20.Соціальна сфера суспільства

Одним із загальновизнаних критерій соціального є мислення, розум.

Соціальна сфера суспільства – явище складне змістовно і структурно. Поняття суспільство синонім поняття соціум, а соціальне – синонім суспільного.

У широкому розумінні соціальна сфера визначає вище форму розвитку матерії стосовно біологічної, фізичної форм, що тотожна поняттю соціум. Поняття соціальна сфера вживається в значенні підсистеми суспільної глобальної системи, тобто соціуму. У вузькому розумінні соціальна сфера знаходиться в координації і взаємозв’язку з іншими сферами суспільства – економічною, політичною і духовною.

Соціальна сфера суспільства розглядається як предмет соціологічного знання, а тому її основі поняття пов’язані з виділенням структурно-соціальних елементів. Соціальна сфера - відносно самостійна сфера життєдіяльності суспільства, що охоплює відносини між соціальними спільностями, які займають рідне становище в суспільстві. Основні структурні компоненти соціальної сфери: соціальна структура, соціальні відносини і закріпляючі їх матеріальні утворення.

Соціальна сфера розглядається як сукупність великих соціальних груп: класів, націй, народів. Якісна особливість соціальної сфери суспільства полягає в тому, що саме в ній складається об’єктивне буття індивіда, що об’єктивно втілюється в ньому вся сукупність комунікативних відносин. Соціальна сфера – сукупність комунікативних зв’язків.

Соціальне, присутнє в кожного індивіда – це не вся емпірично наявна соціальність, а лише та, в якій індивід реалізує своє право вибору, виявляє активно-діяльну суть. У конкретного індивіда соціальність виступає комунікабельністю з іншими індивідами.

Соціальні особистості якості виявляються не просто результатом впливу суспільства на окремого члена, а соціально сформованою якістю суб’єктивності, особи. Залучення індивіда в сферу соціального, комунікація із соціальним, здійснюється через окремі структурні об’єднання - професійні, конфесійні, планові, політичні та ін.

Соціальна сфера становить буття соціальної свідомості, колективних уявлень, у яких концентровано одержує втілення розумове життя соціуму, незрівнянно більш багате, аніж інтелектуальне життя індивіда. Діагноз на наявність соціального в індивіді включає визначення його переконань, дотримання звичаїв, що становить модель наявного соціального, відтворюючу справлення соціальну діяльність. Соціальне ж являється силою примусу на індивіда якої не залежить від волі і свідомості людини. Соціальне не здатне забезпечити соціальну стабільність.

Людина народжується як біологічна істота і тільки залучення її до цінностей культури за допомогою ігрової, навчальної, трудової та іншої діяльності – соціалізація- перетворює її в людину. Соціалізація розуміється і як результативний процес цілеспрямованого виховання, як олюднення дитини.

Соціальність фіксує постійні взаємозв’язки між людьми в усіх видах людської життєдіяльності.