До Загальних положень Криміналістичної тактики входять:

- вчення про криміналістичну версію,

- вчення про планування і організацію розслідування,

- вчення про криміналістичну класифікацію злочинів.

- джерела формування та принципи криміналістичної тактики;

- вчення про криміналістичну характеристику кримінальних правопорушень;

- вчення про зв’язки Криміналістичної тактики з іншими Розділами криміналістики та з іншими науковими знаннями;

- теоретичні основи використання спеціальних знань при розслідуванні кримінальних правопорушень;

- вчення про криміналістичну ідентифікацію та діагностику;

- вчення про механізм слідоутворення та закономірності його відображення у зовнішньому середовищі (у слідах);

Когутич ст.. 291-292

Структура загальної частини кримінальної тактики: а) вчення про криміналістичну версію;

б) планування розслідування та його організація; в) принципи взаємодії між слідчими та іншими працівниками органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю; г) рекомендації щодо використання на досудовому слідстві тсхніко-криміналістичних засобів і методів збирання і дослідження доказів: д) рекомендації щодо використання у криміналістичному судочинстві спеціальних знань, допомоги спеціалістів та ін.

Глава 10. Загальні положення криміналістичної тактики

1. Поняття криміналістичної тактики, її структура, завдання та взаємозв'язок із іншими розділами криміналістики

Структурно-криміналістична тактика, на думку більшості криміналістів, складається з двох частини.

Загальні положення криміналістичної тактики, де розглядають її поняття, завдання, джерела, основні категорії, взаємозв'язок із іншими розділами, значення положень криміналістичної тактики для розкриття і розслідування злочинів, окремі наукові теорії (вчення про криміналістичну версію та планування розслідування; теорія слідчої ситуації; теорія прийняття тактичних рішень і тактичного ризику тощо)

У структурному відношенні в тактиці виділяються два розділи: перший містить так звані загальні положення (вчення про криміналістичну версію, планування розслідування, взаємодію слідчого з органами дізнання, залучення громадськості до розслідування злочинів);