Види цінних паперів, які обертаються в Україні, їх основні характеристики.
Залежно від цільової спрямованості випуску та змісту операцій, що проводяться з використанням цінних паперів, всі вони поділяються на декілька видів. Кожен із видів цінних паперів має певне призначення використовується з метою забезпечення визначених операцій. Основними критеріями класифікації видів цінних паперів є:
– умови одержання та погашення капіталу;
– надання прав інвесторам та емітентам;
– умови обігу цінних паперів.
Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»:
Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з проспектом їх емісії (за емісійними цінними паперами), а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні.
Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).
Неемісійні цінні папери – це цінні папери, які не мають ознак емісійності, випускаються в «штучному» порядку і закріплюються за їх володільцем індивідуальних обсяг прав. Такими є: векселі, чеки, заставні, коносаменти.
До емісійних цінних паперів належать:
акції;
облігації підприємств;
облігації місцевих позик;
державні облігації України;
іпотечні сертифікати;
іпотечні облігації;
сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН);
інвестиційні сертифікати;
казначейські зобов'язання України.
Цінні папери, що не належать згідно із цим Законом до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.
Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні.
Документарна форма цінного паперу - сертифікат цінних паперів, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами.
Бездокументарна форма цінного паперу - здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір
Емісійні цінні папери одного випуску можуть існувати лише в одній формі.
Неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі. Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні.
Права, посвідчені цінним папером, належать:
пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);
собі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір);
особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).
В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:
1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН).
До пайових цінних паперів відносяться:
а) акції;
б) інвестиційні сертифікати;
в) сертифікати ФОН;
2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання.
До боргових цінних паперів відносяться:
а) облігації підприємств;
б) державні облігації України;
в) облігації місцевих позик;
г) казначейські зобов'язання України;
ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;
д) векселі;
3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів.
До іпотечних цінних паперів відносяться:
а) іпотечні облігації;
б) іпотечні сертифікати;
в) заставні;
4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;
5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;
6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.
До основних видів цінних паперів, що наявні в Україні сьогодні, зараховують:
- пайові;
– боргові;
– іпотечні;
– похідні;
– товаророзпорядчі;
– приватизаційні.
Види цінних паперів наведено на рис. 3.1.
Пайові цінні папери є свідченням пайової участі інвестора у власному капіталі емітента. На основі таких вкладів суб'єкти інвестування одержують права, передбачені установчими документами підприємства. З використанням пайових цінних паперів здійснюються:
– залучення капіталу;
– забезпечення переходу власності на капітал від одних інвесторів до інших;
– забезпечення перетікання капіталу (в різні галузі, території, між державами);
– проведення контролю за діяльністю акціонерного товариства;
– одержання доходів (дивідендів, приросту капіталу);
– проведення реорганізації підприємств.
Основні права, яких набувають після придбання пайових цінних паперів, – це права на:
– участь в управлінні справами емітента;
– одержання дивідендів;
– перепродаж своєї частки;
– участь в розподілі майна у разі ліквідації емітента.
До пайових цінних паперів належать акції та інвестиційні сертифікати. Акція – це цінний папір, що є свідченням вкладів інвестора до статутного капіталу акціонерного товариства, на основі чого він одержує права, передбачені установчими документами. Інвестиційний сертифікат відображає частку активів його власника в капіталі інституту спільного інвестування.
Боргові цінні папери використовуються з метою забезпечення залучення капіталу на умовах позики. Умовами їх емісії є чітке визначення термінів обігу, обов'язковість погашення та платність за користування залученими активами.
Боргові цінні папери – це цінні папери, які засвідчують відносини позики. Вони передбачають, що емітент має зобов'язання сплатити їх власнику в установлений термін номінальну вартість цінного папера та виплатити дохід чи надати інші майнові права. Боргові цінні папери надають інвестору право участі не у власному капіталі, а в залученні активів за умов боргу. Вони відрізняються від пайових цінних паперів порядком погашення, обігом, виплатою доходів та іншими ознаками. В Україні до боргових цінних паперів належать:
– облігації (державні, місцевих позик, підприємств);
– казначейські зобов'язання України;
– ощадні (депозитні) сертифікати;
– векселі.
Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення інвестором коштів емітенту на визначений термін на умовах повернення та платності. За складом ціни розміщення облігації можуть бути відсотковими, цільовими, дисконтними.
В свою чергу, державні облігації можуть здійснювати обіг на внутрішньому (внутрішня позика) та на зовнішньому (зовнішня позика) ринках.
Казначейські зобов'язання України виникають внаслідок внесення інвесторами коштів до Державного бюджету на умовах позики.
Казначе́йські зобов'яза́ння — боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розповсюджується винятково на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску.
Вексель – це цінний папір, за яким боржник має безумовне грошове зобов'язання (векселедавця або платника) сплатити у певний період зазначену суму грошей власникові векселя.
Ощадний (депозитний) сертифікат відображає операції з депонування інвесторами коштів до банку на умовах позики.
Іпотечними є цінні папери, випуск яких забезпечується іпотечним покриттям (іпотечним пулом). В Україні використовують такі види іпотечних цінних паперів: іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати ФОН (Фонд операцій з нерухомості).
Товаророзпорядчі цінні папери використовуються з метою надання їх власнику права на передачу повноважень з розпорядження майном іншим особам. Прикладом можуть бути ордерні цінні папери, використання яких передбачає право власника призначати уповноважену особу виконувати функції, що випливають з їх володіння.
До товаророзпорядчих цінних паперів належать:
– коносаменти;
– складські свідоцтва;
– вантажні свідоцтва;
– заставні.
Коносамент – документ, який перевізник вантажу видає власникові і який засвідчує прийняття цінностей для перевезення морським шляхом і отримання зобов'язань передати його вантажоодержувачу в порт призначення. Використовується у зовнішній торгівлі.
Приватизаційні папери використовуються з метою проведення приватизації державного майна на пільгових умовах. Приватизаційні папери засвідчують права власників на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового та земельного фондів. Приватизаційними паперами є:
– приватизаційні майнові сертифікати;
– приватизаційні житлові чеки;
– приватизаційні земельні бони.
Житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду.
Земе́льна бо́на — вид приватизаційних паперів, які плануються до використання для обміну на документи, що засвідчують право власності на частину державного земельного фонду.
Майновий сертифікат - іменний документ, який видається споживчим товариством, споживспілкою пайовику та засвідчує право на пай (частку) в майні споживчого товариства, підприємства.
Похідні цінні папери використовуються для проведення операцій з придбання (продажу) емісійних цінних паперів.
Похідні цінні папери відображають проведення операцій з придбання або продажу певної кількості емісійних цінних паперів із дотриманням відповідних умов.
До похідних цінних паперів в Україні зараховують:
– варранти;
– опціони;
– ф'ючерси.
Варрант – це похідний цінний папір, який надає його власникові право на придбання (продаж) певної кількості емісійних цінних паперів встановленого виду та категорії у визначені строки.
Опціон – це цінний папір, що засвідчує право придбання (продажу) емісійних цінних паперів, товарів або коштів на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на час укладання контракту.
Ф'ючерс – це цінний папір, що надає право придбати емісійні цінні папери, товари або кошти на визначених умовах у майбутні періоди з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань.
Форми випуску цінних паперів
Цінні папери емітуються в різних формах випуску, які відображають умови емісії, обігу та використання цінних паперів. Форми випуску цінних паперів вибирає емітент, враховуючи вимоги законодавства та особливості його фінансового розвитку. Зокрема, у випадках, коли цінні папери постійно здійснюють обіг на фондовому ринку, доцільно вибрати таку їх форму випуску, яка найбільшою мірою забезпечує укладання та виконання з ними угод купівлі-продажу. В разі, коли цінні папери рідко використовуються з метою продажу та постійно знаходяться у власності інвесторів, більш раціонально використовувати інші форми.
Класифікація цінних паперів за формами випуску передбачає використання таких критеріїв:
1) в якому вигляді існують цінні папери;
2) характер відображення інформації про власника на бланкові цінного папера;
3) можливість для власника призначати уповноважену особу з метою здійснення одержаних прав.
Залежно від того, в якому вигляді емітовано цінні папери, вони можуть мати документарну або бездокументарну форму. Кожна з них передбачає наявність певних особливостей та забезпечує проведення фінансових операцій способами, найбільш прийнятними для емітента й інвесторів. Документарна форма цінних паперів передбачає, що її власник встановлюється на підставі сертифіката цінного папера. Сертифікат цінних паперів – це документ на паперовому носії, що засвідчує право власності на цінний папір. Сертифікати випускаються відповідно до установлених вимог, які регламентують необхідність додержання визначених форм та реквізитів. Такі вимоги регламентуються рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Права власника на цінні папери переходять до нового власника з моменту передавання (поставки) цінних паперів.
Цінні папери, випущені в документарній формі, можуть зберігатися відокремленим та колективним способами. В разі, коли зберігачем використовується відокремлений спосіб, передбачено ведення обліку цінних паперів із зазначенням їх номерів чи інших індивідуальних ознак. Колективний спосіб зберігання цінних паперів – це спосіб, згідно з яким депозитарій чи зберігач веде облік цінних паперів без зазначення їх номерів або інших індивідуальних ознак.
За бездокументарної форми зберігання власник встановлюється на підставі запису в системі реєстру або на рахунках у цінних паперах. Реєстри ведуть реєстратори іменних цінних паперів, а рахунки з цінними паперами – зберігачі. Перехід прав власності на цінні папери від одного суб'єкта до іншого з використанням бездокументарної їх форми випуску фіксується зарахуванням цінних паперів на рахунок власника у зберігача.
Підтвердженням права власності на цінні папери за умов випуску їх у бездокументарній формі є сертифікат. А в разі емісії цінних паперів – у бездокументарній формі (тобто за допомогою виписки з рахунку у цінних паперах) ведеться зберігачем. Разом з тим, такі виписки, згідно із законодавством України, не можуть бути предметом угод, що передбачають перехід власності на цінні папери.
Згідно з критерієм про відображення інформації щодо власників цінних паперів вони поділяються на такі категорії:
– іменні цінні папери;
– цінні папери на пред'явника.
Законодавством України передбачається використання ордерних цінних паперів. Це така їх категорія, що характеризує третій критерій класифікації. В такому разі на сертифікаті цінного папера відображається інформація про особу, якій власник передає права, засвідчені таким інструментом. Ця особа може або сама здійснювати зазначені права або призначати за допомогою свого розпорядження іншу уповноважену особу виконувати такі права.
Цінні папери на пред'явника, як правило, випускаються в документарній формі. В окремих випадках вони можуть функціонувати й у бездокуменарній формі. Щодо іменних цінних паперів, то їх випускають виключно у без документарній формі. На відміну від них ордерні цінні папери використовують тільки у документарній формі. Класифікація цінних паперів за формами та категоріями відображена на рис. 3.2.
З метою використання документарних цінних паперів у процесі проведення операцій на біржовому або організаційно оформленому позабіржовому ринках вони підлягають знерухомленню. Знерухомлення цінних паперів – це переведення документарних цінних паперів у бездокументарну форму з метою забезпечення їх обігу.
Рис. 3.2. Форми і категорії цінних паперів
До недоліків використання документарних цінних паперів можна віднести:
– витрати на випуск сертифікатів цінних паперів;
– складність переоформлення прав власності на цінні папери (необхідна їх поставка та узгоджена робота з реєстратором).
Такі проблеми вирішуються, якщо здійснюють знерухомлення цінних паперів.
ВИСНОВОК (лектор/студент)