37. Деформації розривів та їх прояв у рельєфі.

За генезисом і масштабом виділяються 2 групи: розриви і розломи. Мертві розриви представляють собою слабкі зони.

Скид і підкид утворюють прямий рельєф, коли висяче крило складене стійкими породами, обернений – лежаче складене стійкими породами.

Насув утворює прямий рельєф, коли насунуте крило складене стійкими породами, якщо його потужність значна, а поверхня круто спадаюча,то нестійкі

Шар’яж виражається лише побічно по контурах покриву.

Переміщення зсуву помітне на території лише при зміщенні попередніх форм рельєфу.

Розломи за глибиною залягання: а) корові, б) підкорові

На поверхні супроводжуються магматизмом, відбувається лінійне розшарування малих інтрузій, локальна зміна обрисів новітніх піднять і западин. Розломи не створюють великих форм рельєфу. Найчастіше маркують слабкі зони.

38. Неотектоніка та формування рельєфу земної поверхні.

Виділяють неотектонічні та сучасні рухи.

Неотектонічні (новітні) – утворились на межі палеогену на неогену, олігоцен-четвертинні рухи являють собою фазу геологічного і геоморфологічного циклу, що об’єднуються в геоструктурні елементи різного таксономічного рангу.

Перебудова рельєфу до четвертинного етапу відбувається в напрямку зростання контрастності.

Області поширення альпійського тектогенезу:

1. Тихоокеанська зона (кільце)

2. Альпійсько-середземноморсько-гімалайський пояс (Карпати і Крим)

3. Північно атлантична зона

4. Зона Індійського океану (серединно індійський вал)

Підняття та опускання земної кори створюють загальну різницю неотектонічних рухів до 10 км. Вцілому для Північної Євразії характерне переважання диференційованих піднять на які накладаються ритмічні коливальні рухи. Середні значення піднять та опускань на Східноєвропейській рівнині становить 2-4 мм/рік, максимальні значення 8-10 мм/рік.

З диференційованими підняттями земної кори найчастіше пов’язані розвиток четвертинного материкового і гірського зледеніння.

З коливальними рухами та гляціо-евстатичними (гідрократичними) коливаннями рівня океану пов’язані трансгресії і регресії.

Генетичний зв'язок рельєфоутворення та осадко накопичення

Існує три головні типи тектонічних режимів та відповідних умов осадко накопичення.

1. Платформний режим: характеризується малою амплітудою і диференціацією тектонічних рухів, формує вирівняно-похилий рельєф. Відклади характеризуються однорідністю складу, які формуються в межах процесів незначної ерозійної діяльності.

2. Геосинклінальний: тектонічні рухи великої амплітуди і формування розчленованого рельєфу. Осадкоутворення супроводжується ерозією, денудацією, вулканічною діяльністю і швидким похованням уламкового матеріалу, ці відклади мають велику потужність та строкатість.

3. Проміжний: проміжні відклади між платформним і геосинклінальним режимом.

Сучасні свідчення неотектонічних рухів

Методи дослідження:

1. GPS-спостереження

2. Лазерне сканування

3. Геодезичні методи (тріангуляційні та нівелювання)

4. Геофізичні методи (сейсмічне профілювання)

5. Аналіз потужностей і фацій відкладів

6. Історичні свідчення

7. Аналіз сучасного рельєфу (визначається за структурно-морфометричним методом)

Структурно-морфометричний метод – базується на реконструкції новітнього тектоногенезу на основі структурного аналізу.