Строк подання клопотання про витребування доказів

• до або під час попереднього судового засідання,

• якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, – до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

У заяві про витребування доказів має бути зазначено:

• який доказ вимагається,

• підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи,

• обставини, які може підтвердити цей доказ.

Докази, які вимагає суд, направляються до суду безпосередньо. Суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, одержати доказ для представлення його суду.

Судові доручення по збиранню доказів

Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип безпосередності, відповідно до якого суд має здійснити дослідження та оцінку доказів особисто у залі судового засідання.

Проте послідовна реалізація цього принципу не завжди є можливою через віддаленість досліджуваних доказів, їх знаходження поза межами територіальної підсудності суду, у провадженні якого знаходиться справа.

У такому випадку, відповідно до ст. 132 ЦПК України, суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії.

В ухвалі про судове доручення зазначається:

• коротко викладається суть справи, що розглядається,

• особи, які беруть у ній участь,

• обставини, що підлягають з'ясуванню,

• докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення,

• перелік питань, поставлених судом особам, які беруть участь у справі, та свідкам.

Судове доручення виконується у судовому засіданні за правилами, встановленими ЦПК України. Суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі, про час і місце засідання. Їхня присутність не є обов'язковою.

Під час проведення процесуальних дій, спрямованих на виконання судового доручення, обов’язково складаються відповідні протоколи. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали негайно пересилаються до суду, який розглядає справу.

Докази, зібрані у порядку судового доручення, мають бути досліджені судом, який розглядає справу, у залі судового засідання.

6. Загальна характеристика доказів та порядок їх дослідження

Відповідно до ст. 57 ЦПК України фактичні дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків; показань свідків; письмових доказів; речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів; висновків експертів.

ПОЯСНЕННЯ СТОРІН, ТРЕТІХ ОСІБ ТА ЇХ ПРЕДСТАВНИКІВ – це засіб доказування, який полягає у повідомленні суду відомостей про факти, які мають значення для справи.

Сторони, треті особи та їх представники наділені процесуальними правами та обов’язками, центральне місце серед яких займає право давати усні та письмові пояснення суду. Такі пояснення можуть надати найбільш повні відомості про обставини справи, але такі пояснення не завжди мають об’єктивний характер через особисту заінтересованість таких осіб. Тому, сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи (ст. 184 ЦПК України).

Пояснення можуть бути усними і письмовими.

Пояснення сторін і третіх осіб поділяються на твердження і визнання.

Твердження – це повідомлення сторони про факти, в установленні яких заінтересована сама особа.

Визнання – це підтвердження стороною фактів, обов’язок доказування яких покладено на іншу сторону. Юридичне значення визнання полягає у тому, що воно звільняє іншу сторону від обов’язку доказування визнаного факту.

ПОКАЗАННЯ СВІДКА – це засіб доказування, який полягає у повідомленні свідком суду про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

• Свідок допитується в судовому засіданні з дотриманням правил ст.182 ЦПК, після його попередження про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

• Свідком може бути фізична особа, яка була безпосереднім очевидцем обставин, які мають відношення до справи, або дізналася про них з інших джерел, які можуть бути перевірені судом.

• Суд може залучити як свідка будь-яку особу.

• Не можуть бути свідками: юридичні особи; недієздатні особи та особи, які через свої фізичні вади не можуть правильно сприймати обставини, які мають значення для справи; представники по цивільній справі або захисники в кримінальній справі по обставинах, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням обов’язків представника чи захисника; особи, які мають юридичний інтерес в даній справі; священнослужителі (про відомості, які отримані ними на сповіді віруючих), професійні судді, народні засідателі та присяжні (про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку), особи, які мають дипломатичний імунітет (без їх згоди), представники дипломатичних представництв (без згоди дипломатичного представника).

Особиста заінтересованість особи у справі з підстав рідства, приятельських відносин, ворожості до однієї із сторін не є перепоною для її допиту як свідка.