4. Перспективи розвитку системи неподаткових доходів бюджету

Серед усіх проблем нинішнього суспільного життя чи не найбільшу увагу привертають до себе фінансові питання, зокрема доходи і витрати держави, бюджетний дефіцит, побудова системи оподаткування, ефективність витрачання державних тощо. Проведення демократичних перетворень в нашій країні , орієнтація на побудову правової держави підняло завісу таємничості з цих питань, перетворило інтерес до них у цілком природній і закономірний, адже йдеться про кошти, які надходять від усіх платників, тобто вони є складовою національного багатства.

В процесі трансформації українського суспільства, вдосконалення структури державних органів та систем забезпечення життєдіяльності держави набуває вирішального значення. Податкова система забезпечує фінансову базу держави і є головним важелем реалізації державної економічної політики, тому метою реформування системи оподаткування в Україні має бути перехід до ринкової системи оподаткування та подолання кризових явищ.

Аналіз структури доходів державного (зокрема питомої ваги окремих надходжень в загальних доходах бюджету) висвітлює, що основу доходів бюджету складають податкові та неподаткові вилучення коштів у юридичних осіб – прибутки підприємств.

Їх високий рівень свідчить про надто низьку ефективність української податкової системи, яка не в змозі забезпечити необхідні надходження до державного бюджету (а також до бюджетів нижчих рівнів) специфічними методами, в той час як у стабільність фінансової ситуації неподаткові надходження, як правило не значні.

Податковий механізм в існуючому вигляді не має резервів для збільшення податкових вилучень, і держава змушена вдаватися до конфіскаційних і далеких від позитивного економічного змісту заходів. Податкова система практично не функціонує, паралізуючи тим самим всю економічну систему.

Однією з причин ситуації, що склалася, є невідповідність сутності податкового механізму новим економічним реаліям, усунути яку можна лише впровадженням ринкової схеми розподілу валового національного продукту та адаптацію фіскальної політики до умов ринку.

Тому питання про перспективи розвитку неподаткового механізму мобілізації доходів бюджету набуває актуальності, беручи до уваги вищесказане.

Слід звернути увагу на такі доходи бюджету, як надходження коштів від приватизації державного майна, державне мито, а також надходження від штрафів та фінансових санкцій.

Однією з головних умов здійснення ринкових перетворень у будь-якій країні є формування ефективної економіки. Центральне місце в процесі ринкової трансформації посідає реформування відносин власності, яке органічно поєднане з приватизаційними процесами в державі. Такі процеси сприяють впровадженню структурних реформ, позитивно впливають на темпи економічного зростання та формування інституту ефективних власників, створюють необхідні умови для інтеграції України в економічну та політичну європейську і світову систему. Приватизація є одним із найважливіших чинників формування середнього класу, який в свою чергу, впливає на незворотність ринкових реформ у державі.

Разом з тим, необхідно зазначити, що приватизація сама по собі не призводить до підвищення ефективності виробництв, а лише створює необхідні передумови для досягнення стратегічної мети економічних реформ створення потужного і ефективного ринкового середовища в країні, що ґрунтується на приватній власності, конкуренції, високому рівні трудової мотивації, соціальної захищеності всіх груп населення. Крім того, реформування відносин власності в умовах трансформаційних процесів, окрім своєї основної мети має вирішувати як соціально-економічні, так і політичні питання в країні.

Проектом Кодексу передбачено, що при нотаріальному посвідченні договорів відчуження майна (нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів тощо) дітям, у тому числі пасинку та падчерці, онукам, батькам, одному з подружжя ставки встановлено в абсолютних одиницях – гривнях, тоді як Декретом передбачалося справляння державного мита в процентному відношенні до відповідної суми документа (вартості відчужуваного майна):

• за посвідчення договорів відчуження об’єктів нерухомості або земельних ділянок, які перебувають у власності фізичної особи, що здійснює таке відчуження, - в розмірі 20 гривень замість 1% суми договору але не менше 1 неоподатковуваний мінімум, встановлених Декретом;

• за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів – у розмірі 50 гривень замість 1% суми договору, не нижчої справжньої вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму;

• за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці, у розмірі 10 гривень замість 1% суми договору, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму.

Змінено порядок зарахування державного мита, яке справляється із заяв, скарг до судів і за видачу судами копій документів: із введенням в дію Податкового кодексу України воно буде зараховуватись до державного бюджету.

Усі глави розділу VII «Державне мито» доповнено положеннями, які роз’яснюють порядок обчислення та справляння державного мита, що безперечно, є позитивним моментом, оскільки робить цей розділ більш доступним для розуміння платникам.

Таким чином, очевидно, що проект Податкового кодексу України вніс значні зміни до нині чинного Декрету “Про державне мито”, врахувавши потреби часу щодо розширення бази оподаткування.

Водночас висловлюються думки, що прийняття Кодексу в зазначеній редакції приведе до значних втрат бюджету. Для компенсації втрат пропонується, наприклад, змінити ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру до арбітражного суду. Наводиться досвід інших держав (Росії та Киргизстану), в яких запроваджені диференційовані, залежно від ціни позову ставки державного мита. Відомо, що диференційовані ставки державного мита ускладнюють адміністрування платежу, і Україна свого часу відмовилась від цього. Водночас встановлення прогресивних ставок спонукає платників до ухилення від сплати більших сум мита при поданні позовних заяв шляхом зниження ціни позову.

До того ж підвищення ставок державного мита в умовах скрутного матеріального становища більшості підприємств може призвести до зменшення кількості звернень до суду, що в свою чергу, негативно вплине на надходження державного мита до державного бюджету і стане перешкодою в реалізації права суб’єктів господарювання щодо захисту своїх майнових інтересів у арбітражних судах.

Негативний вплив на надходження державного мита до бюджету може також мати запозичення досвіду Казахстану щодо звернення до суду без сплати державного мита, оскільки звільнення позивача від сплати мита при поданні позовної заяви призведе до того, що державне мито стягуватиметься із відповідача як правило неплатоспроможного, за результатами розгляду справи. “За даними державних податкових адміністрацій на місцях, на яких ст.116 Господарського процесуального кодексу України обов’язок стягнення до державного бюджету державного мита за наказами арбітражних судів, добровільно сплачується підприємствами лише 20% належних до сплати за наказами сум. Решта 80% стягується працівниками органів державної податкової служби України із значними запізненнями, оскільки потребує вживання додаткових заходів у зв’язку з незадовільним фінансовим станом підприємств-боржників, які мають великі суми заборгованості минулих років з податків і платежів до бюджету.”

Підсумовуючи викладене, констатуємо, що сліпе копіювання досвіду інших країн не в усьому прийнятне для України. Тому опоненти урядового проекту Податкового кодексу України ще мають час проаналізувати всі положення розділу VII “Державне мито” і запропонувати до обговорення на пленарних засіданнях Верховної Ради Податкового кодексу України свої зауваження та пропозиції, які справді заслуговують на увагу.

Також слід звернути увагу на такі види неоподатковуваних надходжень, як надходження частини виручки від реалізації газу, що отримується як плата за транзит природного газу через територію України, відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами, відрахування від плати за транспортування аміаку через територію України аміакопроводами. Дані платежу у майбутньому можна використовувати на погашення зовнішнього боргу України за природній газ.

Останнім часом багато економістів-теоретиків висловлюють думку з приводу того, що такий вид неподаткових доходів, як надходження штрафів та фінансових санкцій планувати у доходах бюджетів недоцільно і неправильно, так як ніхто наперед не знає на яку суму буде заподіяна шкода тому чи іншому підприємства, установі, організації, або скільки буде порушень правил пожежної безпеки, тощо, а також чи будуть такі випадки взагалі. Тому надходження неподаткових доходів до бюджету варто і можна прогнозувати, посилаючись на порушення, що мали місце у минулому бюджетному році.

Об’єкти справляння неподаткових платежів неможливо перелічити в короткій бесіді, оскільки лише перелік цих платежів займає декілька сторінок.

Для платників немає ніякого значення, до якого бюджету перераховуються кошти: загального чи спеціального фонду Державного бюджету України, або до місцевого бюджету. Але це має якщо не вирішальне, то надзвичайно важливе значення для нас з вами – громадян України.

Натомість, для держави немає значення, як називається той, чи інший платіж, головне – його повне і своєчасне надходження.

22