2.2. Предмет, об’єкт та задачі курсу організації обліку і контролю

Одним з визначальних положень розробки й використання методології конкретної області знань є формування уявлень об об’єкті, предметі та методах дослідження даної науки. Вони є похідним моментом будь-якої чітко визначеної теорії, що дозволяє обґрунтовано виділити, сформулювати й розвивати її в системі знань. Так, об'єкт дослідження – це явище чи процес, що породжує проблемну ситуацію, яка потребує вирішення. Предмет дослідження визначається в рамках об'єкта. Об'єкт і предмет співвідносяться між собою як загальне з часткою. В об'єкті виділяється та його частина, що є предметом дослідження. Саме на нього і спрямована організуюча діяльність.

Особливого значення визначення предмету набуває у областях й дисциплінах зі спільним об’єктом дослідження для деяких самостійних або суміжних наук, що актуально і для організації обліку і контролю. У даному випадку необхідно спочатку чітко виділити й визначити предмет, як ту сторону об’єкта, яка досліджується даною наукою. Це дозволить забезпечити інтеграцію науки у загальну систему знань й розробити механізми її практичної реалізації. В загальному вигляді предметом теорії організації є закономірності й проблеми побудови, функціонування й розвитку ділових організацій (підприємств та установ), а також інших організаційних форм (об’єднань політичного, релігійного або культурного типів).

При цьому варто врахувати думку Сопко В.В. та Зовгороднього В.П. [48, 49], які пропонують виділити різні аспекти предмету організації обліку і контролю, як це подано на рис. 2.8.

Так, оскільки основу облікового й контрольного процесів складають елементарні або складні дії над даними чи інформацією з метою одержання проміжних чи кінцевих показників, тому процеси обліку і контролю можна розглядати як технологічні. А всі операції, що відбуваються в цих процесах, поділяють на три основні види: механічні (одержання і передача документів, їхнє збереження і реєстрація), обробні (групування, методи логічного узагальнення, розрахункові процедури, бухгалтерські проводки), творчі (складання узагальнюючих даних, пояснювальних записок, довідок, висновків, пропозицій та рекомендацій). Сукупність та послідовність цих операцій формують технологічні етапи, а етапи – технологію облікового і контрольного процесів.

Разом з тим облік та контроль – це в першу чергу колективна праця, що як сукупність робіт виконуваних різними виконавцями, підлягає упорядкуванню в часі і в просторі. Це обумовлює організаційний аспект організації. Також, оскільки організація обліку і контролю припускає поділ праці людей і формування різних підсистем у загальній системі обліку, то для кожної з отриманих підсистем можна виділити свої цілі та задачі, що змінюються в залежності від характеру діяльності підприємства. В економічній літературі отримані структурні підрозділи називають по-різному: відділи, групи, сектори, підсистеми, блоки. Кожна структурна одиниця складається з великої кількості елементів, що дозволяє незалежно від розмірів розглядати їх як системи. Усі ці системи вимагають правильної структуризації, що дозволяє виділити структурний аспект організації.

Рис. 2.8. Предмет організації обліку і контролю (узагальнено за [48])

Іншим важливим питанням буде визначення того, хто буде займатися організацією обліку і контролю, тобто встановлення суб’єкта організації. Оскільки при постанові облікового процесу необхідне узгодження фінансових й не фінансових технологій, то його організацією повинні займатися не лише фахівці з обліку, але й представники підрозділів, що забезпечують виконання інших функцій управління.

Також слід зазначити, що якщо в бухгалтерському обліку суб’єктом є всі працівники, котрі виконують облікові функції, то в організації обліку суб’єктом виступає керівний склад підприємства. За аналогією, якщо в бухгалтерському обліку об’єктом є факти господарської діяльності, то в організації обліку – система обліку в цілому й окремі її підсистеми, такі як соціальна, інформаційна, технічна тощо (рис. 2.9).

Рис. 2.9. Суб'єкт і об’єкт дисципліни організації обліку [38, с. 44]

Порівняльна характеристика зміни змісту суб’єкта, об’єкта та предмету організації обліку і контролю, порівняно до фінансового та управлінського обліку подано в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Порівняльна характеристика особливостей курсу

Ознака	Фінансовий облік	Управлінський облік	Організація обліку
Мета	Ведення обліку та складання форм встановленої зовнішньої звітності	Підготовка інформації для менеджерів різних рівнів управління	Створення системи інформаційного забезпечення системи управління
Предмет	Процес розробки системи спостереження за факторами господарювання	Процес створення системи моніторингу бізнес-процесів підприємства	Закономірності й проблеми побудови систем обліку і контролю
Суб’єкт	Робітники апарату бухгалтерії та працівники, що пов’язані з виконанням процедур обліку	Робітники підрозділів, що забезпечують виконання функції обліку, як частини циклу управління	Керівний склад підприємства, зовнішні консультанти, фахівці керівних установ
Об’єкт	Факти господарської діяльності внутрішнього середовища підприємства	Процеси, що відбуваються у внутрішньому середовищі та зовнішньому оточенні	Система обліку в цілому та окремі її елементи

Разом з тим, кожна з перерахованих складових предмета організації обліку і контролю має свої специфічні об'єкти. Під об'єктом організації в роботах [48, 49] пропонується розуміти предмет, явище або процес, на який спрямована організаційна діяльність, тобто окремі чи взаємозалежні сторони функціонування системи, що досліджується, стан яких може бути оцінений кількісно чи якісно. Відносно організації обліку і контролю можна виділити декілька об’єктів, основні з яких наведено на рис. 2.10.

Рис. 2.10. Об’єкти організації обліку і контролю (на основі [48, 49])

Процес виробництва інформації передбачає, з одного боку, виконання різних операцій, а з іншого – різних методичних та технічних прийомів, сукупність яких буде визначати технологію обліку і контролю. А оскільки її треба організувати в часі та просторі, то першим об’єктом виступає технологічний процес обліку і контролю.

Цільова функція обліку й контролю складається з вивчення всіх явищ і процесів, що відбуваються в господарській діяльності підприємства. Отже, проектування системи обліку пов’язано, перш за все, з визначенням переліку об’єктів, що підлягають відображенню в документах. Сукупність даних, які характеризують ці явища, підлягає обов’язковій обліковій або контрольній обробці. Це означає, що наступним об'єктом організації є зазначена систематизована номенклатура даних.

Для використання інформації у технологічному процесі кожну контрольну або облікову номенклатуру необхідно зафіксувати на якому-небудь носії інформації. Його вибір залежить від способів обробки та виду даних.

Характерною рисою технології обліку й контролю є реєстрація даних, зафіксованих на відповідних носіях інформації. Це вимагає організації передачі інформації в часі і просторі. Тобто об'єктом організації обліково-контрольного процесу є також і рух носіїв інформації, організація документообігу і документопотоків.

Для нормального функціонування облікових та контрольних систем необхідно відповідне забезпечення, яке складається з інформаційного (носії інформації, документи, облікові реєстри, розрахункові таблиці), технічного (способи виготовлення документів, ЕОМ), програмного (алгоритми, задачі), ергономічного, соціального тощо.

Організація технології облікового й контрольного процесів передбачає зв’язок окремих операцій, фаз та етапів з конкретними виконавцями. Проте всі учасники господарської діяльності підприємства тією чи іншою мірою беруть участь у переробці інформації, а, отже, і в процесах обліку та контролю. Саме тому їхня робота повинна бути відповідним образом організована.

Більшість облікової інформації формується в процесі роботи фахівців, спеціально підготовлених для роботи з її збору та обробки, – бухгалтерів. Працівники бухгалтерії виконують переважно функції бухгалтерського обліку, проте для них характерна й робота з контролю та аналізу. Бухгалтерську роботу виконують також багато лінійних працівників – керівників структурних підрозділів, окремих служб та осіб. Частину їхньої роботи, пов'язану з обліком та контролем, також потрібно організувати.

Через це виділяють два різних об'єкти організації. По-перше, це робота осіб, що безпосередньо виконують облікові, контрольні й аналітичні роботи (бухгалтер, фінансист, тощо). По-друге, це робота виконавців, які не входять до складу бухгалтерії або контрольно-ревізійних підрозділів, але відповідно до своїх посадових обов'язків звертаються до здійснення облікових та контрольних процедур (майстри, бригадири, начальники цехів). Безперечно, більш складною є організація роботи тих працівників, що безпосередньо здійснюють тільки облік та контроль.

Служби обліку і контролю як правило виступають самостійними підрозділами у структурі управління, що за своїм характером, кількістю зайнятих там працівників створюється відповідно до певних вимог. У них формуються підрозділи, групи та сектори. Саме тому наступним об'єктом організації виступає організаційна побудова апарата бухгалтерій (контрольно-ревізійної служби підприємства) та формування структурних підрозділів.

Треба відзначити, що технологічний процес, а тим більше робота виконавців, повинна проходити у відповідності до обраних підприємством методів обліку та облікової політики, яка також виступає об’єктом організації. Динамічний характер системи управління потребує постійного вдосконалення й розвитку бухгалтерського обліку та контролю, що передбачає організацію цього процесу. Отже, розвиток і вдосконалення обліку та контролю також є об’єктами організації.