22. Сучасні проблеми охорони природи в сільськогосподарському виробництві

Тисячоліттями вважалося, що сільському господарстві є іншому природи. Воно ближчі до природи зі своєї сутності, широко використовує сили природи у виробничому процесі голосування та, начебто, найбільше галузей економіки зацікавлений у тому, щоб природа була чистої, живої, плідної. Однак у минулому столітті за стислі терміни становище змінилося докорінно. Через війну запровадження у сільському господарстві індустріальних методів виробництва змінилося співвідношення сил між природою, і сільськогосподарської галуззю економіки. Застосування складною і важкої машинної техніки, хімізація і меліорація земель, концентрація виробництва, особливо у тваринництві, зробили природ} вельми вразливого перед сучасного сільськогосподарського виробника.

За сучасних умов розвитку сільського господарства його негативний вплив на природу у часто стає серйознішою, ніж вплив інших галузей громадського виробництва. Саме з недостатнім розвитком сільського господарства пов'язані зростання дефіцитності водних ресурсів на великих територіях нашої країни, зменшення видової розмаїтості рослинного й тваринного світу, засолення, заболочування і виснаження грунтів, накопичення у грунтах і воді низки особливо стійких і найнебезпечніших забруднювачів природного довкілля.

Традиційно вважалося, що порушниками природного рівноваги є промисловість і транспорт, а можливе шкідливий вплив сільського господарства на довкілля недооцінювалося. Проте ще 60-ті роки перше місце за забрудненістю висунулося сільському господарстві. Це з двома обставинами. Перше - це будівництво тваринницьких ферм і комплексів, відсутності будь-якого очищення які виникаютьнавозосодержащих відходів та їх утилізації; й інше - порушення і правил застосування мінеральних добрив і отрутохімікатів, які з дощовими потоками і підземними водами потрапляють у річки й озера, завдаючи серйозної шкоди басейнах великих річок, їх рибним запасам й у рослинності. Тож у сфері суспільної виробництва серйозним джерелом забруднення довкілля, поруч із промисловістю і транспортом, стає сільському господарстві.

23.Охорона атмосферного повітря.

Охорона атмосферного повітря - це система заходів, спрямованих на запобігання забрудненню атмосферного повітря вище допустимих норм у процесі господарської діяльності та на відновлення і збереження його якості.

Ряд проблем охорони атмосферного повітря потребує міжнародного регулювання, тому що з'являються конфліктні ситуації, пов'язані з перенесенням забруднення з повітрям та водою (кислотні дощі в Європі, перенесення з Західної та Центральної Європи в Україну разом з атмосферним повітрям сірчаного газу та сульфатів, перенесення водами Сіверського Дінця забруднень із Бєлгородської області Російської федерації тощо).

Підлягають регулюванню заходи, пов'язані зі споживанням повітря і його змінами по якості та складу, що ведуть до змін погоди й клімату. Екологічна експертиза обов'язкова для всіх проектів.

За чистотою атмосферного повітря і роботою діючого законодавства слідкує санітарно-епідеміологічна служба.

Екологічна проблема - глобальна і зачіпає інтереси багатомільярдного населення Землі.

Можна виділити три основні складові екологічних проблем:

а) біологічну

б) технічну

в) соціально-економічну

Найбільш складною проблемою є соціально-економічна.