Ручні електроінструменти призначені для механічного стругання деревини.
Стругання - це процес різання деревини з утворенням стружки, при якому оброблена поверхня, поверхня різання та площина різання збігаються. Стругання застосовують для надання деталям правильної форми, точних розмірів і потрібної якості обробки поверхні деревини.
Ручні електричні рубанки призначені для стругання деревини вздовж волокон. Рубанок складається із вбудованого електродвигуна, ротор якого обертається у двох шарикопідшипниках. На кінець вала ротора насаджено ведучий шків, який приводить у рух клинопасову передачу. Ножовий барабан (фреза) з двома, трьома або чотирма плоскими ножами обертається завдяки клинопасовій передачі від вала ротора. На рубанку міститься передня (рухома) і задня, відлита спільно з корпусом (нерухома), панелі (лижі). Спеціальним механізмом опускають і піднімають передню лижу, регулюючи глибину фрезерування (стругання). Рубанок можна використовувати як напівстаціонарний верстат, закріпивши на столі, верстаку панелями догори і встановивши знімні захисні засоби, які захищають руки від попадання на барабан (фрезу) з ножами.
Перед початком роботи перевіряють правильність загострення та встановлення ножів. Вони повинні бути збалансовані – мати однакову; вагу, довжину, ширину й висоту. Правильне встановлення ножів полягає у рівномірному їх випуску, щоб вони виступали на одному рівні з задньою панеллю та були міцно закріплені в ножовій головці. Після, цього перевіряють надійність заземлення корпусу та роботу електродвигуна на холостому ходу, а також правильність встановлення панелей.
Рис. 2.58. Будова електрорубанка:
1,2- ручка; 3 - пускова кнопка; 4 - електропривід; 5 - шнур живлення; 6 - основа;
7 - шків ведучий; 8 - пас; 9 - шків ведений; 10 - фреза; 11- кожух; 12 - механізм
Регулювання глибини стругання; 13 - опора передня
Для стругання вмикають електродвигун і рівномірно пересувають рубанок оброблювальною поверхнею. Під час роботи лише легенько натискують на задню ручку, бо для стругання досить ваги самого інструмента. Коли обробляють деревину м'яких порід, встановлюють подачу до 7м/хв, твердих — до 3м/хв. Після першого проходу електродвигун вимикають, повертають у вихідне положення, далі знову вмикають і починають другий прохід. Під час роботи важливо стежити, щоб електродвигун не перегрівався. Звичайно це викликається перевантаженням у зв'язку з сильним натиском на інструмент або занадто товстою стружкою. Якщо корпус нагрівся, інструмент вимикають і дають охолонути. Якщо під час вмикання двигун гудить або повільно працює, це означає, що у вимикачі поганий контакт; якщо з вимикача йде дим, це означає, що обгоріли контакти; якщо на корпусі відчувається напруга, відбулося замикання струмопровідних частин. У всіх цих випадках треба негайно припинити роботу й усунути пошкодження.
Електрорубанки можна також використовувати як стаціонарний інструмент. Для цього у верхній частині корпусу є чотири опорні лапки, якими електрорубанок прикріплюється до стійкої основи болтами. Коли електрорубанок використовують як стаціонарний інструмент, дозволяється стругати на ньому дерев'яні заготовки, вага яких не перевищує ваги інструменту. Оброблювану заготовку подають рівномірним рухом назустріч обертовим ножам, тримаючи її так, щоб руки були зверху, близько до робочих поверхонь, а не ножової щілини. Якщо заготовка коротка, треба користуватися дерев'яними натискними колодками (штовхачами), а коли тонка і довга, то щоб уникнути прогинів, використовують додаткові опори.
Електрифіковане свердління деревини.
Для свердління отворів використовуються електричні дрилі, що живляться від електромережі або акумулятора. Вони також можуть виконувати функцію шуруповертів і складаються з корпусу, електродвигуна, редуктора, вимикача з курковим приводом, струмоведучого кабелю і штепсельного з'єднання. На кінці шпинделя міститься патрон для кріплення свердел.
Для свердління деревини і складальних робіт крім електричних використовують пневматичні свердлильні дрилі, які приводяться у рух стиснутим повітрям.
Для свердління отворів електричними свердлильними дрилями застосовують в основному спіральні свердла. Перед початком роботи дриль ретельно оглядають і перевіряють, після чого у патрон вставляють свердло та міцно його закріплюють, а потім натисканням на пускову кнопку вмикають електродвигун. Протягом 0,5—1 хв. працюють вхолосту. Якщо електродвигун працює без шумів і збоїв, приступають до роботи.
При роботі треба стежити за тим, щоб свердло було перпендикулярним до поверхні виробу, крім випадків, коли отвір просвердлюють під певним кутом. Відхилення від правильного положення свердла часто залежить від неправильної робочої пози. Працюючий повинен займати стійке положення. Перекоси, незбігання отворів під час свердління з двох боків, згинання і поломка свердла — все це наслідки неправильного положення як самого працюючого, так і робочого інструменту. Свердло може зламатися також внаслідок прикладання великих зусиль.
Під час свердління отворів натискання має бути рівномірним; вибираючи наскрізні отвори наприкінці свердління, дещо послаблюють натискання, щоб запобігти вириванню волокон з протилежного боку.