2.1.6. Об’єднання підприємств

Підприємства, незалежно від форм власності, мають право об’єдну­вати свою господарську діяльність, створюючи для цього об’єднання підприємств. Вони утворюються у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об’єднання підприємств утворюються на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до законодавства мають таке пра­во. До їх складу можуть входити підприємства, утворені за законодав­ством інших держав, а підприємства України можуть входити в об’єд­нання підприємств, утворені на території інших держав. Вони утворю­ються на визначений строк або як тимчасові об’єднання.

Об’єднання підприємств наділяються правами юридичної особи, а підприємства, що входять до складу об’єднання, зберігають цей статус.

Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств функ­ціонують як господарські об’єднання, що утворюються на добровільних засадах за ініціативою самих підприємств, незалежно від їх виду, або як державні чи комунальні господарські об’єднання. Перші діють на основі установчого договору та (або) статуту, який затверджується їх засновни­ками, а другі — на основі рішення про їх утворення та статуту, який за­тверджується органом, що прийняв рішення про їх утворення [14].

Державне чи комунальне господарське об’єднання утворюється за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законодавст­вом випадках, рішенням міністерств чи інших органів, до сфери управ­ління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання, або рішен­ням компетентних органів місцевого самоврядування.

Підприємства, що входять до складу об’єднань, вправі:

• добровільно вийти з об’єднання за умов, зазначених в законі і договорі про створення об’єднання чи в його статуті,

• делегувати частину своїх повноважень та повертати ці повноваження в порядку, визначеному установчими документами об’єднання;

• одержувати частину прибутку від спільної діяльності;

• мати інші права, обумовлені установчими документами об’єднання.

Підприємства можуть об’єднуватися в галузеві, міжгалузеві, регіональні та міжрегіональні господарські асоціації, концерни, корпорації, консорціуми та інші об’єднання.

Асоціація (від лат. аssotiatio — з’єднання, зв’язок) — це договірне об’єднання підприємств, яке створюється з метою постійної коорди­нації господарської діяльності, поглиблення спеціалізації і розвитку кооперації виробництва, організації спільних виробництв на засадах об’єднання своїх фінансових і матеріальних ресурсів для задоволення власних потреб або виробництва продукції, робіт, послуг для реалізації третім особам.

При створенні господарської асоціації централізується одна або декілька виробничо­-господарських і управлінських функцій [8].

Господарська асоціація, за рішенням учасників, може представляти їх інтереси у відносинах з третіми особами.

Корпорація (від пізньолат. corporatio — об’єднання, співтовариство) є теж договірним об’єднанням, створеним на засадах поєднання вироб­ничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих по­вноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учас­ників органам правління корпорації.

Концерн (від англ. concern — причетність, відношення) — це таке об’єднання підприємств, яке здійснює їх спільну діяльність на основі фінансової залежності від одного або групи учасників з централізацією функцій науково­-технічного та виробничого розвитку, а також інвес­тиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Підпри­ємства — учасники концерну наділяють його частиною своїх повнова­жень і функцій, у тому числі за представленням їхніх інтересів у відно­синах з третіми особами.

Консорціум відрізняється від інших видів об’єднань тимчасовим характером об’єднання коштів підприємств для досягнення спільної мети (вирішення конкретних завдань, реалізації цільових програм та проектів науково-технічних, будівельних тощо). Після виконання по­ставленого завдання консорціум припиняє свою діяльність [10].

Господарські об’єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) і утворюють виконавчі органи, передбачені їх статутом.

Вищий орган затверджує статут об’єднання, вирішує питання про прийняття нових учасників та виключення учасників з його складу; вирішує фінансові та інші питання відповідно до установчих документів.

Виконавчий орган, колегіальний чи одноособовий, що утворюється загальними зборами, вирішує питання поточної діяльності, які відповідно

до статуту або договору віднесені до його компетенції.

Управління державним чи комунальним об’єднанням здійснюють правління об’єднання і генеральний директор, який призначається на посаду та звільняється органом, що прийняв рішення про утворення об’єднання. Здійснення управління поточною діяльністю об’єднання може бути доручено адміністрації одного з підприємств (головного підприємства) на умовах, передбачених установчими документами відповідного об’єднання.

Учасники об’єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Господарське об’єднання може утворювати за рішенням його вищо­го органу унітарні підприємства, філії, представництва [8].