Тести для самоконтролю

1. Сукупність методів і засобів впливу людини на предмет праці за допомогою знарядь праці, що здійснюються в певних природних або штучних умовах, називається:

а) технологічним процесом;

б) виробничим процесом;

в) трудовим процесом;

г) допоміжним процесом.

2. Що є основним елементом трудового процесу:

а) трудовий рух;

б) трудова дія;

в) трудовий прийом;

г) трудова операція?

3. Сукупність трудових дій, які виконуються за незмінних предметів та засобів праці та які являють собою технологічно завершену частину операції, — це:

а) трудовий рух;

б) трудовий прийом;

в) комплекс трудових прийомів;

г) трудова операція;

д) трудовий процес.

4. Організація праці — це :

а) забезпечення підприємства робочою силою та її правильний розподіл між робочими місцями;

б) умови, в яких здійснюється процес праці;

в) система технічних, санітарно-гігієнічних і організаційних заходів із використання праці;

г) раціоналізація прийомів і методів праці.

5. Основні напрями організації праці:

а) забезпечення виробництва робочою силою;

б) удосконалення організації та обслуговування робочих місць;

в) удосконалення форм розподілу та кооперації праці;

г) зміцнення трудової дисципліни;

д) удосконалення методів вимірювання праці.

6. Відокремлення різних видів робіт, які являють собою часткові процеси створення продукції, і закріплення їх за робочими місцями — це:

а) організація праці;

б) кооперація праці;

в) розподіл праці;

г) раціоналізація праці.

7. Які існують основні форми розподілу праці:

а) операційна;

б) функціональна;

в) технологічна;

г) професійно-кваліфікаційна;

д) предметна?

8. Об’єднання виконавців для скоординованої участі в одному або різних, але пов’язаних між собою процесах праці — це:

а) організація праці;

б) організація виробництва;

в) кооперація праці;

г) організація управління.

9. Виконання одним робітником різноманітних функцій або робіт у процесі оволодіння кількома професіями або спеціальностями — це:

а) колективна праця;

б) багатоверстатне обслуговування;

в) кооперація праці;

г) суміщення професій.

10. Суміщення професій у певній черговості виконання операцій на кількох одиницях устаткування — це:

а) кооперація праці;

б) колективна праця;

в) суміщення професій;

г) багатоверстатне обслуговування.

11. Частина виробничої площі, оснащена всім необхідним для виконання трудових операцій певної частини виробничого процесу, — це:

а) дільниця;

б) робоче місце;

в) цех;

г) бюро.

12. До основних напрямів організації робочого місця належать:

а) спеціалізація;

б) розміщення елементів;

в) умови праці;

г) обслуговування;

д) нормування;

е) оплата праці.

13. Сукупність взаємопов’язаних виробничих, санітарно-гігієніч­них, психофізіологічних, естетичних та соціальних чинників конкретної праці, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров’я і працездатність людини, — це:

а) режим праці;

б) режим відпочинку;

в) техніка безпеки;

г) умови праці.

10. Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції

У даній темі розглядаються такі питання:

1. Якість продукції (послуг).

2. Міжнародні системи управління якістю продукції.

3. Контроль якості та випробування продукції.

4. Міжнародні системи сертифікації.

На сучасному етапі технологічного розвитку вся продукція повинна повністю відповідати встановленим вимогам, проте забезпечення такого рівня якості має комплексний характер.

Відповідно до ДСТУ ISO 9000 — 2001 «Системи управління якістю. Основні положення та словник», якість — це ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги.

Якість характеризує міру споживчої вартості, ступінь її придат­ності та корисності виробу. Споживна вартість являє собою основу якості, а остання відбиває рівень споживної вартості, тобто кількісне задоволення суспільної потреби в продукції.

Властивості поділяються на «вимірювальні» та «невимірювальні», характеризуються поняттям «показники якості», які можуть бути узагальнюючими, комплексними та одиничними [2, 11, 12, 17].

Одиничні показники якості характеризують одну з властивостей продукції (товарів) і класифікуються за такими групами показників: призначення; економічність; надійність; технологічність; ергономіч­ність; естетичність; стандартизація та уніфікація; патентно-право­ві; транспортабельність; екологічність; безпека [2; 11; 12; 17].

Для визначення якості продукції порівнюють значення відповід­них показників видів продукції, використовуючи методи: вимірювальний, розрахунковий (статистичний), органолептичний, реєстраційний, експертний, експериментальний, соціологічний [2, розд. 12].

Відносною характеристикою якості продукції є оцінка технічного рівня (рівня якості) продукції, яка визначається шляхом зіставлення значень показників її технічної досконалості з відповідними значеннями показників базового зразка (еталона) протягом усього життєвого циклу виробу.

Оцінка рівня якості одного виду продукції (технічного рівня) здійснюється за допомогою диференційованих, узагальнюючих, змішаних та комплексних методів.

Створенню високоякісної продукції сприяє міжнародна, регіо­нальна й національна стандартизація, яка передбачає вибір і розроблення найбільш оптимальних рішень, нормативно-техніч­ної документації, що враховують тенденції та напрями технічного прогресу.

Стандарти визначають набір показників якості продукції, рівень кожного з них, методи й засоби виміру, випробувань, маркірування, упаковки, транспортування, збереження, експлуатаційного обслуговування, ремонту.

В Україні стандарти поділяються на: державні (ДСТУ); галузеві (ГСТ); технічні умови (ТУ); підприємств і об’єднань (СТП); науково-технічних товариств та інженерних союзів, асоціацій та інших громадських об’єднань (СТО). У розробленні вітчизняних стандартів враховуються вимоги Міжнародної організації зі стандартизації (ІSО).

Стандарти групуються за видами: основні; на продукцію, послуги; на процеси; на методи контролю, випробувань, вимірів, аналізу. Виконання вимог чинних стандартів є обов’язковою умовою діяльності будь-якого підприємства.

Державний комітет України з технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України) здійснює керівництво та контроль за роботою зі стандартизації, координує спеціальні служби в галузевих комітетах, департаментах та на під­приємствах, які розробляють, упроваджують і організують упровадження стандартів.

У 2000 р. Технічний комітет ISО/ТС 176 Управління якості і забезпечення якості вдруге переглянув стандарти ISO 9000. У результаті цього було розроблено й видано нову редакцію Міжнародних стандартів, заснованих на «процесному підході»:

ISO 9000 : 2000 «Системи управління якістю. Основні положення та словник»;

ISO 9001 : 2000 «Системи управління якістю. Вимоги»;

ISO 9004 : 2000 «Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності».

Конкурентоспроможність — це комплексна багатоаспектна характеристика товару, що визначає його переваги на ринку порівняно з аналогічними товарами — конкурентами як за ступенем відповідності конкретній потребі, так і за витратами на їх задоволення. Методи розрахунку викладено в навчальних посіб­никах [2, 17].

Система технічного контролю являє собою сукупність засобів контролю, методів виконання контрольних операцій і виконавців, які взаємодіють з об’єктами контролю за правилами, встановленими документацією.

Технічний контроль є складовою виробничого процесу і являє собою комплекс взаємопов’язаних контрольних операцій, передбачених технологічним процесом.

Мета технічного контролю якості на підприємстві полягає в забезпеченні випуску високоякісної та комплектної продукції відповідно до чинних стандартів і технічних умов.

Об’єктами технічного контролю є всі складові елементи процесу виробництва: предмети праці, засоби праці, технологічні процеси, праця виконавців, умови праці.

Види контролю класифікуються за певними ознаками, характеристику яких надано у спеціальній навчальній літературі [2, 8, 10, 11, 17, 20].

Залежно від параметрів, які контролюються, застосовуються різноманітні засоби контролю (контрольно-вимірювальні прилади (КВП), інструменти та апарати), які поділяються на дві групи: вимірювачі абсолютних розмірів та контрольно-сортувальні пристрої.

До вибіркового активного контролю належить статистичний контроль, в основу якого покладено застосування методів математичної статистики, що дозволяють оцінювати якість великої партії продукції за результатами контролю малої вибірки (проби). Статистичне регулювання технологічних процесів здійснюється за методом «груп якості» продукції: придатної та дефектної. Інструментом статистичного контролю є контрольні карти на параметр або операцію, форма яких залежить від вигляду та методу контролю.

В Україні створено систему сертифікації — УкрСЕПРО, яку очолює Держспоживстандарт України. Він акредитує (підтверд­жує правомочність) випробувальні лабораторії, галузеві та територіальні органи із сертифікації (центри стандартизації, метрології та сертифікації), атестує аудиторів та вносить ці відомості у Реєстр УкрСЕПРО, а також дані про сертифіковану продукцію (процеси, послуги), системи якості, атестовані виробництва.

Сертифікація — процедура, шляхом якої третя сторона дає гарантію, що продукція, процес або послуга відповідають вимогам, які встановлено стандартами або іншою нормативною документацією.

Сертифікація поділяється на обов’язкову та добровільну. Обов’язкова сертифікація здійснюється виключно в системі УкрСЕПРО та передбачає перевірку відповідності обов’язковим вимогам нормативних документів: безпека, екологічність, відповідність (взаємозамінність). Перелік такої продукції затверджується Держспоживстандартом.