17. Інституціональні характеристики розвитку центральних банків світу.

Центральний банк — це державний орган. Під правовим статусом центрального банку розуміють його роль і місце в системі інших державних органів, які закріплені на конституційному і законодавчому рівнях.

Основні положення, що визначають статус центрального банку:

• порядок визначення основних завдань центрального банку;

• характер взаємовідносин центрального банку з органами державної влади;

• рівень економічної незалежності центрального банку;

• порядок призначення керівництва центрального банку.

Основні завдання центрального банку в багатьох країнах визначаються на законодавчому рівні, як правило, у спеціальному законі, що регламентує діяльність центрального банку. Тривалий термін функціонування центральних банків у різних країнах світу дає змогу сформулювати основні їх завдання:

• забезпечення стабільності національної грошової одиниці (цінової стабільності) і таким чином сприяння (опосередковано) стабільному економічному зростанню;

• сприяння ефективному розвитку банківської системи та її надійності;

• забезпечення безперебійного та ефективного функціонування платіжної системи країни.

Призначення та основні завдання центрального банку обумовлюють напрями його діяльності. В узагальненому вигляді центральний банк є:

• емісійним центром держави,

• банком банків,

• органом банківського регулювання,

• банкіром і фінансовим агентом уряду,

• провідником грошово-кредитної політики,

• органом валютного регулювання і контролю,

• інформаційно-статистичним та аналітичним центром грошової і банківської систем.

18. Правові основи діяльності нбу.

Правовою основою утворення центрального банку України — Національного банку — став закон «Про банки і банківську діяльність», ухвалений Верховною Радою УРСР 20 березня 1991 р. Попередниками Національного банку України можна вважати Державний банк Росії і Державний банк СРСР, оскільки Україна входила до складу Російської імперії, а потім — Радянського Союзу, а також Український державний банк, який функціонував за часів української державності 1917—1920 рр.

Національний банк України зі статусом центрального емісійного банку держави був утворений у 1991 р. на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР, яку було оголошено власністю України.

На сучасному етапі правовий статус Національного банку України визначається на двох рівнях: конституційному і спеціальному законодавчому.

Згідно з Конституцією Національний банк України – це центральний банк держави, основною функцією якого є забезпечення сталості грошової одиниці. Конституція України, визначаючи особливий статус НБУ, установила повноваження Верховної Ради України і Президента України стосовно формування Ради Національного банку і призначення на посаду та звільнення з посади голови Національного банку.

Поряд з правами Закон передбачає і деякі обмеження щодо діяльності Національного банку України. Зокрема, йому забороняється (за деяким винятком) здійснювати:

• торговельну, виробничу та страхову діяльність,

• бути акціонером або учасником банків та інших підприємств,

• здійснювати операції з нерухомістю.