V. Місця короткочасного відпочинку на території підприємства

Організація відпочинку на території підприємстві розглядається як найважливіший елемент обслуговування працюючих, сприяючий зменшенню стомлюваності і збереженню постійної продуктивності праці.

Фізіологи вважають, що відпочинок не припускає цілковитої бездіяльності. Людина може відпочити при простій зміні виду діяльності: фізичної праці — розумовою, розумової — фізичною, а також одного виду фізичної праці іншим.

Сітку рекреаційних зон на промислових підприємствах рекомендується будувати за чотирьох ступеневою системою:

- перший ступінь – внутрішньо цехові місця короткочасного відпочинку під час невеликих пауз та в обідню перерви, до роботи і в після робочий час;

- другий ступінь – внутрішньозаводські місця відпочинку, призначені для відпочинку в обідню перерву, до роботи і в після робочий час;

- третій ступінь – заводські та загально районні місця для масового відпочинку та періодичних занять спортом (2 – 3рази в неділю);

- четвертий ступінь – заводські, або загальнозаводські профілакторії, призначені для відпочинку та лікування робітників в після робочий час в періоді місяця.

Для створення нормальних умов для відпочинку окрім зміни виду діяльності дуже важливо брати до уваги різницю в умовах праці. Якщо робочий процес відбувається в приміщенні з високою температурою, підвищеною вологістю, шумом, вібрацією, яскравими відблисками світла і іншими дратівливими і стомливими факторами, то для відпочинку створюють спокійну обстановку. Місця відпочинку для робочих, праця яких пов'язана з процесами, що виділяють велику кількість тепла, розміщуються в найбільш тінистих місцях, обладналися вітрозахисними екранами, зеленими стінками або мікрорельєфом, що розміщуються перпендикулярно напряму вітрових потоків в цілях запобігання протягам, а також водними пристроями, навісами, альтанками і перголами. Якщо виробничий процес відбувається в багатолюдних цехах, то для відпочинку створюються невеликі майданчики, місткістю не більше 10-20 чоловік. Якщо робота протікає в самоті і тиші, то для відпочинку передбачають багатолюдні майданчики. Для працюючих в приміщеннях з недостатньою кількістю природного освітлення і інсоляції, майданчики розміщують на більш сонячних місцях. Для тих, що працюють в безвіконних приміщеннях передбачаються для відпочинку відкриті тераси і балкони з устроєм видових майданчиків для огляду навколишнього ландшафту.

При проектуванні видів відпочинку також враховують віковий склад тих, що працюють. При переважанні молоді відсоток ігрових і рухомих видів відпочинку збільшують. У оздоровчих цілях на підприємствах створюються плавальні басейни солярії і аеросолярії, особливо в районах з недостатньою кількістю сонячної радіації. Склад місць відпочинку на підприємствах не однаковий. На одних підприємствах домінують малорухливі види відпочинку, на інших перевага віддається рухомому відпочинку і спортивним іграм, а на третіх потрібне однакове співвідношення і тих і інших. Наприклад, дослідження показали, що на низці заводів, верстатобудувань, для 20% що працюють слід передбачати рухомі види відпочинку, для 70% —прогулянки в повільному темпі, настільні ігри, видовища і для 10%—малорухливий відпочинок.

У практиці благоустрою промислових територій існують різні схеми розміщення місць відпочинку.

Децентралізована схема розміщення характеризується прив'язкою окремих майданчиків відпочинку до основних виробничих, найбільш людних цехів, побутових приміщень.

При цьому досягається велика їх доступність, але звужується круг можливих форм їх використання, погіршуються у ряді випадків санітарно-гігієнічні умови у зв'язку з близькістю джерел шкідливостей.

Централізована схема розміщення відрізняється від попередньою концентрацією майданчиків відпочинку різного типа спеціально виділених, порівняно великих озеленюючих ділянках заводської території — «секторах відпочинку», що дозволяє у великих межах різноманітити види їх використання і в той же час забезпечує вищі санітарно-гігієнічні умови, хоча їх розміщення не завжди узгоджується з вимогами однакової доступності для більшості тих, що працюють.

Комбінована схема розміщення поєднує наявність секторів відпочинку і окремих невеликих майданчиків біля входу в цехи.

В цілях найбільш ефективного використання місць відпочинку їх розміщення здійснюється відповідно до режиму праці і відпочинку, прийнятого на конкретному підприємстві. Орієнтовні радіуси доступності місць відпочинку приймаються виходячи з часу обідньої перерви і короткочасних пауз в роботі: 25 м для пауз 3—5 хв, 100 м для пауз 10—15 хв, 200 м для перерв 30 хв і 300 м для перерв 60 хв. Місця для відпочинку протягом зміни розміщуються по напряму від виробничих будівель до пунктів харчування, безпосередньо перед входами в робочі і побутові приміщення, а також на плоских дахах, терасах і балконах.

Місця для відпочинку до і після зміни розміщуються на території предзаводської зони з радіусами доступності не більше 300 м від входів на завод.

Характерним для всіх прогресивних вирішень являється прагнення розмістити місця відпочинку в найбільш сприятливих в санітарно-гігієнічному відношенні ділянках з урахуванням мікрокліматичних особливостей території.

Одним з важливих питань при організації майданчиків відпочинку є їх місткість і забезпечення необхідних площ з розрахунку на проектовану кількість відпочиваючих.

Орієнтовні розміри площі, зайнятої всіма місцями малорухливого відпочинку, визначаються з розрахунку в середньому 0,75—1,4 м² на одного працює всього чисельного складу або 1—2 м² на одного працюючого чисельного складу найбільшої зміни. Площа місць малорухливого відпочинку складається з суми майданчиків для різних видів відпочинку.

Площа майданчиків для гімнастичних вправ визначається (по СНіП П-М.3-68) з розрахунку 1 м² на одного працює в найбільш численній зміні. Габарити, устрій і устаткування майданчиків для спортивних ігор і гімнастики приймають відповідно до «Норм проектування спортивних споруд» (СН 16-68).

При визначенні кількості місць відпочинку береться до уваги також тривалість часу, що залишається на відпочинок протягом обідньої перерви. На підприємствах, де обідня перерва триває 30 хв, а на відпочинок часу залишається не більше 5—7 хв, спеціальні сектори відпочинку не проектуються, а створюються невеликі майданчи ки відпочинку біля їдалень або входів в цехи, передбачається естетичне оформлення ділянок, добре видних із вікон.

Якщо ж обідня перерва триває протягом години, то значний відрізок часу (35—20 хв) використовується безпосередньо на відпочинок, для чого створюються спеціальні майданчики або ділянки або біля пунктів харчування, або поблизу цехів.

При одній посадці в їдальнях і одночасному харчуванні працюючих зміни розміри майданчиків відпочинку розраховуються на максимальну місткість всіх працюючих, а при декількох посадках розміри майданчиків можуть бути зменшені відповідно до числа посадок.

При забезпеченні оптимальних умов для різних видів відпочинку вважається, що максимальна кількість людей, що одночасно знаходяться на майданчику тихого відпочинку, не повинно перевищувати 15—20 чоловік, а площа місць тихого відпочинку не повинна перевищувати 40—50 м². При збільшенні площі і числа людей на майданчику не можна буде забезпечити умови тихого відпочинку. На майданчиках шумного відпочинку і майданчиках відпочинку загального типа можуть перебувати одночасно більше людей, а майданчики ж повинні бути збільшені 150—200 м².

На деяких підприємствах за умовами виробництва і в цілях попередження простудних захворювань виходити для відпочинку на відкриті майданчики не рекомендується. У цих випадках передбачають спеціальні кімнати відпочинку з штучним мікрокліматом, що зважає на специфіку виробництва і що виключає надмірно різкі перепади температур. На низці підприємств існують інші несприятливі для здоров'я особливості: робота в умовах безвіконних виробничих приміщень, які можуть бути компенсовані умовами відпочинку в зимовому саду.

У цехах без природного освітлення озеленення внутрішніх приміщень повинне одержати розвиток з метою внесення елементів живої природи, що пом'якшують недоліки штучних умов.

Розрахунок місць короткочасного відпочинку

Кількість місць відпочинку розраховується за формулою:

,

де - необхідна кількість місць на площадках відпочинку;

- кількість працюючих у найбільшу зміну:

- коефіцієнт, який встановлює кількість робітників, які під час обідньої перерви можуть відпочити;

- коефіцієнт, який встановлює кількість робітників, які під час обідньої перерви відпочивають в цехових кімнатах відпочинку;

- коефіцієнт, що характеризує змінність робочих на площадках відпочинку;

- сумарна тривалість обідньої перерви на підприємстві для всіх робітників найбільшої зміни.

місця.

Отже для даного підприємства з такою кількістю працюючих необхідно 68 місць для короткочасного відпочинку.

Розрахуємо необхідну кількість місць на площадках відпочинку відповідного виду відпочинку на цьому ж підприємстві за формулою:

де - коефіцієнт, що встановлює кількість робітників, які будуть зайняті відповідними видами відпочинку.

Для спортивних ігор:

=0,25*68=17місце.

Для активних настільних ігор:

=0,1*68=7місце.

Для захоплюючих ігор:

=0,35*68=24місця.

Для площадок спокійного відпочинку:

=0,25*68=17місце.

Для спокійних настільних ігор:

=0,05*68=4місця.

Розміщення, планування, благоустрій та озеленення місць короткочасного відпочинку повинні здійснюватися в комплексі внутрішнього благоустрою та озеленення території підприємства як частини єдиної системи.орієнтовні розміри майданчика, необхідного для місць відпочинку, визначаються із розрахунку 1м² на одного працюючого в найбільш багато чисельній зміні.

Тихі та напівтихі (відповідно до 62дба та 62 – 65дба) майданчики призначені для спокійного відпочинку, а напівшумні (65 – 70дба) та шумні (70 – 80дба) – для активного.

При плануванні зон відпочинку майданчики для різних видів відпочинку повинні бути розташовані так, щоб витримувались мінімальні відстані наближення. В зв’язку з цим слід зонувати території місць відпочинку з метою створення відповідних підзон: тихої, напівшумної та шумної.