Дескриптор файлу (file descriptor)

Дескриптор файлу або блок керування файлом – це керуючий блок, який вміщує інформацію, необхідну системі для виконання різних операцій з файлом. Це структура, яка сильно залежить від конкретної системи. Як правило, дескриптор містить наступну інформацію:

- символічне ім.’я файлe;

- розміщення файлу в зовнішній пам’яті;

- тип організації файлу (послідовна, індексно- послідовна і т.п.);

- тип пристрою;

- дані для керування доступом;

- тип файлу (дані, об’єктна програма, вихідна програма на конкретній мові і т.п.);

- диспозиція (постійний або тимчасовий робочий файл);

- дата та час створення файлу;

- дата знищення;

- дата і час останньої модифікації;

- лічильники активності доступу (наприклад, кількість звертань по читанню).

Як правило, дескриптори файлів зберігаються в зовнішній пам’яті. Вони передаються в основну пам’ять тільки після відкриття відповідного файлу. Дескриптором файлу керує файлова система – користувач не може безпосередньо до нього звертатись.

Матриця керування доступом

Один з можливих способів керування доступом до файлів полягає в тому, щоб створити двомірну матрицю керування доступом, в якій показані всі файли системи.

	Файл
Користувач		0	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
	0	1	1	0	0	0	0	0	0	0	0	0
	1	0	0	1	0	1	0	0	0	0	0	0
	2	0	1	0	1	0	1	0	1	0	0	0
	3	1	0	0	1	0	0	0	0	0	0	0
	4	0	1
	5
	6
	7
	8

Елемент A_i j приймає значення 1, якщо користувачу і дозволяється доступ до файлу j; в протилежному випадку A_i j = 0.

У системі з великою кількістю користувачів та файлів ця матриця може виявитись дуже великою і при тому дуже розрідженою. Надання одному користувачу права доступу до файлів другого користувача це скоріше виняток, ніж правило.

Щоб така матриця керування доступом була корисна для реальних систем, доцільно використовувати спеціальні коди для різних прав доступу, таких як:

“тільки для читання”;

“тільки для записів”;

“тільки для виконання”;

“для читання – записів”,

і т.п.