1.2. Експрес-аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.

Таблиця 5

Фінансові результати діяльності підприємства у 2008 – 2009 роках

Показник	Джерело інформації, форма № 2	2008рік, тис. грн.	2009рік, тис. грн.	Темп приросту, %
1	2	3	4
1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	р. 010	231491,3	178402	-22,93
2. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	р. 035	193116,4	148814	-22,94
3. Валовий прибуток (збиток)	р. 050 (055)	25800,6	20847	-19,20
4. Фінансовий результат від операційної діяльності	р. 100 (105)	11405	4088	-64,16
5. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	р. 170 (175)	12152	2342	-80,75
6. Чистий прибуток	р. 220 (225)	8764	1764	-79,87

Визначимо темп приросту:

1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) =

2. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) =

3. Валовий прибуток (збиток) =

4. Фінансовий результат від операційної діяльності =

5. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування =

6. Чистий прибуток =

Аналізуючи результати фінансової діяльності підприємства можемо сказати, що є тенденція зменшення чистого прибутку та чистого доходу. Це негативно для роботи підприємства, оскільки зменшення обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (зменшення ЧД) може призвести не тільки до зменшення ЧП, а й обумовити збитковість.

Розглянемо особливості впливу на формування прибутку собівар­тості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективнос­ті. Є особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, пос­луг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства. Узагальнено можна дати таке визначення собівартості. Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошо­вій формі поточні витрати підприємства па їх виробництво (вико­нання) та реалізацію. Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собі­вартість; витрати на виробництво та реалізацію — повну собівар­тість продукції. Можливість підприємства впливати на формування собівартості є істотною. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке. По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на со­бівартість, регламентований державою. Протягом 1996 року Поста­новами Кабінету Міністрів України були затверджені Типові поло­ження з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт тощо. На основі Типових положень розроблено галузеві, відомчі поло­ження, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг). Витрати сфер виробництва й обігу, що включаються в собівар­тість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соці­альні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних акти­вів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір окремих із них також регулюється державою встановленням норма­тивів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

• відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне сі раху­вання, соціальне страхування, фонд ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи);

• амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

• витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фон­дів;

• інші витрати (відрахування в Державний інноваційний фонд на фінансування автомобільних доріг, деякі позабюджетні фонди фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт).

Можливість впливу підприємства на названі елементи витрат є обмеженою. Однак вона можлива з допомогою належного управ­ління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її випла­ти; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерв - це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації. У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

1) аналітичний - на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2) організаційний - тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

3) функціональний - коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання. Резерви збільшення прибутку є можливими: ==> за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг); => за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції; => за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців; ==> за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці. Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції. Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат (сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо. Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямками. Економія затрат живої праці досягається за рахунок здійснення таких заходів: підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості; скорочення витрат за понаднормові години роботи, виплат за цілоденні та внутрішньозмінні простої тощо. Підрахунок зростання прибутку за рахунок виявлених резервів зниження собівартості можна проводити за такими напрямами: 1. Здійснення організаційно-технічних заходів. За рахунок цього можна одержати економію протягом 12 місяців з моменту повного впровадження цих заходів.

2. Зменшення кількості робітників. Цей захід може забезпечити економію за багатьма напрямками через те, що він передбачає: - збільшення продуктивності праці, а отже, збільшення обсягу виробництва з меншою кількістю робітників;

3. зміну трудомісткості продукції;

4. Зменшення прямих матеріальних витрат

5. Зниження умовно-постійних витрат також може бути резервом збільшення прибутку. Таке зниження може статися у зв'язку зі зростанням обсягу випуску продукції.

6. Підвищення якості продукції. Це значний резерв збільшення прибутку. Після закінчення аналізу пошуку резервів збільшення прибутку результати узагальнюються. Під час пошуку резервів прибутку протягом звітного року можуть раптово виявлятися резерви короткострокової дії.

Використання цих резервів можливе за допомогою розроблення системи оперативних заходів.

Розділ 2. Поглиблений аналіз

фінансово-господарської діяльності підприємства

2.1. Аналіз ліквідності підприємства

На початок першого періоду:

1. А1 = 4023,2 т. грн.

2. А2 = 72+23644,5+23706,1+(-61,6)+1,7+204,1+500,3= 48067,1

3. А3 = 4839,4+174,3+531,4+103,1+27,5=5675,7

Таблиця 6

Показники ліквідності балансу підприємства у 2008 - 2009роках

Стаття активу	Джерело інформації, форма №1	На початок 1-ого періоду, тис.грн.	На кінець 1-ого періоду, тис.грн.	На кінець 2-ого періоду, тис.грн.	На кінець 3-ого періоду, тис.грн.	Стаття пасиву	Джерело інформації, форма №1	На початок 1-ого періоду, тис.грн.	На кінець 1-ого періоду, тис.грн.	На кінець 2-ого періоду, тис.грн.	На кінець 3-ого періоду, тис.грн.
1.Найбільш ліквідні активи, А1	р. (220 + ... + 240)					1.Найбільш термінові зобов'язання, П1	р. (520 + ... + 610)
2.Активи, що швидко реалізуються, А2	р. (150 + ... + 210)*					2.Короткострокові пасиви, П2	р. (500 + 510)
3.Активи, що повільно реалізуються, А3	р. (100 + ... + 140+250+270)					3.Довгострокові пасиви, П3	р. 480
4.Активи, що важко реалізуються А4	р. (080)					4.Постійні пасиви, П4	р. (380 + 430 + 630)