Словник основних термінів і понять

Авторське право — цивільно-правовий інститут, що являє собою систему юридичних норм, які регулюють немайнові і майнові правовідносини, пов’язані зі створенням і використанням наукових винаходів, творів літератури та мистецтва.

Адвокатура - добровільне професійне об'єднання юристів, призначення якого полягає в наданні, у випадках і в порядку, передбачених законодавством, юридичної допомоги громадянам та організаціям.

Активне виборче право - право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Антидемократичний державний режим - державний режим, за якого суттєво ускладнюються можливості реалізації прав і свобод громадян, а реальна влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб або в руках однієї особи.

Адміністративний арешт — короткочасне позбавлення волі правопорушника, пов’язане з примусовим утриманням його упродовж встановленого законом часу у спеціальних приміщеннях органів внутрішніх справ.

Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративний проступок, певного заходу — адміністративного стягнення.

Адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративно-попереджувальні заходи —дії державних органів, спрямовані на попередження правопорушень, ухилень від виконання юридичних чи інших обов’язків, забезпечення суспільної безпеки.

Акти громадянського стану — факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, усиновлення, встановлення батьківства, а також зміни імені, по-батькові та прізвища.

Аналогія закону — вирішення конкретної юридичної справи на підставі норми права, яка регулює аналогічний випадок.

Аналогія права — застосування загальних принципів права (галузей, інститутів), якщо в законодавстві немає спеціальних або подібних норм, розрахованих на врегулювання таких же відносин.

Безпосередня демократія - сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.

Вибори - процес, унаслідок якого певна сукупність людей через голосування формує склад державного органу чи органу місцевого самоврядування.

Виборчі цензи - сукупність умов, відповідність яким є підставою для допуску громадян до участі у виборах.

Види покарань у кримінальному праві: 1) основне — позбавлення волі, виправні роботи без позбавлення волі, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, штраф, громадська догана. До військовослужбовців строкової служби може застосовуватися таке покарання як направлення до дисциплінарного батальйону. 2) додаткове — конфіскація майна, позбавлення військового або спеціального звання, позбавлення батьківських прав. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та штраф можуть застосовуватися не лише як основні, а й як додаткові покарання.

Виключне право — право, що належить лише певній, визначеній законом фізичній або юридичній особі, у зв’язку з чим виключається можливість здійснення відповідного права будь-ким іншим.

Виконавчо-розпорядча діяльність — діяльність органів виконавчої влади, спрямована на реалізацію законів, актів законодавчої влади.

Гарантії прав та обов'язків - засоби та умови, які забезпечують цілковите й неухильне здійснення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків суб'єктів.

Гласність судового розгляду — один із конституційних принципів кримінального процесу, який полягає в тому, що розгляд цивільних і кримінальних справ у всіх судах України провадиться у відкритих для всіх громадян, які досягли 16 років, засіданнях суду. Преса та інші засоби масової інформації можуть висвітлювати хід і результати цих засідань та вільно коментувати їх.

Громадські організації — добровільні об’єднання людей, утворені для досягнення їхніх особистих і громадських цілей, діючі на засадах самофінансування, самоврядування і самоокупності.

Громадянин - особа, яка перебуває у сталих юридичних зв'язках із конкретною державою, що знаходить вираження саме в наявності відповідного громадянства.

Громадянство - необмежений у просторі й часі правовий зв'язок особи з конкретною державою, який зумовлює поширення на особу всіх конституційних прав та обов'язків.

Давність позовна — строк для судового захисту права за позовом особи, право якої порушено.

Деліктоздатність - закріплена в законі здатність суб'єкта нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.

Демократична держава - держава, що базується на визнанні та втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода й рівність громадян, реальність і невід'ємність прав людини тощо.

Демократичний державний режим - державний режим, за якого реально забезпечується здійснення широкого кола прав і свобод громадян, які мають реальні можливості впливати на формування та діяльність державних органів.

Держава - особлива політико-територіальна організація, що має суверенітет, спеціальний апарат управління і примусу та здатна надавати своїм приписам загальнообов'язкової сили для всього населення країни.

Державне обвинувачення — в кримінальному процесі діяльність уповноважених законом органів та осіб, що полягає у доведенні вини особи, яка притягнута до кримінальної відповідальності. В суді України державне обвинувачення підтримує прокурор.

Державні інспекції — спеціальні державні органи, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням усіма суб’єктами встановлених відповідними правовими актами правил —санітарних, пожежних, ветеринарних та ін.

Дієздатність — закріплена законом здатність суб’єктів права (людей, їхніх об’єднань або спільностей) дотримуватися своїми діями своїх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Державні символи - встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки даної держави, в яких уособлюється її суверенітет, а в деяких випадках - і певний історичний або ідеологічний зміст.

Дорадче опитування (консультативний референдум) —провадиться з метою виявлення волі громадян при вирішенні важливих питань загальнодержавного та місцевого значення.

Екологічна безпека - стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується запобігання погіршенню екологічної ситуації та виникненню небезпеки для здоров'я людей.

Екологічна експертиза - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що базується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці перед проектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація й дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків щодо відповідності запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання й відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Екологічне правопорушення - протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що порушує встановлений в Україні екологічний правопорядок.

Екологічні права та обов'язки громадян України - система юридично закріплених за громадянами повноважень та зобов'язань в екологічній сфері.

Житлове право України - сукупність правових норм, що регулюють житлові правовідносини між громадянами та громадян із державними та громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло.

Закон - акт законодавчого органу влади (парламенту), який має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.

Законність - правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного й суспільного життя.

Злочин - суспільне небезпечне, протиправне, винне й карне діяння, яке завдає чи може завдати суттєвої шкоди певним суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом.

Змагальність у судовому процесі — умова провадження справ у загальних та арбітражних органах, що надає рівні можливості учасникам процесу наводити аргументи на доказ своєї правоти; суд при розв’язанні справи не зв’язаний позицією сторін.

Зобов’язальне право — інститут цивільного права, система норм, які регулюють майнові відносини, пов’язані з використанням товарно-грошової форми відносин у суспільстві. 3. п. регулює відносини економічного обігу, що виникають у зв’язку з передачею майна, використанням робіт, наданням послуг або сплатою грошей, а також відносини, що випливають з порушення майнових прав.

Імпічмент - усунення Президента з поста на основі прийнятого парламентом за спеціальною процедурою рішення про його обвинувачення в учиненні державної зради або іншого злочину.

Касація — у судочинстві форма оскарження і перевірки судом другої інстанції вироків, рішень, ухвал і постанов судів першої інстанції, що не набрали законної сили.

Касаційне подання — процесуальний акт, який подається прокурором до суду другої

інстанції у випадках незгоди з вироком або рішенням суду першої інстанції, що не набрали законної сили.

Конституційні принципи правового статусу особи - відображені в Конституції головні ідеї, покладені в основу вмісту й умов реалізації прав та обов'язків людини в державі.

Національна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів особи, держави й суспільства від наявних і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.

Національний суверенітет - повновладдя нації у вирішенні всіх питань свого національного життя аж до реальної можливості створення самостійної національної держави.

Незалежність суддів — один з конституційних принципів правосуддя, що полягає в підпорядкуванні суддів у своїй діяльності виключно закону. Будь-яке втручання в їх діяльність по здійсненню правосуддя є неприпустимим і тягне за собою відповідальність за законом

Неосудність — психічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану.

Норма права-формально визначене, сформульоване чи санкціоноване державою загальнообов'язкове правило поведінки загального характеру, реалізація якого забезпечується державним примусом.

Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ компетентного державного органу, в якому закріплюються правила поведінки загального характеру, що забезпечуються державним примусом.

Нотаріат - система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати безперечні права й факти, що мають юридичне значення, а також виконувати інші нотаріальні дії з метою надання цим правам і фактам юридичної вірогідності.

Обов'язок (юридичний) - передбачені правом міра й вид необхідної поведінки суб'єкта.

Обвинувальний висновок — процесуальний документ, у якому слідчий підбиває підсумок попереднього розслідування у справі і формулює обвинувачення певної особи у вчиненні злочину з наведенням конкретних доказів. Якщо у справі є кілька обвинувачених, то складається один спільний О. в. з чітким визначенням ролі кожного у вчиненні злочину

Об’єктивне право — нормативний регулятор, який є системою загальнообов’язкових, формально визначених норм, що слугують критерієм правомірності чи неправомірності поведінки особи, тією юридичною основою, на базі якої визначається практикою наявність чи відсутність у особи юридичних праві обов’язків.

Об’єктивність розслідування — принцип кримінально-процесуального права, що полягає у встановленні повної істини у провадженій справі з урахуванням усіх обставин, які викривають як звинуваченого, так і тих, що свідчать на його користь. Ніхто при цьому невправці домагатися показань шляхом насильства, погроз, а також примушувати обвинуваченого доказувати свою невинність

Осудність — нормальний стан психічно здорової людини, що виражається у здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними

Пасивне виборче право - право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Передача на поруки — одна з форм звільнення від кримінальної відповідальності, що застосовується судом, прокурором, слідчим і органом дізнання (за згодою прокурора) за заявою громадської організації або трудового колективу, якщо злочин і особа, яка його вчинила, не становлять великої суспільної небезпеки.

Підзаконний акт - акт компетентного державного органу, що видається на підставі й на виконання законів.

Право - система загальнообов'язкових правил поведінки, що встановлені чи санкціоновані державою і забезпечуються її примусом.

Правова держава - держава, в якій панує право, де діяльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.

Правовий звичай — санкціоноване і забезпечуване державою звичаєве правило поведінки загального характеру.

Правовий прецедент — об’єктивне рішення органу держави з конкретної справи, якому надається формальна обов’язковість при розв’язанні всіх наступних аналогічних справ (судових, адміністративних).

Правовий статус особи — сукупність закріплених у законах та інших правових актах прав, свобод і обов’язків особи, а також гарантій, які забезпечують їх повне і безперешкодне здійснення, захист та поновлення.

Правові форми здійснення функцій держави — специфічні засоби здійснення її діяльності, які тягнуть правові наслідки і за допомогою яких здійснюються державні функції. До правових форм відносять: а) правотворчу;б) управлінську чи виконавчо-розпорядчу; в)правоохоронну.

Правозастосовний акт — індивідуально-конкретний, державно-владний припис, винесений відповідним органом у результаті вирішення юридичної справи.

Правонаступництво — перехід прав і обов’язків від одного суб’єкта до іншого. П. може бути універсальним, частковим або зовсім відсутнім.

Правова поведінка - передбачена нормами права соціальне значуща поведінка індивідуальних чи колективних суб'єктів, що контролюється їхніми свідомістю і волею.

Правовий статус особи - сукупність закріплених у законодавстві прав, свобод, обов'язків громадян і гарантій їх здійснення.

Правовідносини - специфічні суспільні відносини, учасники яких виступають як носії прав та обов'язків, установлених нормами права.

Правоздатність - передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Правомірна поведінка - суспільне необхідна, бажана й допустима, під кутом зору інтересів громадянського суспільства, поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, що полягає у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.

Правоохоронні органи - органи, що їх держава наділяє компетенцією охорони суспільних відносин, урегульованих правом.

Правопорушення - суспільне небезпечне, шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, що за нього може бути накладене покарання чи стягнення.

Правопорядок - відповідність суспільних відносин приписам норм права.

Правосвідомість — система понять, поглядів, уявлень, почуттів та дій з приводу чинного або бажаного юридичного права.

Правосуб'єктність - здатність бути суб'єктом права (учасником правовідносин).

Проступок - діяння, що порушує приписи норм права, але не сягає рівня суспільної небезпеки, притаманного злочинам.

Референдум - голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або його певної частини (місцевий референдум) із метою вирішення найважливіших питань суспільного життя.

Система права - внутрішня організація права, що полягає в єдності й погодженості правових приписів певної держави.

Соціальна держава - держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має втілюватись у реальності прав людини й громадянина, в існування доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, у підтримку малозабезпечених прошарків населення тощо.

Соціальні норми - правила, які регулюють поведінку людей у суспільстві.

Суб'єктивне право (право громадянина) - передбачена певною нормою права можливість суб'єкта поводитися певним чином.

Форма державного правління - порядок організації вищих державних органів, що визначає їхні структуру, компетенцію та взаємодію.

Форма державного устрою - порядок територіального поділу держави, взаємовідносин її складників між собою й державою в цілому та відповідної організації державних органів.

Функції держави - основні напрями діяльності держави, в яких втілюються її сутність і соціальне призначення.

Юридичні (спеціальні) гарантії - правові засоби (юридичні норми та інститути), покликані забезпечувати реальність прав та обов'язків особи.

Юридичні факти - конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення правових відносин.