- •Тема 6. Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях.
- •Література
- •Завдання на самостійну роботу
- •Кількість надзвичайних ситуацій у 90-х роках хх століття
- •Характеристика жертв під час техногенних катастроф
- •1. Радіаційно небезпечні об’єкти
- •2. Хімічно небезпечні об’єкти
- •3. Особливості аварій і катастроф на пожежо- і вибухонебезпечних об’єктах
- •Способи припинення горіння
- •4. Основні принципи попередження надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру
- •5. Тероризм і деякі аспекти забезпечення безпеки населення
3. Особливості аварій і катастроф на пожежо- і вибухонебезпечних об’єктах
Ускладнення технологічних процесів, збільшення площ забудови об’єктів народного господарства підвищують їх пожежну небезпеку.
За вибуховою, вибухо-пожежною та пожежною небезпекою об’єкти поділяють на категорії А, Б, В, Г, Д, Е, К.
А –нафтопереробні заводи, хімічні підприємства, трубопроводи, склади нафтопродуктів;
Б — цехи виробництва й засоби транспортування вугільного пилу, деревного борошна, цукрової пудри, борошномельні млини
В –лісопильні, деревообробні, столярні, меблеві виробництва.
Об’єкти інших категорій менш небезпечні
Наслідки пожеж і вибухів на підприємствах народного господарства визначаються вражаючими факторами. У результаті пожежі виникають такі вражаючі фактори:
відкритий вогонь та іскри
підвищена температура оточуючого середовища й предметів,
токсичні продукти згорання, дим, дефіцит кисню,
небезпека потрапити під падаючі уламки будівельних конструкцій, агрегатів, устаткування тощо.
Під час вибуху виникають: повітряна ударна хвиля та уламкове поле, створюване фрагментами об’єктів, що вибухають і руйнуються.
Пожежі, вибухи з наступними пожежами є традиційно небезпечними для території України. Сьогодні пожежі будинків і споруд виробничого, житлового, соціально-побутового й культурного призначення залишаються найпоширенішим нещастям.
Під час пожеж і вибухів люди отримують термічні (опіки тіла, верхніх дихальних шляхів, очей) і механічні ушкодження (переломи, забиття, черепно-мозкові травми, осколкові поранення, комбіновані ураження).
Принципи гасіння пожеж ґрунтуються на основних шляхах припинення горіння:
ізоляція зони горіння від кисню,
зниження швидкості тепловиділення
збільшенні швидкості тепловідводу від зони реакції окислювання.
Головною умовою при цьому є зниження температури горіння до рівня нижчого за температуру самоспалаху.
Досягається це шляхом дотримання чотирьох відомих принципів припинення горіння:
охолодження реагуючих речовин,
ізоляція зони горіння,
розведення реагуючих речовин до незаймистих концентрацій чи концентрацій, що не підтримують горіння,
хімічне гальмування реакції горіння.
З цією метою застосовують різні вогнегасні речовини, властивості яких докладно описують і класифікують у спеціальних посібниках. Основні способи припинення горіння подано в табл. 3.
Таблиця 3
Способи припинення горіння
Охолодження |
Розведення |
Ізоляція |
Хімічне гальмування реакції |
Охолодження зони горіння суцільними або диспергованими струменями води. Охолодження перемішуванням займистих речовин |
Розведення займистої суміші струменями тонкодиспергованої води, газоводяними струменями, незаймистими парами й газами |
Ізоляція займистого матеріалу від окислювача шарами піни, продуктів вибуху, вогнегасного порошку, вогнезахистною смугою |
Гальмування реакцій горіння вогнегасним порошком, галоїдо-похідними та вуглеводними |
