2.Основні причини деградації та забруднення ґрунтів. Охорона ґрунтів.
Проблеми зміни та забруднення земель України пов’язані з надзвичайно високою розораністю, малою залісеністю, значним техногенним навантаженням.
Несприятливі фізико-географічні процеси, які спостерігаються на ґрунтах України: водна ерозія, видування верхнього родючого шару ґрунту, окиснення, перезволоження, заболочення, вітрова ерозія. У процентному співвідношенні найбільша частка земель зазнає ви¬дування верхнього шару (33,4 % сільськогосподарських угідь), водної ерозії зазнає 1/5 сільськогосподарських угідь, приблизно стільки же території зазнає окислення, 3 % території зазнає перезволоження, за¬болочення, вітрову ерозію. Найбільш еродовані ґрунти в Донецькій, Луганській, Одеській, Миколаївській, Кіровоградській, Харківських областях. Крім того, ґрунти забруднюються хімічними речовинами, що використовуються в сільському господарстві для захисту рослин, викидами промислових підприємств, автомобільного транспорту, раді¬оактивними викидами (землі, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (1986) складають 8,4 млн га), відходами життєдіяльності міст та сіл тощо.
У складі деградаційних процесів першість належить процесам водної ерозії ґрунтів. В Україні відбувається щорічне зростання еродованих земель. Насамперед це залежить від того, як використовуються землі. Майже половина орних земель області знаходяться на ерозійно небезпечних площах. Натурні вивчення розвитку процесів водної ерозії засвідчили, що середньозмиті грунти розміщуються на покатих схилах. Сильнозмиті грунти примикають до берегів річок, водойм і балок.
Ерозія грунтів є основним і небезпечним та дестабілізуючим фактором екологічної ситуації на ландшафтах, що призводить до забруднення та замулення (струмків, річок, ставків, тощо).
Недотримання технологій і термінів проведення обробітку грунту, захисту рослин від бур’янів, шкідників та хвороб, застосування хімічних меліорантів, негативно впливає на відтворення родючості грунтів, загострює проблеми гумусового, агрофізичного та меліоративного стану і веде до зниження родючості грунтів та ефективності ведення рослинництва. Збільшення обсягів виробництва рослинницької продукції за рахунок екстенсивної системи землеробства призвела до залучення у сільськогосподарський обіг малопродуктивних і деградованих угідь, включаючи схилові землі, піщані масиви тощо.
Площа деградованих та малопродуктивних земель в області становить 246,4 тис. га, які визначені, розробленою в 1995 році Миколаївською філією Інституту землеустрою, Регіональною програмою захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель Миколаївської області.
Найбільша площа деградованих та малопродуктивних земель знаходиться в Баштанському, Вознесенському, Врадіївському, Доманівському, Новоодеському та Первомайському районах.
Визначити фактичну площу малопродуктивних та деградованих земель в розрізі державної та приватної власності, непридатність їх для вирощування сільськогосподарських культур та необхідність їх заліснення, на даний час можливо тільки при проведенні землевпорядних робіт з інвентаризації земель та їх грунтового обстеження.
Заходи щодо охорони земель є важливою складовою програми з охорони навколишнього природного середовища в Україні. Правові засади, економічні, екологічні, організаційні заходи щодо охорони зе¬мель різного призначення в Україні закладені в Національній програмі охорони земель. Охорона земельних ресурсів регулюється Земельним кодексом України (2001). Зазначені документи передбачають чітке ви¬значення прав та обов’язків землекористувачів, запровадження системи заходів з метою збереження і поліпшення природних ландшафтів, відновлення і підвищення родючості ґрунтів, рекультивації земель, що зазнали впливу негативних явищ, захист від ерозії, заболочення, ущільнення, забруднення відходами та викидами.
Шляхи розв’язання проблеми раціонального використання та охорони земельних ресурсів: • скорочення орних земель;
• виведення з користування еродованих земель;
• запобігання змиванню та здуванню ґрунтів лісонасадженням та сіянням трав;
• насадження полезахисних лісосмуг;
• розширення площ рекреаційних земель, заповідників, заказників
Земельні ресурси та їх структура |
||
Види земельних ресурсів |
млн. га |
% до загальної площі |
Орні землі |
34.4 |
57 |
Сади, виноградники та інші багаторічні насадежння |
1.1 |
1.9 |
Сіножаті, пасовища й перелоги |
7 |
11.7 |
Разом сільськогосподарських угідь |
42.4 |
70.5 |
Ліси, захисні лісонасадження і чагарники |
10.2 |
16.6 |
Болота |
0.8 |
1.3 |
Водойми |
2.4 |
3.9 |
Піски і яри |
0.5 |
0.8 |
Шляхи |
1 |
1.6 |
Інші землі |
3.3 |
5.3 |
Усього |
60.4 |
100 |
Розподіл земельного фонду України |
|||
Категорія |
% |
Площа, тис. га від загалу |
Припадає на одну особу, га |
Орні землі |
55,3 |
33384 |
0,642 |
Лісові площі |
15,4 |
9297 |
0,179 |
Пасовища і сіножаті |
12,4 |
7486 |
0,144 |
Під водою наших штучних «морів» |
4 |
2410 |
0,0464 |
Багаторічні насадження |
1,8 |
1080 |
0,0209 |
Деревно-чагарники (насадження) |
1,5 |
905,5 |
0,0174 |
Болота |
1,5 |
905 |
0,0174 |
Інші землі |
8,6 |
5191,8 |
0,0998 |