Лекція №8. Тема: фінансові посередники на грошовому ринку План:

1. Сутність, призначення та види фінансового посередництва

2. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва

3. Небанківські фінансово-кредитні установи

1. Фінансові посередники - сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників .

Таблиця 1. Обґрунтування ролі фінансового посередництва в економічному

розвитку суспільства.

№	Вид теорії та концепції про роль фінансового посередництва	Суть концепції
1	Теорія добробуту А.Пігу	Ефективне розміщення капіталу – розподіл ризиків інвестування між індивідуальними інвесторами та фінансовими посередниками сприяє ефективнішому розміщенню капіталу
2	Концепція інноваційного фінансування И.Шкмпетера	Перерозподіл капіталу на користь нових галузей – перерозподіл капіталів з традиційних галузей з метою їх ефективного використання в нових видах економічної діяльності
3	Теорія фінансового поглиблення Р.Гольдеміда	Об”єктивні чинники розвитку фінансового посередництва – розвиток ідеї про переваги інвестицій у „вторинні зобов”язання”, теза про „фінансове поглиблення” як чинник економічного зростання
4	Концепція фінансових інновацій Дж.Герлі	Об”єктивні чинники розвитку фінансового посередництва – ідея про зростання схильності індивідуальних інвесторів до непрямих інвестицій та пояснення „фінансових інновацій”
5	„Фінанси та розвиток” Р.Левіна	Фактор прогресивних структурних зрушень – фінансове посередництво як фактор структурних зрушень в економіці – фінансування нових видів економічної діяльності
6	„Нова теорія фінансів” Дж.Стігліца	Необхідність державного регулювання фінансового посередництва – ідея про необхідність захисту інтересів інвесторів на державному рівні, зумовлена існуванням „морального ризику” та „асиметричної інформації”

Поділ фінансових посередників на дві групи:

- банки;

- иебанківські фінансово-кредитні установи, які інколи нази­вають парабанками.

Такі відмінності у класифікації фінансового посередництва зумовлюється двома обставинами:

• відсутністю однозначного трактування самого поняття "банк ";

• відсутністю загальновизнаних критеріїв класифікації всіх посередників.

Класифікація фінансових посередників за американським підходом

№	Категорія фінансових посередників	Види установ за категоріями
1	Депозитні інститути	Комерційні та ощадні банки, інші ощадні та кредитні установи – залучають кошти на депозити та надають кредити клієнтам і учасникам
2	Договірні ощадні інститути	Пенсійні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії зі страхування життя – здійснюють довготермінове накопичення
3	Інвестиційні посередники	Різноманітні інвестиційні фонди (інвестиційні компанії) об”єднують кошти індивідуальних інвесторів (клієнтів) та розміщають ці кошти у різноманітних фінансових активах з метою отримання прибутку

Класифікація фінансових посередників - вітчизняний підхід

№	Категорія фінансових посередників	Види установ за категоріями
1	Банки	Універсальні комерційні банки, спеціалізовані комерційні банки (інвестиційні, інноваційні, облікові, ощадні, іпотечні)
2	Небанківські фінансово-кредитні установи	Лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські і дилерські компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, ломбарди, кредитні спілки

2. Банківська система складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України.

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства , товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Банк центральний - емісійний, кредитний, розрахунковий і касовий центр держави. Володіє монопольним правом випуску в обіг банківських та скарбничних білетів, а також фінансово-контрольними функціями. Головними завданнями центрального банку є забезпечення стійкості національної грошової одиниці, регулювання та координація діяльності грошово-кредитної системи. В Україні центральним є Національний банк України.

Неемісійні (комерційні банки).

Банки мають право створювати об'єднання і банківські холдингові групи, банківські корпорації. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України регулює діяльність спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснених ними операцій. Законом "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банк набуває статусу спеціалі­зованого банку в разі, якщо більше ніж 50% його активів є активами одного типу.

Банк комерційний - універсальна фінансово-кредитна установа, що створюється для залучення коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення та платності, а також здійснює розрахункові операції за дорученням клієнтів, їх касове обслуговування, операції з валютою, коштовними металами, цінними паперами та інші операції, дозволені законом.

Комерційні банки класифікуються за такими ознаками:

- за приналежністю статутного капіталу та способами його формування - акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю, банки з участю чужоземного капіталу, чужоземні банки;

- за видами здійснюваних операцій - універсальні та спеціалізовані;

- за територією і сферами діяльності - загальнодержавні, регіональні, галузеві.

Банк універсальний - фінансово-кредитна установа, що здійснює всі основні види банківських операцій (депозитні, кредитні, фондові, інвестиційні, довірчі, розрахункові) та надає банківські послуги.

Банк інвестиційний - спеціалізована кредитна установа, що залучає довготерміновий позичковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам (підприємцям і державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов'язань. Основними функціями інвестиційних банків є з'ясування характеру і розміру фінансових потреб позичальників, узгодження умов позички, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їх емісії і розміщення серед інвесторів. Інвестиційні банки є не просто посередником між інвестором і позичальником, але й гарантом емісії та організатором ринку.

Банк інноваційний - різновид комерційного банку, що спеціалізується на фінансуванні та кредитуванні інноваційних проектів, тобто різних науково-технічних розробок, починаючи від проектування чи створення дослідного зразка до масового впровадження. Кредитування забезпе­чується придбанням відповідальних акцій, а також шляхом розміщення облігаційних позик.

Банк ощадний - фінансова установа, що спеціалізується на обслуговуванні населення, залучаючи грошові заощадження громадян і надаючи кредитні, розрахункові та інші банківські послуги.

Банк іпотечний - банк, що спеціалізується на наданні довготер­мінових кредитів під заставу нерухомості (будівель, землі, тощо) та випуску заставних листів, забезпечених нерухомістю.

3. Небанківська фінансово-кредитна система (парабанківська система) - сукупність небанківських фінансово-кредитних установ (пара-банків), яка охоплює спеціалізовані кредитно-фінансові інститути й поштово-ощадні установи. Діяльність спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів полягає в обслуговуванні певних типів клієнтів (нерідко на пільгових умовах) або поширюється на ті сфери кредитування, котрі є ризиковими для приватних банків (сільське господарство, будівництво, дрібне підприємництво).

Поштово-ощадні установи -це особливий різновид спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють дрібні заощадження широких верств населення через поштові відділення і використовують ці кошти для кредитування інших кредитно-фінансових установ та держави.

Систему парабанку становлять: інвестиційні компанії та фонди, лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські та дилерські фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, ломбарди, кредитні товариства (спілки), трастові компанії тощо.

Лізингова компанія- компанія, що спеціалізується на лізингових операціях. Часто є дочірньою компанією банку.

Брокерська фірма - офіційний посередник під час укладання угод між зацікавленими сторонами на біржі. Брокерська фірма виступає посередником у торгівлі товарами та послугами, здійсненні операцій на фондовій, товарній і валютній біржах. За посередницькі операції одержує комісійну нагороду - певний відсоток від суми проведеної біржової операції.

Дилерська фірма - здійснює перепродаж товарів, а також цінних паперів і валют. Агент дилерської мережі фірми-виробника чи посеред­ника, яка закуповує продукцію гуртом, а продає вроздріб або меншими партіями на регіональних ринках як дистриб'юторів.

Страхова компанія- юридично оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командитного товариства чи товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право брати на себе обов”язки страховика (за певну плату бере на себе зобов”язання відшкодувати страхувальникові або особам, яких він визначив, шкоду завдану страховою подією).

Фінансова компанія - дочірна компанія чи компанія у складі об'єд­нання (холдингова компанія), створена з метою залучення фінансових ресурсів іззовні для забезпечення ними фінансових потреб своїх підприємств. Це дозволяє фінансувати закупівлю продукції, виготовленої материнською компанією, реалізовувати її інвестиційні проекти.

Пенсійний фонд- спеціалізована фінансова установа, що займається мобілізацією та використанням коштів пенсійного призначення.

Ломбард - кредитна установа, що позичає гроші під заставу рухомого майна. Оцінку вартості майна здійснюють за згодою сторін. Залежно від майна позика становить 50-80% його вартості. Власникові майна видають іменний ломбардний квиток (розписку).

Кредитна спілка - громадська організація, створена на добровільних засадах з метою фінансового та соціального захисту її членів, які гуртуються переважно за родом діяльності.

Інвестиційна компанія - торговець цінними паперами, який, окрім інших видів діяльності, може залучати кошти для спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.

Інститут спільного інвестування - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який проводить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладання їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Інвестиційні фонди можуть бути строковими чи безстроковими: строковий фонд створюється на певний термін, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого такий фонд ліквідується або реорга­нізується; безстроковий фонд створюється на невизначний термін.