16) Функції та завдання Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координуєтьсяКабінетом Міністрів України. Держфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Ліквідована 23 листопада 2011 року^[1]. Голови ліквідаційної комісії: Литвин Андрієй Володимирович, перший заступник Голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (23 листопада 2011 — 23 лютого 2012); Лутак Микола Дмитрович, заступник Голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (з 23 лютого 2012)^[2].

Основними завданнями Держфінпослуг є:

-участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері надання фінансових послуг;

-розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг та вирішення системних питань їх функціонування;

-забезпечення розроблення та координації єдиної державної політики щодо функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;

-здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері;

-захист відповідно до законодавства прав споживачів фінансових послуг;

-сприяння інтеграції ринків фінансових послуг в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

18) Порядок ліцензування страхової діяльності.

Під ліцензуванням страхової діяльності розуміють видачу, пе-реоформлення та анулювання ліцензій, видачу дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ, яке здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (далі – Комісія).

Отримання ліцензії (документа державного зразка, який за-свідчує право фінансової установи здійснювати страхову діяльність із конкретного виду страхування протягом визначеного строку у умови виконання ліцензійних умов) можна умовно поділити на дві стадії. Перша – виконання всіх вимог нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність, зокрема, Закону про страхування та Розпорядження про ліцензійні умови. Друга – без-посереднє отримання ліцензій, їх переоформлення, отримання ду-блікатів та їх анулювання.

Перед тим як переходити до розгляду цих двох стадій щодо про-вадження страхової діяльності, слід зазначити, що предметом без-посередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управління.

Зазначимо, що слова «страховик», «страхова компанія», «стра-хова організація» та похідні від них можуть використовувати в назві лише ті юридичні особи, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Ліцензії на конкретний вид обов’язкового страхування видають-ся, якщо страховик має досвід здійснення добровільного страхуван-Страхування в запитаннях та відповідях

ня не менше ніж два роки, якщо інше не передбачено законодавством (під досвідом слід розуміти наявність упродовж усього зазначеного періоду чинної ліцензії і чинних договорів страхування). На підтвер-дження вимог цього пункту надаються відповідні копії договорів страхування. З огляду на цю вимогу страховики, які тільки розпо-чинають свою діяльність, можуть отримали ліцензії лише на добро-вільні види страхування, а по завершенні двох років практичної ді-яльності, а не з моменту державної реєстрації, намагатися отримати ліцензії на обов’язкові види страхування. Також страховик та його відокремлені підрозділи мають бути забезпечені комп’ютерною тех-нікою і програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають установленим вимогам, до речі, яким саме – не уточнюється. Ці вимоги не встановлені Законом про страхування, однак передбачені Розпорядженням про ліцензійні умови.