2. Деякі географічні аспекти сучасної продовольчої проблеми.

В другій половині XX в. збільшення чисельності населення в третьому світі в середньому щорічно на 2,5%, а в Африці навіть на 3%(тоді як у промислово розвитих країнах на 0,8% у рік), знову поставило в порядок денний питання про принципову можливість забезпечення людства продуктами харчування . Тому відновився інтерес до обговорення ідей Т.Р.Мальтуса, майже забутих у 30-х рр. , коли в європейських країнах виникла погроза депопуляції, а в нацистській Німеччині багатодітним матерям видавалися державні нагороди. Відразу ж помітимо, що не виправдалася його відома теза про те, що "населення, якщо процес не обмежувати, збільшиться в геометричній прогресії, а засобу до існування - тільки в арифметичної ". Можна затверджувати , що Мальтус, перше видання книги якого "Досвід про закон народонаселення ." з'явилося в 1798 р., гіперболізував найближчі небезпеки, оскільки було ще неможливо угадати феєричні досягнення машинного виробництва , кардинальний прогрес на транспорті й освоєння великих степових просторів у Європі (Росія, Угорщина) і за океаном[3].

Однак принципова заслуга Мальтуса полягала в іншому , а саме в постановці питання про межі росту людства і встановленні динамічної рівноваги між чисельністю населення і виробництвом засобів до існування, тобто в першу чергу продуктів харчування . Особливо рішуче і послідовно ідея обмеження народжуваності і планування родини (хоча сам Мальтус як священик подібної позиції не дотримував , покладаючи "надії" насамперед на такі "руйнівні фактори", як голод, війни, епідемії) стала проводитися в соціалістичній державі - КНР, усупереч тому, що марксистське навчання цю ідею заперечувало. У країні на озброєння узяте гасло - "Одна подружня пара - одна дитина", що веде до появи народу "без братів і сестер", але вже приносить очікувані владою результати. Аналогічна по цілям політика здійснюється, як правило, у менш твердих формах, також у зростаючому числі країн, що розвиваються. Наприклад, в Африці в середині 70-х рр. державна демографічна програма була прийнята лише на Маврикій, а в даний час більш ніж у 20 країнах.

Мальтус виявився першим , хто інтуїтивно відчув корінні зрушення в типі відтворення населення і зрозумів, що прийдешнє збільшення його потреб укупі з розширенням запитів з боку бурхливо розвиватися світового господарства приведуть до залучення в експлуатацію всі нових обсягів природних ресурсів, запаси яких на Землі аж ніяк не безмежні. Власне кажучи, наукою була звернена увага на важливість аналізу залежностей між основними перемінними в економічному суспільстві - виробництвом матеріальних благ і населенням.

Істотно важливо, що людство протягом другої половини XX в. зуміло запобігти загостренню глобальної продовольчої проблеми і навіть домогтися її зм'якшення. Притім в умовах, у ряді випадків історично безпрецедентних по своїй складності й у силу виняткового збільшення чисельності населення планети, і через зменшувані можливості для подальшого екстенсивного розвитку світового сільського господарства.