3. Слюсарно-складальні роботи

Слюсарно-складальні роботи виконуються при зборці вузлів з окремих деталей і при зборці машини з окремих вузлів. При зборці застосовуються всі основні види слюсарних робіт, у тому числі і пригін деталей, що збираються, у вузли з наступним регулюванням і перевіркою правильності роботи механізмів і машин. Слюсарно-ремонтні роботи спрямовані на підтримку працездатності устаткування і полягають у виправленні або заміні зношених чи ушкоджених деталей машин.

Стадії складального процесу. Первинним елементом машини (автомобіля, трактора, верстата і т.п.) є деталь (наприклад, болт, шпилька, кронштейн, гайка, шайба та ін.).

Комплект являє собою з'єднання двох або декількох деталей машин у найпростішу складальну одиницю, наприклад, вал із пригнаною шпонкою, кришка з кульковим підшипником.

Підвузол являє собою з'єднання декількох деталей з одним або декількома комплектами, наприклад вал коробки швидкостей токарського верстата з насадженими на нього зубчастими колесами, втулками, підшипниками та ін.

Вузол – з'єднання декількох деталей, одного або декількох комплектів або підвузлів, наприклад, для токарського верстата це коробки швидкостей, коробки подач, фартух, задня бабка. Характерною рисою вузла є його технологічна закінченість, що дозволяє виконувати зборку незалежно й окремо від інших елементів верстата.

Складальний процес складається з наступних послідовних стадій:

1. Ручна слюсарна обробка і підготовка до збирання окремих деталей: зачищення заусенців, зняття фасок та ін.

2. Вузлове збирання – з'єднання деталей у комплекти, підвузли, агрегати (механізми).

3. Загальне збирання – збирання всієї машини.

4. Регулювання – установка і вивірка правильності взаємодії частин та випробування машини.

4. Технічне нормування слюсарно-складальних робіт

Завданням технічного нормування є встановлення розрахункових норм часу на базі аналізу і перевірки виробничих можливостей, проектування найбільш раціонального технологічного режиму роботи та ефективної організації праці на робочому місці (рис.53).

Рис.53. – Склад технічної норми часу

Технічною нормою часу називається час, встановлений для виконання визначеної роботи (операції), виходячи з повного використання виробничих можливостей робочого місця. Технічну норму часу встановлюють з огляду на кваліфікацію виконавця, який цілком опанував техніку на даному робочому місці, ефективний технологічний процес, максимальне використання устаткування при найвигідніших режимах його роботи, а також доцільні пристосування та інструменти, застосування найбільш раціональної організації праці і робочого місця.

Підготовчо-заключним часом (Т_пз) називається час, витрачаємий на підготовку робочого місця для виконання визначеної роботи, а також час, пов'язаний з її закінченням. Сюди входять витрати робочого часу на ознайомлення з завданням, кресленням і технологічною картою, час на установку інструмента і пристосувань, їхнє зняття по закінченні збирання і здачу готової продукції ОТК.

Норма штучного часу (Т_шт) складається з часу оперативної роботи, часу на обслуговування робочого місця і часу на відпочинок і природні потреби.

Час оперативної роботи (Т_оп), витрачаємий на складальну операцію, являє собою суму основного (технологічного) часу (Т_о), що витрачається безпосередньо на процес зборки, і допоміжного (Т_д). Останній витрачається виконавцем на ряд дій, пов'язаних з виконанням основної роботи – перемістити інструмент, зробити виміри, установити і вивірити деталь і т.п.

Час на обслуговування робочого місця (Т_обсл) – це розкладення інструменту перед початком роботи, прибирання робочого місця в процесі роботи, заміна інструменту; збирання інструменту по закінченні роботи і передача робочого місця змінникові та ін., час на відпочинок і природні потреби (Т_відп) виконавця.

Звичайно Т_обсл складає 2...4 % від T_oп, а Т_відп – 2...6 % від Т_оп.

Норма штучного часу виражається наступною формулою (4.1):

. (4.1)

У випадку, коли час обслуговування робочого місця і час перерв на відпочинок та природні потреби виражені у відсотках, формула має вигляд:

, хв (4.2)

де а_обсл та а_відп – час на обслуговування робочого місця і на перерви, виражені у відсотках до оперативного часу.

Підготовчо-заключний час нормується окремо, тому що витрачається один раз на всю партію. В умовах масового виробництва його не включають до розрахунку часу.

Нормою виробітку (H_в) називається кількість роботи, що повинна бути виконана в одиницю часу, звичайно за зміну. Норма виробітку встановлюється переважно в масовому і великосерійному виробництві за формулою (4.3):

(4.3)

де Т_зм – тривалість робочої зміни, хв.