6. Проектне фінансування в більшості словників визначається як середньо- і довгострокові кредити під конкретні промислові об'єкти, прибутки від яких є основою погашення кредитів.

Проектне фінансування - участь банку в інвестиційному проекті в формі надання кредиту (видачі банківських гарантій), коли повернення грошових коштів та отримання доходів здійснюються на стадії експлуатації проекту переважно з потоку генеруються їм грошових коштів. Банк не тільки здійснює поточний моніторинг, але і є прямим учасником інвестиційного проекту.

Рішення про використання механізму проектного фінансування і участі в нім приймають банки виходячи з технічної здійсненності і економічної доцільності запропонованого проекту. Велика частина проектів відкидається на стадії попереднього аналізу, причина такого відсівання - прагнення банку убезпечити учасників проекту від можливих ризиків. Професійно розроблений інвестиційний проект не лише є засобом отримання кредиту, але і реальним планом дії, який дозволяє підприємству обслуговувати борг на етапі реалізації проекту і досягти максимального ефекту від його впровадження.

Чинники, що беруться до уваги банком при аналізі проекту можна розділити на економічні і стратегічні. До економічних чинників відносяться: оптимальний об'єм інвестицій, термін кредитування, прибутковість проекту, репутація ініціатора проекту, зниження ризику банку за рахунок участі ініціатора в проекті власними засобами, участь в проекті рекомендованих/схвалених банком організацій, якість маркетингової складової. Стратегічні чинники можуть полягати у фінансуванні перспективних з точки зору банку проектів, що мають високе соціальне, політичне значення або в диверсифікації діяльності банку, в поліпшенні політичного іміджу банку і ін.

Характерні риси, що відрізняють проектне фінансування від інших форм фінансування:

• основним забезпеченням кредиту, що надається банком, є прибуток, який одержиться в майбутньому від інвестиційного проекту. Гарантією кредиту головним чином виступає економічний ефект від реалізації проекту, хоча в якості запоруки можуть виступати також активи позичальника;

• проектне фінансування вимагає ретельно розробленого інвестиційного проекту;

• на відміну від банківського кредитування в проектному фінансуванні можуть брати участь не лише комерційні банки, але і інвестиційні банки, інвестиційні фонди, лізингові компанії і інші інституціональні інвестори. Це дає можливість використовувати безліч форм фінансування - банківських кредитів, облігаційних позик, лізингу, об'єднуючи власні засоби підприємства з позиковими;

• сторони, що беруть участь в проекті, є одночасно і кредиторами, і учасниками проекту;

• основним методом управління проектними рисками є розподіл цих ризиків між усіма учасниками реалізації проекту.

Проектне фінансування називають також фінансуванням з регресом. Регрес - це вимога про відшкодування наданої в позику суми. Розрізняють три форми проектного фінансування :

- фінансування з повним регресом на позичальника - це фінансування за наявності обмеження відповідальності кредиторів проекту. Ризики проекту в основному покладені на позичальника, але при цьому "ціна" позики відносно невисока і дозволяє швидко отримати фінансові кошти для реалізації проекту. Така форма фінансування використовується в основному для мало-прибуткових або некомерційних проектів, направлених на розвиток соціально-культурної сфери;

- фінансування без права регресу на позичальника - це фінансування, при якому кредитор не має ніяких гарантій від позичальника і переймає на себе усі ризики, пов'язані з реалізацією проекту. Вартість такого фінансування досить висока для позичальника, оскільки кредитор прагне отримати відповідну компенсацію за високу міру ризику. Відповідно, фінансуються тільки проекти, що мають високу віддачу вкладеного капіталу за рахунок реалізації конкурентоздатної продукції, а значить, що використовують прогресивні технології, що мають добре розвинені ринки збуту, а також надійні договірні стосунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів;

- фінансування з обмеженим правом регресії - на кожного учасника проекту покладається залежний від нього ризик. Таким чином, усі учасники переймають на себе конкретні комерційні зобов'язання і зацікавлені в їх виконанні, оскільки прибуток залежить від їх ефективної діяльності.

Переваги проектного фінансування. На відміну від традиційних форм кредитування, проектне фінансування дозволяє:

• більш достовірно оцінити платоспроможність і надійність позичальника;

• розглянути весь інвестиційний проект з точки зору адекватного виявлення його життєздатності, ефективності, реалізованості, забезпеченості і ризиків;

• прогнозувати результати реалізації інвестиційного проекту.

Окрім переваг, що виражаються в обмеженої відповідальності перед кредитором, проектне фінансування має з точки зору позичальника коштів і певні недоліки:

• попередні високі витрати потенційного позичальника для розробки детального заявки банку на фінансування проекту на передінвестиційній фазі;

• порівняно довгий період до прийняття рішення про фінансування, що пов'язано з ретельною оцінкою передпроектної документації банком і великим обсягом робіт з організації фінансування (створення банківського консорціуму і т. д.);

• порівняльне підвищення відсотка за кредитом у зв'язку з високими ризиками, а також зростання витрат на оцінку проекту, організацію фінансування, нагляд і т. д.;

• набагато більш жорсткий контроль за діяльністю позичальника по всіх аспектах його діяльності з боку банку (банківського консорціуму);

• певна втрата позичальником незалежності, якщо кредитор залишає за собою право придбання акцій компанії у випадку вдалої реалізації проекту.

7. Венчурне фінансування - фінансування нових підприємств і нових видів діяльності, які традиційно вважаються високо ризикованими, що не дозволяє отримати для них фінансування у вигляді банківських кредитів або інших загальноприйнятих форм. Іншими словами, цей вид фінансування полягає у виділенні прямих інвестицій малим і середнім компаніям, що розробляють і виготовляють переважно наукомістку продукцію і послуги, що базуються на високих технологіях.

Сенс венчурного фінансування тісно пов'язаний із словом "венчур", яке, з одного боку, означає, - підприємство, а з іншої - ризик. Таке подвійне тлумачення дуже символічне, оскільки певний об'єм засобів вкладається в нове ще нікому не відоме і таке, що себе не зарекомендувало, підприємство, що є ризикованим кроком. У свою чергу, для фінансування нової компанії притягується капітал не з державного бюджету, а приватний, такий, що належить якомусь конкретному підприємцеві. Головна мета венчурного фінансування зводиться до того, що грошові капітали одних підприємців і інтелектуальні можливості інших (оригінальні ідеї або технології) об'єднуються в реальному секторі економіки для того, щоб в новій компанії обом підприємцям принести прибуток.

Для отримання венчурного капіталу компанії необхідно:

1. Наявність передової, такої, що не має світового аналога технології або розробки, що оцінюється мінімум по одному з наступних критеріїв: новизна продукту, економічність технології виробництва, використання нової, дешевшої сировини, екологічність.

2. Наявність внетехнологического "ноу-хау", пов'язаного з програмним продуктом, бізнес-ідеєю і тому подібне

3. Стійке збільшення ринкових продажів, перспективи подальшого зростання контрольованого сегменту ринку у поєднанні з наявністю у компанії ексклюзивної конкурентної переваги, обумовленої внутрішніми для компанії причинами.

Механізм венчурного фінансування полягає в ризиковій схемі, згідно якої передбачається, що частина з інноваційних проектів, що інвестуються, матиме досить високу прибутковість для покриття збитків від невдалої реалізації інших проектів.

Організаційно процес залучення венчурного капіталу побудований таким чином. Спочатку розробляється інвестиційний проект, для чого вивчається інформація про патенти, розробки, "ноу-хау" і ексклюзивні конкурентні переваги, а також фінансова звітність, опис структурної і технологічної сторони, дані про власників і менеджерів підприємства. Далі проект представляється венчурним фондам або венчурним компаніям, що виконують посередницьку роль між колективним інвестором і підприємством. Потім проводиться детальна фінансово-юридична перевірка проекту, визначаються умови надання капіталу (об'єм і ціна засобів, що притягаються, долі нових акціонерів в компанії). Після цього полягають необхідні договори, і інвестор вкладає гроші в компанію.

Таким чином, що венчурне фінансування - це довгострокові (5-7 років) високо ризикові інвестиції приватного капіталу в акціонерний капітал компаній орієнтованих на розробку і виробництво наукомістких продуктів, для їх розвитку і розширення, з метою отримання прибутку від приросту вартості вкладених коштів.

В Україні венчурний капітал представлений двома секторами: формальним, венчурні фонди, і неформальним, приватні інвестори. Діяльність та обсяги інвестицій неформального сектора оцінити складно, оскільки такі інвестори уникають публічності, проте наявність в Україні їх об’єднання – Української асоціації приватних інвесторів передбачає, що підприємства, які реалізують високодохідні та ризиковані інвестиційні проекти можуть розглядати їх в якості потенційних інвесторів.

Динаміка показників венчурних фондів свідчить, що їх кількість та капіталізація постійно зростали прискореними темпами з 2004 р., зростання продовжувалось навіть після кризи. Проте за свідченням українських дослідників більшість з вітчизняних венчурних фондів не виконує своїх економічних функцій, а виступає інструментом фінансово-промислових груп з перерозподілу грошових потоків та оптимізації оподаткування. Незважаючи на це, існують перспективи розвитку традиційних венчурних фондів в Україні, за умов пом’якшення стримуючих чинників, особливо за сприяння держави. Основні критерії за яким підприємство може визначитись як акцептор інвестицій венчурних фондів співпадають з приватними інвесторами.

Одним із найбільш стримуючих факторів для розвитку венчурного капіталу в Україні виступає низький рівень розвитку організованого фондового ринку та корпоративної культури, що ускладнює вихід венчурних інвесторів із проекту.

Перспективи подальших досліджень полягають в порівнянні венчурних інвестицій із іншими джерелами фінансування інвестиційних проектів підприємств для складання оптимальної структури фінансування проекту відповідно до його особливостей.

8. Бюджетне фінансування.

Державне фінансування інвестицій — це надання грошових коштів бюджетів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Таке фінансування здійснюється відповідно до бюджетної класифікації видатків на основні об´єкти економічного і соціального розвитку держави.

Державне (бюджетне) фінансування інвестиційних проектів являє собою державні інвестиції в основні об'єкти економічного і соціального розвитку. Фінансування капітальних вкладень із бюджету за умов ринку має свої особливості. Держава втручається в процес фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладень державних підприємств. Поряд із бюджетними коштами, залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансування, як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних установ.

Державне фінансування інвестиційних проектів характеризується специфічними формам надання бюджетних асигнувань та базується на відповідних принципах:

• принцип отримання максимального ефекту від використання бюджетних ресурсів, що передбачає нормування відповідних затрат, а також мінімізацію державних витрат щодо отриманого результату;

• принцип цільового характеру використання бюджетних ресурсів означає, що надання бюджетних коштів здійснюється відповідно до їхнього цільового призначення згідно затвердженого бюджету.;

• принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел - при визначенні обсягу фінансування інвестиційного проекту враховується наявність власних коштів, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати із зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування;

• принцип надання бюджетних коштів з урахуванням виконання виробничих та інших показників діяльності й з урахуванням фактичного використання раніше наданих ресурсів.;

• принцип безповоротності та безвідплатності основної частини бюджетних асигнувань - це надання коштів без прямого їх відшкодування.

Досвід провідних європейських країн показує, що на період трансформації економіки державі належить вирішальна роль у фінансуванні конкретних загальнодержавних структуроутворюючих інвестиційних програм. Надзвичайно актуальним стає питання якісної оцінки та контролю державних інвестицій у державний сектор.

Основним державним джерелом фінансування інвестиційних проектів є кошти Державного бюджету України; кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим у вигляді капітальних видатків.

З погляду предметної спрямованості, капітальні видатки бюджету, що мають інвестиційну спрямованість, поділяються на: фінансування фундаментальних та прикладних наукових досліджень; фінансування галузей економіки; фінансування соціально-культурних закладів і заходів; фінансування міжнародної діяльності; інші витрати і виплати.

Такі видатки пов'язані з інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди і нематеріальні активи, зі створенням державних запасів і резервів, та містять затрати на нове будівництво і розвиток діючих об'єктів державної власності (їх розширення, реконструкцію і технічне переоснащення), інвестиційні субсидії, довгострокові бюджетні кредити і державні гарантії інвесторам, що фінансують високоефективні інвестиційні проекти. Сукупність цих видатків формує бюджет розвитку України.

Постановою Кабміну від 9 червня 2011 р. № 701 «Про затвердження Порядку проведення державної експертизи інвестиційних програм (проектів)» визначено, що експертизі підлягає інвестиційна програма (проект), що реалізується із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії. Експертиза, підготовка і подання за її результатами висновку проводяться протягом 15 робочих днів з дня надходження документів (техніко-економічного розрахунку (бізнес-плану) інвестиційної програми (проекту) за формою, затвердженою Мінекономрозвитку; копії установчих документів замовника експертизи; копій балансу замовника експертизи на останню звітну дату разом із додатками та баланси за останні три роки):

- Мінекономрозвитку - щодо інвестиційних програм (проектів) загальною кошторисною вартістю 100 млн. гривень і більше, а також тих, що реалізуються за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії;

- центральними органами виконавчої влади, які реалізують державну політику у сфері, якої стосується відповідна інвестиційна програма (проект), або Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями у разі, коли інвестиційна програма (проект) стосується розвитку відповідного регіону, - щодо інвестиційних програм (проектів) загальною кошторисною вартістю до 100 млн. гривень.

Методику проведення експертизи та форму висновку за її результатами затверджує Мінекономрозвитку.

У процесі проведення експертизи визначаються:

• відповідність інвестиційної програми (проекту) вимогам законодавства;

• узгодженість екологічних, економічних і соціальних інтересів;

• актуальність та соціальна спрямованість інвестиційної програми (проекту);

• економічна ефективність реалізації інвестиційної програми (проекту) та ефективність використання бюджетних коштів;

• достовірність техніко-економічних розрахунків та обґрунтованість обсягу та форми надання державної підтримки для реалізації інвестиційної програми (проекту);

• інноваційність інвестиційної програми (проекту);

• наявність належного кадрового, матеріально-технічного забезпечення для реалізації інвестиційної програми (проекту).

За результатами проведеної експертизи замовнику експертизи подається висновок, який може бути:

- позитивним, яким рекомендується реалізація інвестиційної програми (проекту), із зазначенням відповідних техніко-економічних показників. При цьому висновок може містити зауваження та пропозиції щодо необхідності внесення змін до інвестиційної програми (проекту), які не потребують істотного доопрацювання, не пов'язані з додатковими витратами і можуть бути враховані в робочому порядку;

- негативним, який містить чітко сформульовані та обґрунтовані зауваження, врахування яких потребує істотного доопрацювання інвестиційної програми (проекту), або обґрунтування неможливості реалізації інвестиційної програми (проекту).

Висновок експертизи чинний протягом трьох років з дати його надання.

Інвестиційні проекти, що передбачають залучення коштів державного бюджету мають пройти конкурсний відбір.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок проведення на конкурсних засадах оцінки та відбору інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету" визначено механізм проведення на конкурсних засадах оцінки та відбору нових інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету (далі - конкурс) і пропонуються для включення до інвестиційного розділу проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний період. 

Згідно даної постанови участь у конкурсі беруть суб'єкти господарської діяльності всіх форм власності. До участі у конкурсі не допускаються суб'єкти господарської діяльності або їх участь у конкурсі може бути припинена у разі, коли вони:

• визнані банкрутами або стосовно них порушено справу про банкрутство;

• перебувають у стадії ліквідації;

•  припинили свою господарську діяльність;

• подали необ'єктивну інформацію щодо інвестиційного проекту або свогофінансово-економічного стану. 

Критерії відбору інвестиційних проектів невиробничого призначення визначаються міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) і мають оцінювати ефективність цих проектів у вирішенні невідкладних соціальних проблем.

 Критеріями оцінки та відбору проектів виробничого призначення мають бути:

• відповідність проекту стратегії економічного і соціального розвитку та пріоритетним напрямам структурної перебудови економіки;

•  фінансово-економічні показники ефективності (вартість, рентабельність; технічний рівень нових виробничих фондів, термін окупності та інші);

•  відповідність вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством;

•  рівень використання місцевих матеріальних та трудових ресурсів;

•  фінансово-економічний стан суб'єкта господарської діяльності та інші показники;

•  відповідність вимогам енергозбереження, встановленим законодавством.

Конкурс проводиться у три етапи. На першому етапі конкурсу суб'єкти господарської діяльності не пізніше ніж за два місяці до початку розроблення проекту Державного бюджету України на відповідний рік подають органу виконавчої влади, до компетенції якого належить питання, що є метою інвестиційного проекту, документи згідно з переліком. 

Орган виконавчої влади повинен протягом трьох днів повідомити суб'єкта господарської діяльності про результати розгляду його пропозицій. 

Органи виконавчої влади формують пропозиції щодо включення інвестиційних проектів, що отримали позитивні висновки відомчої комісії, до інвестиційного розділу Державної програми і не пізніше ніж за місяць до початку розроблення проекту Державного бюджету України на відповідний рік подають Мінекономрозвитку. 

На другому етапі конкурсу комісія Мінекономрозвитку з відбору інвестиційних проектів проводить конкурсний відбір пропозицій органів виконавчої влади і визначає інвестиційні проекти, які доцільно фінансувати із залученням коштів державного бюджету, а також загальний обсяг необхідних для цього державних капітальних вкладень, у тому числі на поворотній основі, та повідомляє про нього Мінфін для врахування під час розроблення проекту Державного бюджету України на відповідний рік. 

Зазначена комісія керується у своїй роботі положенням про оцінку та конкурсний відбір інвестиційних проектів, розробленим та затвердженим Мінекономрозвитку. 

На третьому етапі конкурсу Мінекономрозвитку у 20-денний термін після затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, виходячи з передбачених у ньому видатків на фінансування державних капітальних вкладень, проводить остаточний конкурсний відбір інвестиційних проектів з числа тих, що пройшли відбір на попередньому етапі, і включає їх до інвестиційного розділу проекту Державної програми. 

Відповідно на основі даної постанови Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розробило Положення про оцінку та конкурсний відбір запропонованих міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади інвестиційних проектів, що передбачають залучення коштів державного бюджету, і утворення комісії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з оцінки та конкурсного відбору інвестиційних проектів (з метою забезпечення ефективного та цільового використання коштів державного бюджету, створення конкурентного середовища під час відбору та впровадження інвестиційних проектів).

У цьому Положенні визначаються пріоритети відбору інвестиційних проектів, а також критерії оцінки та відбору інвестиційних проектів виробничого та невиробничого призначення, що передбачають залучення коштів державного бюджету.

За рахунок коштів державного бюджету можуть також частково відшкодовуватися відсоткові ставки за кредити, надані комерційними банками на фінансування інвестиційних проектів. Такий порядок регламентується Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку конкурсного відбору інвестиційних проектів, що реалізуються за рахунок кредитів комерційних банків з частковим відшкодуванням відсоткових ставок".

Відшкодування відсоткових ставок провадиться за рахунок коштів державного бюджету за кредитами, що залучаються підприємствами для реалізації інвестиційних проектів на конкурсних засадах, у межах бюджетних програм, передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та з урахуванням пріоритетів, визначених, згідно з Програмою дій Кабінету Міністрів України, Державною програмою соціально-економічного розвитку на відповідний рік та іншими нормативно-правовими актами України.

За рахунок коштів державного бюджету підприємствам відшкодовується сума сплачених ними відсотків за користування кредитом у розмірі 100 відсотків облікової ставки Національного банку, яка діяла на момент укладення кредитної угоди.

Кошти на відшкодування надаються підприємствам у межах одного бюджетного року. У разі коли термін реалізації проекту перевищує один рік, питання подальшого відшкодування повинне розглядатися на початку кожного фінансового року з урахуванням ефективного виконання інвестиційних зобов'язань позичальником та за умови виділення коштів на зазначені цілі в державному бюджеті на відповідний рік.

У конкурсі беруть участь інвестиційні проекти, подані підприємствами. Обов'язковою умовою розгляду проекту є письмова згода комерційного банку на участь у кредитуванні проекту.

Конкурсний відбір інвестиційних проектів здійснює міжвідомча комісія, що утворюється Мінекономіки.

Конкурсні умови повинні обов'язково містити такі вимоги:

1) до інвестиційного проекту:

• відповідність проекту критеріям відбору та визначеним пріоритетам;

• максимальна ефективність використання бюджетних коштів;

• ефективність проекту (обсяг прибутку, термін окупності,створення нових робочих місць, надходження платежів до бюджету тощо);

2) до комерційного банку:

• визначення умов кредитування інвестиційного проекту банком (розмір відсоткової ставки, термін надання кредиту, комісійні банку, що зазначаються у проекті кредитної угоди);

• дотримання банком економічних нормативів та оцінних показників, установлених Національним банком;

3) до підприємств:

• провадження господарської діяльності протягом не менше ніж двох років;

• відсутність заборгованості перед державним бюджетом за залученими комерційними кредитами, а також із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів);

• достатність обігових коштів для забезпечення поточної діяльності;

• виконання зобов'язань щодо погашення та обслуговування кредиту.

До участі в конкурсі не допускаються інвестиційні проекти підприємств:

• визнаних банкрутами або стосовно яких порушено справу про банкрутство;

• щодо яких прийнято рішення про ліквідацію;

• які є неприбутковими.

Фінансування інвестиційних проектів здійснюється і шляхом надання державних субсидій. Основним джерелом при такому методі є кошти державного та місцевого бюджетів, а також кошти централізованих державних фондів. Інвестиційні проекти, які передбачають залучення цих коштів, обираються на конкурсній основі і мають відповідати стратегії економічного і соціального розвитку та пріоритетним напрямам структурної перебудови економіки. Перевага надається інвестиційним проектам у паливно- енергетичному комплексі, машинобудуванні, соціальній сфері, агропромисловому комплексі, а також на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Субсидії - це невідплатні поточні виплати підприємствам, організаціям, які не передбачають компенсації у формі спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов´язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

У загальному розумінні субсидування - це неповернене фінансування, тобто надання грошових коштів та інших постійних та поточних активів на засадах неповернення.

До субсидій у вузькому значенні належать трансферти підприємствам з боку держави (у грошовій формі або у вигляді послуг, що мають грошову оцінку) на фінансування поточних витрат. До субсидій у широкому значенні належать всі форми втручання держави в економічну діяльність, унаслідок яких змінюються ціни на товари або фактор виробництва, а отже - і умови конкуренції на користь окремих підприємств або сфер економічної діяльності. Тобто субсидією вважається будь-яка виплата держави на користь суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ця виплата обмежується певною галуззю, певною метою економічної політики, певним регіоном, певним виробничим фактором. В умовах ринкової економіки до субсидій у широкому значенні також належать трансферти, що мають характер субсидій. Це платежі домогосподарствам і приватним організаціям, які суттєво впливають на структуру економіки.

Державні дотації — це форма бюджетного фінансування, що застосовується для виділення грошових коштів з державного та місцевих бюджетів планово-збитковим підприємствам і організаціям для збалансування їх фінансових планів. Фінансування шляхом надання дотацій - це спосіб підтримки будь- яких проектів урядом чи місцевими органами влади. Зазвичай, дотуються соціально важливі програми та проекти, природоохоронні та ресурсозберігаючі технології. Дотації надаються на фінансування тільки частини інвестиційного проекту, а частка державних інвестицій, зазвичай не перевищує 50 %. У ряду випадків, надаючи певну дотацію, держава виступає умови, щоб решта була профінансована приватним капіталом, та контролює цільове використання коштів. Існують також експортні дотації, які надаються з державного бюджету з метою заохочення вивозу товарів. У цьому випадку встановлюються різноманітні податкові та митні пільги.

Гранти - близькі за змістом до дотацій. Відмінність полягає у тому, що їх розміри порівняно невеликі, вони можуть надаватися на фінансування проекту загалом, які мають переважно інноваційний або соціальний характер. Звітність про їх виконання має більш суворий характер, підлягає аудиторським перевіркам, а іноді призначаються менеджери, які стежать за повним виконанням умов договору гранту.

Отже, оцінка джерела фінансування має важливе значення, причому при виборі джерела фінансування слід враховувати всі переваги та недоліки відповідних джерел фінансування та фінансово-господарський стан підприємства.

Проте не менш важливим є правильне вкладення сформованих фінансових ресурсів, для чого існує спеціальний інструментарій – відповідні методи оцінки інвестиційних проектів, про що ми далі і поговоримо.