8.4.4. Управління роботою системи та захист інформації в ній

НСМЕП має повний набір апаратних, програмних і організа­ційних засобів для забезпечення керування всіма складовими си­стеми, у тому числі інтелектуальними картками, терміналами, ін­касацією трансакцій, клірингом, а також інтерфейсом та інтегра­цією з банківськими системами.

Для технічного керування роботою системи використовуються два системних списки: так звані „зелений листок” та „стоп-листок”.

„Зелений листок” містить список банків-емітентів учасників системи. Він є у всіх банках і терміналах. Коригує цей список і поширює його в системі ГПЦ.

„Стоп-листки” містять картки, які заборонені для обробки в системі.

Картки включаються в „стоп-листки” у разі втрати або краді­жок на підставі заяв клієнтів (письмових або телефоном). Іноді (у разі підозри щодо підробки) самі банки чи процесингові цент­ри вдаються до таких дій.

„Стоп-листки” бувають двох видів: „стоп-листок” операцій, які виконуються в режимі прямого („он-лайн”) доступу, та „стоп-листок” операцій непрямого („оф-лайн”) доступу. Перший потрі­бен, щоб система емітента перевіряла картки під час їх заванта­ження та платежів із банківських рахунків. Він, по суті, захищає поточні рахунки клієнтів. Картки практично ніколи не вилучаються з цього списку (окрім випадків коли власник знаходить втрачену картку).

„Стоп-листок” непрямого доступу використовується при пла­тіжних операціях у терміналах і захищає залишки на ЕГ та ЕЧ.

Зазначимо, що коли картка заноситься до другого списку („оф-лайн”), її майже відразу заносять і до першого списку.

Система захисту карток і НСМЕП в цілому забезпечує ви­конання платіжних операцій у режимах як прямого, так і не­прямого доступу. Контроль інформації в НСМЕП в штатному режимі повністю автоматизовано (він виконується без втру­чання людини).

Захист даних у системі базується на використанні криптогра­фічних методів при їх обробці, зберіганні та передаванні і пере­дбачає розмежування доступу до інформації службових осіб.

Криптографічні методи захисту інформації гарантують не­змінність її змісту та обмеження доступу до неї.

При захисті даних використовується також ключова система, яка передбачає наявність і використання системних і банківських ключів. Банки-учасники генерують свої ключі, самостійно засто­совуючи модулі безпеки, які встановлюються під час запуску АКС.

У картках записують відразу кілька версій ключів (системних та банківських). Картка і система можуть переходити на іншу (старшу) версію ключів у плановому або позаплановому порядку.

8.4.5. Взаєморозрахунки в системі

Для проведення розрахунків кожен банк має отримати інфор­мацію про здійснені операції. Ця інформація в системі накопичується двома способами: для операцій прямого платежу – безпосередньо під час самої операції, а для всіх інших – у про­цесі її збору.

Дані про трансакції з терміналів збирають за допомогою:

 трансфертних карток (лише для платіжних терміналів у торгівців);

 за комутованими лініями для платіжних терміналів, за комуто­ваними або виділеними лініями для банківських терміналів, банкоматів для операцій, які виконуються у режимі „он-лайн”.

Під час збору інформації термінал пересилає: всі платіжні трансакції, здійснені ЕЧ; дані про стан накопичень платежів ЕГ (окремо щодо кожного банку); журнали карток та модуля безпеки.

Відповідно, до терміналів пересилаються: зміни у переліку банків-учасників системи („зелений листок”), зміни „стоп-листка” та зміни параметрів терміналів (при потребі).

Трансакції між клієнтами та комерсантами одного (даного) банку залишаються у його БД, а інші пересилаються також до процесингових центрів.

Процесингові центри залишають у себе копії трансакцій та, у свою чергу, пересилають їх банкам-емітентам. Емітенти переві­ряють трансакції і пересилають ПЦ (та еквойеру) інформацію про неакцептовані трансакції.

Після завершення сеансів обміну (за регламентом системи) починаються взаєморозрахунки.

Збір платіжної інформації та взаєморозрахунки у системі як міжбанківські, так і внутрішньобанківські проводяться щоденно (у банківські дні).

Платежі за вступ до системи, за обладнання та інше, проводяться окремо.

Взаєморозрахунки в системі між її учасниками здійснюються за кліринговою схемою. Тобто після завершення сеансів поточ­ного дня РПЦ розраховують нетто-позиції кожного банку з свого регіону та передають їх до ГЛІД. Головний процесинговий центр формує остаточні нетто-позиції учасників системи окремо стосо­вно ЕГ і ЕЧ та за комісійними. Ці дані передаються до розрахун­кового банку (установи НБУ), який:

1) дебетує установи, які мають заплатити за операціями дано­го дня;

2) кредитує установи, які мають отримати гроші.

У банках виконуються такі операції:

 відповідно до трансакцій перераховуються кошти з рахун­ків клієнтів на транзитний рахунок;

 відповідно до нетто-позиції із транзитного рахунку випла­чуються або на нього перераховуються кошти із розрахункового банку;

 відповідно до трансакцій перераховуються кошти із тран­зитного рахунку на рахунок торгівців.

Така схема взаєморозрахунків дає змогу мінімізувати платежі між банками і виконувати всі клієнтські платежі без залучення додаткових коштів.