необмеженою кількістю трофічних рівнів;

г) вивільнення біогенних елементів внаслідок мінералізації відмерлої біомаси;

д) усе перелічене.

67. Причиною багатьох проблем, що постають перед людиною, є:

а) ерозія і забруднення ґрунтів;

б) урбанізація;

в) ріст населення Землі;

г) вплив діяльності людини на атмосферу і гідросферу;

д) зміни клімату планети.

68. Для розв'язання проблеми забруднення атмосфери насам­перед необхідно:

а) озеленювати промислові райони;

б) застосовувати газоуловлювальні пристрої;

в) скоротити промислове виробництво;

г) використовувати нові, чистіші джерела енергії;

д) перейти на нові технології.

69. Найкращим способом збереження навколишнього середо­вища для майбутніх поколінь є:

а) упровадження безвідходних технологій у промисловості;

б) охорона і збільшення площ лісових масивів;

в) створення і виконання законів про охорону природи;

г) закриття підприємств, що забруднюють середовище;

д) заборона збирання на колекції комах і букетів польових квітів.

70. Моніторинг навколишнього середовища — це:

а) створення сприятливих умов для життя людини і меш­канців природи;

б) попередження про критичні ситуації, небезпечні для здо­ров'я людини та всіх живих організмів планети;

в) спостереження за загальносвітовими процесами і явища­ми в біосфері;

г) спостереження за станом навколишнього природного се­редовища.

	Синтез белка состоит из ряда этапов. На одном из них осуществляется синтез иРНК на одной из цепей молекулы ДНК. Как называется указанный процесс:	* Транскрипция	Колинеарность	Элонгация	Трансляция	Терминация
	У больного отмечается цианоз, увеличение печени, отеки на нижних конечностях как следствие правожелудочковой недостаточности. Каковы причины развития правожелудочковой недостаточности?	*Гипертония малого круга кровообращения	Функциональное шунтирование в легких	Гиперкатехолемия	Увеличение венозного давления	Увеличение венозного давления
	Женщина 44 лет жалуется на общую слабость, боли в области сердца, значительное увеличение массы тела. Объективно: лицо лунообразное, гирсутизм, АД-165/100 мм рт. ст., рост- 164 см, вес- 103 кг, преимущественное накопление жира на шее, верхнем плечевом поясе, животе. Что является основным патогенетическим механизмом ожирения у женщины?	*Повышение продукции глюкокортикоидов	Снижение продукции тиреоидных гормонов	Снижение продукции глюкагона	Повышение продукции инсулина	Повышение продукции минералокортикоидов
	При осмотре у 10-летнего ребенка установлено маленький рост, непропорциональное развитие тела, недостаточное психическое развитие. Дефицит в организме какого гормона вызвал эти изменения?	*Тироксина	Паратгормона	Тиреокальцитонина	Адренокортикотропного гормона	Окситоцина