28. Структура «Капіталу»

Інтенсивна робота над підготовкою великого політекономнческого дослідження починається в 1851 р., коли К-Марксом спільно з Ф. Енгельсом був вироблений план майбутнього твору. Перший том «Капіталу» вийшов з друку 1867 р., і йому Маркс дав заголовок — «Процес виробництва капіталу». ругий та третій томи «Капіталу» вийшли в світ завдяки Фрідріху Енгельсу, що, виконуючи заповіт Маркса, доопрацював його рукописи і забезпечив їх видання.

Перший том «Капіталу». Перший том капіталу вийшов з друку 1867 р. і йому Маркс дав підзаголовок — «Процес виробництва капіталу». Центральною проблемою цього тому є процес виробництва додаткової вартості як основи розвитку й виразника відносин між капіталом та працею. Дослідження починається з визначення ролі товару та грошей у становленні капіталізму. Маркс доводить, що існування в докапіталістичну добу товарного виробництва й торгівлі, що обслуговувалась за допомогою грошей, історично зумовлює виникнення капіталу. Усі категорії політичної економії Маркс трактує з погляду їхньої товарної (матеріальної) природи. Почавши аналіз капіталістичного виробництва з товару, Маркс розкриває його властивості: споживну вартість і вартість; дає визначення двоїстого характеру втіленої в товарі праці: конкретної й абстрактної. Маркс показав, як виникли гроші. Він аналізує функції грошей і показує, за яких умов вони перетворюються на капітал. Запровадження нової категорії «товар — робоча сила» дало Марксу можливість логічно розглянути процес обміну праці на капітал і ще раз підтвердити систему доказів щодо створення додаткової вартості. Додаткова вартість — це вартість, створена робітниками у додатковий робочий час (понад вартість робочої сили), що безкоштовно привласнюється капіталістом. Додаткова вартість підрозділяється на абсолютну, і відносну Відношення величини додаткової вартості до вартості робочої сили, так звана норма додаткової вартості, указує на рівень експлуатації робочої сили. Він запроваджує новий принцип поділу капіталу — на постійний і змінний. Заробітну плату Маркс визначає як перетворену вартість і відповідно ціну робочої сили Маркс формулює закон капіталістичного нагромадження. Нагромадження капіталу — це перетворення частини додаткової вартості на капітал..

Другий том «Капіталу». ця частина стосується проблем функціонування капіталу, його обігових форм. Він намагається довести, що зростання вартості не відбувається в обігу. Проте поза обігом, за Марксом, цього також не відбувається. Будь-який капітал у своєму русі проходить три стадії. На першій гроші перетворюються на елементи продуктивного капіталу , на другій — у процесі виробництва створюється новий товар, що містить і додаткову вартість, на третій — відбувається його реалізація, перетворення на гроші. Відповідно до цих трьох стадій капітал набуває різних функціональних форм: грошової, виробничої і товарної. Досліджуючи рух капіталу з погляду часу цього процесу і його значення для капіталістичного виробництва, Маркс розвиває вчення про основний і оборотний капітал. Великого значення надає Маркс проблемі відтворення й обігу всього суспільного капіталу. В основу аналізу відтворення всього суспільного капіталу Маркс покладає поділ суспільного виробництва (і суспільного продукту) на два підрозділи — виробництво засобів виробництва і виробництво засобів споживання.

Третій том «Капіталу».Маркс фактично розв"язує завдання, які свого часу ставив Рікардо та його послідовники, намагаючись визначити не лише форми, яких набирає вартість, а й чинники, які обумовлюють розміри цих форм. Маркс аналізує перетворення додаткової вартості на прибуток і норми додаткової вартості на норму прибутку, перетворення прибутку на середній прибуток. Це перетворення є одночасно і перетворенням вартості на ціну виробництва. Маркс досліджує також процес розподілу прибутку між різними групами капіталістів і ті конкретні форми, яких прибуток у результаті цього процесу набирає, а саме: дохід підприємця, процент і ренту.

Четвертий том «Капіталу». був написаний автором ще до того, як було написано перші три томи «Капіталу». загальне уявлення про суть марксистської економічної теорії має базуватися на розумінні намірів Маркса: — довести, що несправедливість капіталістичного суспільства Пояснюється експлуатацією чужої праці; — показати, що додаткова вартість, яка має матеріальний вираз і трудове походження, є результатом експлуатації праці.