7.Регулювання платіжного балансу

Регулювання платіжного балансу (пб). Статистичні дані свідчать, що ПБ країн світу постійно перебувають у стані нерівноваги, тобто сальдо поточних операцій і сальдо підсумкового балансу, як правило, не дорівнюють нулю і тому балансуються рухом капіталу, державними балансуючими операціями та змінами в резервах. Нерівновага ПБ країни, будучи насамперед регулятором внутрішньо економічних процесів, викликає ряд наслідків для її економіки.

Стабільно позитивне сальдо зміцнює позиції національної валюти і одночасно дає змогу мати міцну фінансову базу для експорту капіталу, на відміну від стабільно від'ємного, яке спонукає країну до його імпорту. Якщо подібний приплив капіталу здійснюється не через довгострокові підприємницькі інвестиції (тобто прямі та портфельні), а через довгострокові державні і приватні банківські займи і особливо шляхом надзвичайного фінансування і зростання зовнішніх зобов'язань, то це призводить до швидкого зростання зовнішнього боргу країни і виплат за ним. Країна починає жити в борг.

Сильні коливання сальдо мають несприятливі для країни наслідки. Так, різке зростання позитивного сальдо створює базу для швидкого зростання грошової маси і тим самим стимулює інфляцію, а різке зростання від'ємного сальдо викликає обвальне падіння обмінного курсу, що вносить хаос у зовнішньоекономічні операції країни.

Отже, коли мова йде про рівновагу ПБ, то в центрі уваги виявляється насамперед дефіцит ПБ і сильні коливання його сальдо.

Методи державного регулювання платіжного балансу. Вплив держави на стан ПБ здійснюється за допомогою кількох основних методів. Прямий контроль включає регламентування імпорту (наприклад через кількісні обмеження), митні та інші збори, заборону чи обмеження на переказ за кордон доходів від іноземних інвестицій та грошові трансферти приватних осіб, різке обмеження безоплатної допомоги, вивозу коротко- та довгострокового капіталу тощо. Подібні заходи, як правило, викликають великі труднощі для багатьох підприємств країни і, відповідно, сприймаються негативно.

У короткостроковому плані прямий контроль дає позитивний ефект, який більше чи менше залежить від рівня дотримання підприємствами господарського законодавства і здатності уряду стежити за виконанням своїх рішень.

У довготерміновому плані ефект від цих заходів суперечливий, оскільки створюється "парниковий режим" для місцевих виробників, падає зацікавленість іноземних інвесторів до даної країни через заборону на переказ їхніх доходів, виникають труднощі з залученням іноземних спеціалістів, створюються перешкоди для розширення за кордоном мережі з продажу вітчизняних товарів, ї навпаки, не викликає ворожості, а сприймається позитивно вітчизняними підприємствами такий прямий інструмент, як субсидування експорту.

Однак він потребує великих коштів і тому його застосування зазвичай пов'язане зі станом бюджету країни.

Дефляція (тобто боротьба з інфляцією) націлена на вирішення внутрішньо економічних завдань, але як побічний ефект поліпшує і стан ПБ Вважається, що традиційні для дефляційної політики наслідки — падіння обсягу виробництва, інвестицій і доходів — ведуть до скорочення імпорту і зростання резервних потужностей для нарощування експорту.

Звичайне для дефляції підвищення облікової ставки залучає у країну короткотерміновий капітал, якщо, звичайно, тут є розвинена кредитно-банківська система і низький рівень політичного ризику.

Однак є й інша точка зору: дефляція зменшує експорт і збільшує імпорт. При дефляції підвищується обмінний курс національної валюти, що збільшує можливості імпортерів. Для експортерів же високий курс їхньої національної валюти означає, що при обміні експортної виручки вони отримують менше національної валюти, а це зовсім не стимулює зростання експорту.

Зміни валютного допомагають державі регулювати рівновагу ПБ, але при цьому слід враховувати, що ефект від ревальвації/девальвації послаблюється еластичністю експорту/імпорту та інерційністю зовнішньоторговельних потоків. Тому розрізняють коротко-, середньо- та довгостроковий вплив змін валютного курсу на ПБ. В середньо- і довготерміновому планах девальвація слабко скорочує імпорт, а ревальвація його суттєво збільшує. Експорт звичайно більш еластичний і тому в середньо- і довготерміновому планах більш чутливий до курсу національної валюти.

Методи :

2. внутрішні :