4.3. Структура творчих груп

На думку Д. Леонард і С. Строс структура творчих групп має бути такою, в якій зіткаються діаметрально протилежні підходи до рішення проблем і уможливлюється процес, який вони називають творчими колізіями. Для цього до складу творчої групи повинні входити учасники з різними когнітивними стилями сприйняття і обробки інформації - з аналітичним та інтуїтивним, концептуальним та емпіричним, колективним та індивідуалістичним, логічним і ціннісно-орієнтованим. З іншого боку, ініціація творчих колізій вимагає умілого управління процесом взаємодії учасників, щоб унукнути перетворення колізій на непродуктивні конфлікти (Д. Леонард і С. Строс 2006) .

Ефективна діяльність творчих груп забезпечується наявністю в ній генераторів ідей і резонаторів (Ільїн).

Генератор ідей - працівник, що створює ядро творчої групи, оскільки володіє вираженими здібностями до генерування нових знань.

Резонатор - учасник групи, який уміє переформулювати нову ідею, розкрити її сутність, надати адекватне вираження (словесне, графічне, символічне, тощо). Часто ідеї, які щойно з’явилися, мають вигляд «бридкого каченяти» і навіть для учасників групи їх потенціал не є очевидним. В результаті процесу, який називається екстерналізацією, резонатор допомагає представити ідею у формі, найбільш прийнятній для розуміння іншими. Необхідність в екстерналізації виникає у зв'язку з тим, що не всі генератори можуть одразу виразити свою ідею достатньо точно і зрозуміло. Екстерналізація нової ідеї відбувається, як правило, в діалозі генератора і резонатора.

При індивідуальній творчості процес екстерналізації ідеї нерідко затягується на довгі роки, інколи навіть здійснюється не самим автором ідеї, а його послідовниками. У творчій групі при безпосередньому вирішенні задачі екстерналізація істотно прискорюється, оскільки, по-перше, потреба в роз'ясненні нової ідеї виникає у творчій групі негайно вслід за її виявленням; по-друге, у колективі висококваліфікованих фахівців його учасники володіють практичними навичками екстерналізації.

Інші ролі, які ситуативно виконуються учасниками групи, - це координатор, оцінювач, консультант, впроваджувач.

І. Нонака, Х. Такеучи [Нонака І., Такеучи Х., 2003] запропонували свою класифікацію ролей творчих груп. Вони вважають, що до складу творчої групи повинні входити практики, організатори та ідеологи знання.

Практиками знання найчастіше є рядові співробітники і менеджери нижчих ланок. Організаторами виступають менеджери середніх ланок, а ідеологами – вище керівництво.

Основний обов'язок практиків знання – це втілення знання. Вони

в процесі діяльності постійно накопичують, генерують і оновлюють як неявне, так і явне знання. Оскільки більшість з них перебувають у постійному контакті із зовнішнім середовищем, вони володіють найновішою інформацією про стан ринку, інноваційні технології, продукти і послуги та маркетингові стратегії конкурентів. Поставляючи цю актуальну інформацію і знання в групу, вони в той же час потребують постановки цілей і завдань з боку організаторів та ідеологів знання.

Практики знання підрозділяються на дві взаимодоповнюючі группи: оператори і фахівці. Оператори знання збирають, комбінують і генерують обширне неявне знання у вигляді навичок, заснованих на особистому досвіді.

Фахівці знання також накопичують, генерують і оновлюють знання. Але на відміну від операторів, вони мобілізують добре структуроване явне знання у вигляді технічних, наукових та інших джерел. До цієї групи належать вчені відділів НДКР і заводських лабораторій, конструктори, програмісти, співробітники відділів кадрової політики, маркетингу, фінансових і юридичних служб.

В ідеалі практик знання повинен володіти такими рисами:

• високими інтелектуальними показниками;

• вираженою переконаністю і волею по перетворення оточуючого світу,

• різноманітним досвідом;

• навичками комунікацій, щоб вести діалог з колегами і споживачами;

• відвертістю і чесністю.

Організатори знання відіграють роль посередника між ідеалізованими поглядами керівництва і не завжди чітко структурованими уявленнями рядових співробітників. По суті, вони перекидають міст між тим «що є» і тим «що має бути».

Організатори знання змінюють реальність, трансформуючи знання.

Використовуючи різні способи трансформації, вони приділяють головну увагу перетворенню неформалізованих образів і уявлень в формалізовані, втілюючи їх в нові дії, технології, продукти і послуги.

Організатори знання – менеджери середньої ланки – повинні володіти такими здібностями:

• координувати роботу і управляти проектами;

• працювати з гіпотезами з метою створення нових концепцій;

• інтегрувати різні методи створення знання;

• володіти навичками ділового спілкування для організації бесід членів команди;

• завойовувати довіру членів команди;

• передбачати напрям дій на основі накопиченого досвіду.

Ідеологи знань, як правило, займають в компанії вищі керівні посади, здійснюють загальне керівництво процесом створення корпоративних знань. Вони беруть участь в створенні знань шляхом формулювання базисної концепції розвитку компанії, окреслюють бачення і декларують політику компанії, встановлюють критерії оцінювання створюваного знання.

Якщо практики знання повинні знати «що є», то ідеологи знання

повинні знати «що має бути». Важливим обов'язком ідеологів знання є визначення і систематизація бачення системи цінностей компанії. Саме система цінностей багато в чому визначає корпоративну культуру і поведінку співробітників, їх сприйняття ідеалів вищого керівництва і залученість в процес генерації ідей.

Ідеологи знання, в ідеалі, повинні володіти такими якостями:

• здатністю формулювати бачення компанії, визначаючи тим

• самим попит на ті або інші знання;

• здатністю донести цінності і бачення компанії до творців

• продукції і послуг;

• здатністю оцінити створене знання із стратегічних позицій;

• талантом виявлення потенційних керівників проектів;

• умінням створити атмосферу «творчого хаосу» в команді;

• здатністю направляти і координувати процес створення знання.