3. Проблема підліткового суїциду. Предсуїцидальний синдром, основні характеристики.

Соціально – психологічні фактори суїцидальної поведінки підлітків

Категорія життєвого цензу – одна з найбільш загальних інтегральних характеристик життєрозуміння й життєсприймання особистості на індивідуально-психологічному рівні. У звичайних нормальних умовах проблема життєвого цензу не підіймається, перекриваючись зазвичай інтересами буття і його запитами. При цьому, як правило, є негативне відношення до смерті, неприйняття її, віднесення її до розряду трагічних звершень. Ценз життя являє велике змістовне різноманіття, що індивідуалізоване у свідомості конкретної людини, з широким діапазоном оцінок життєвого цензу відповідно особистісної оптимістичної чи песимістичної установки. Найбільш вразливими у цьому плані життєвими періодами, коли особистість звертається до цензу життя й передивляється її цінність, є юнацький та літній віки. Звичайно події й ситуації, що змушують людину передивитись своє відношення до минулого та майбутнього, співпадають з поняттям психологічної кризи, що характеризується блокадою життєвих цілей. Суїцид – це навмисне позбавлення себе життя. Спостерігається як у здорових, так й при психічних захворюваннях, головним чином, протікає з депресією.

Суїцидальна спроба й суїцид проходять у своєму розвитку через дві фази: зворотну (коли суб’єкт сам чи при втручанні оточуючих може припинити спробу) й незворотну, що закінчується смертю. Внутрішні й зовнішні форми суїцідальної поведінки підпорядковані закономірностям будови людської предметної діяльності.

Суїцидальні акти можна поділити наступним чином.

1. Істині самогубства, спроби й тенденції. Їх мета – позбавлення себе життя. Їх кінцевий результат – смерть.

2. Демонстративно-шантажна суїцидальна поведінка. Його мета не позбавлення себе життя, а демонстрація цього наміру.

3. Самоушкодження. Мета – пошкодження того чи іншого органу.

4. Нещасні випадки – небезпечні для життя дії, що спрямовані іншими цілями.

ку таке зменшення цілей спричинює крах самооцінки. Таким чином складається миросприйняття, при якому деформується структура цінностей. Руйнується ієрархічна будова цієї системи, сам набір цінностей звужується; сходинка духовних цінностей (найвища в ієрархії) зрізається, оскільки опиняється емоційно незабезпеченою; а зрізана, деформована аксиологічна система має тенденцію у кінці кінців приводити у глухий кут, оскільки закриває зону особистісного росту. Зупинка ж особистісного росту погіршує орієнтацію в ситуаціях і адаптацію до них.

У молодих нерідко спостерігаються маніпулятивні суїцидальні спроби, що засновані не на бажанні померти, так як істинний намір жити у суїцидантів цього віку частіше за все амбівалентний й містить “крик про допомогу”. Одна з причин суїцидального напряму у осіб молодого віку є недостатність емоційної сфери психіки, що виражається у загублені чіткості й глибини розуміння основних поять та сплощення багатьох уявлень. В першу чергу – це послаблення (іноді в плоть до втрати) значимості уявлень, що виражають основні морально-етичні принципи, які полягають в основі гуманістичного миросприйняття. Це послаблення потреби служити соціуму як такому, тобто відноситись відповідально й доброзичливо, з великою долею обов’язковості до людей, у тому числі – до оточуючого середовища спілкування. Що неминуче веде до зростання егоцентричних тенденцій. Таким чином, багатство егоцентричних спрямувань й потреб (притаманних у нормі дитячому періоду розвитку особистості) породжує інфантилізм й заважає соціалізації.

Для вивчення суїцидальної поведінки у підлітковому та юнацькому віці використовувався розроблений групою фахівців, на чолі з М.В. Горською пакет діагностичних методик для виявлення індивідуальних особливостей, що підштовхують до суїцидальної поведінки. У основу цього пакету лягла методика Айзенка “Самооцінка психічних станів особистості”. Дослідження проводилось у 9 – 10 класах школи №50 міста Херсону.

Більшість підлітків часто або постійно замислюються над змістом життя і вважають, що проблема суїциду їх не стосується. 18,5% опитуваних вважають суїцид небажаним, але допустимим явищем у суспільстві і 80% - небажаним. Серед мотивів, що можуть призвести до самогубства більш названі нерозділене кохання, конфлікти з батьками, невиліковна хвороба та незадоволеність своїм життям. Всі ці мотиви можна пояснити через проблеми, що найбільш турбують підлітків. Найбільший вплив при попередженні суїциду на думку досліджуваних мають родина (33,7%), друзі та допомога психолога (по 27,5%). Найменші оцінки отримали школа та держава (відповідно 1 і 1,5%), що пояснюється певною недовірою до цих установ з боку підлітків. 70% опитуваних вважають, що вчителі рідко або зовсім не торкаються проблеми суїциду. Частина досліджуваних підлітків виявляють підвищений рівень агресивності й ригідності, що не відповідає віковим нормам.

4. Морально-етичний кодекс практичного психолога.

Этические принципы и правила работы психолога формируют условия, при которых сохраняются и упрочиваются его профессионализм, гуманность его действий, уважение людей, с которыми он работает.

В своей работе практический психолог руководствуется следующими принципами и правилами:

Принцип ненанесения ущерба испытуемому. Организация работы психолога должна быть такой, чтобы ни ее процесс, ни ее результаты не наносили ущерба его здоровью, состоянию или социальному положению.

Принцип компетентности психолога. Психолог имеет право браться за решение только тех вопросов, по которым он профессионально осведомлен и наделен соответствующими правами и полномочиями выполнения психокоррекционных или других воздействий.

Принцип беспристрастности психолога. Недопустимо предвзятое отношение к испытуемому, какое бы субъективное впечатление он ни производил своим видом, юридическим и социальным положением.

Принцип конфиденциальности. Материал, полученный психологом в процессе его работы с испытуемым на основе доверительных отношений, не подлежит сознательному или случайному разглашению и должен быть представлен таким образом, чтобы он не мог скомпрометировать ни испытуемого, ни заказчика, ни психолога, ни психологическую науку.

Принцип осведомленного согласия. Необходимо извещать испытуемого об этических принципах и правилах психологической деятельности.

Правило взаимоуважения психолога и испытуемого. Психолог исходит из уважения личного достоинства, прав и свобод, провозглашенных и гарантированных Конституцией Российской Федерации. Работа допускается только после получения согласия испытуемого в ней участвовать.

Правило безопасности применяемых методик. Психолог применяет только такие методики исследования, которые не являются опасными для здоровья испытуемого.

Правило предупреждения неправильных действий заказчика. Психолог информирует испытуемого о характере передаваемой заказчику информации и делает это только после получения согласия испытуемого.

Правило сотрудничества психолога и заказчика. Психолог обязан уведомить заказчика о реальных возможностях современной психологической науки в области поставленных заказчиком вопросов, о пределах своей компетентности и границах своих возможностей.

Правило профессионального общения психолога и испытуемого. Психолог должен владеть методами психодиагностической беседы, наблюдения, психологического воздействия на таком уровне, который позволял бы, с одной стороны, эффективно решать поставленную задачу, а с другой - поддерживать у испытуемого чувство удовлетворения от общения с психологом. Выполнять психотерапевтическую работу с больным разрешается только при наличии специализации по медицинской психологии, полученной в ЛГУ, МГУ, НИИ им. В. М. Бехтерева, ГИДУВе.

Правило обоснованности результатов исследований психолога. Психолог формулирует результаты исследования в терминах и понятиях, принятых в психологической науке.

Правило адекватности методик. Применяемые методики должны быть адекватны целям исследования, возрасту, полу, образованию, состоянию испытуемого, условиям эксперимента.

Правило научности результатов исследования. В результатах исследования должно быть только то, что непременно получит любой другой исследователь такой же специализации и квалификации, если он повторно произведет интерпретацию первичных данных, которые предъявляет психолог.

Правило взвешенности сведений психологического характера. Психолог передает заказчику результаты исследований в терминах и понятиях, известных заказчику, в форме конкретных рекомендаций. Он не передает никаких сведений, которые могли бы ухудшить положение испытуемого, заказчика.

Правило кодирования сведений. На всех материалах психологического характера указываются не фамилия, имя, отчество испытуемых, а присвоенный им код, известный только психологу.

Правило контролируемого хранения сведений психологического характера. Психолог должен предварительно согласовать с заказчиком список лиц, имеющих доступ к материалам, характеризующим испытуемого, а также место и условия их хранения, цели использования и сроки уничтожения.

Правило корректного использования сведений психологического характера. Сведения психологического характера об испытуемом ни в коем случае не должны подлежать открытому обсуждению, передаче или сообщению кому-либо вне форм и целей, рекомендованных психологом