Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібн для практич.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Передмова

Україна є однією з найбільших країн Європи.

Потенціал важкої, енергетичної та ряду галузей промисловості України є також одним із найпотужніших в Європі в той час, коли ціни на енергоносії були набагато нижчі від світових ринкових цін. Проте питоме споживання енергії на одиницю виробленої продукції на Україні одне з найвищих в Європі.

За минулі 25 років після першої світової енергетичної кризи в різних країнах, і в тому числі в Україні, були розроблені і впроваджені нові методи, засоби і програми впливу на споживання енергії.

Але, не дивлячись на наявність в Україні виробництв з новими технологіями, все ж таки більшість основних фондів промисловості, а особливо в теплоенергетиці, є фізично та морально застарілими і потребують реконструкції або змін.

В існуючих умовах галузі паливно-енергетичного комплексу, маючи негативний вплив на стабілізацію в економіці України, самі знаходяться у виключно важкому стані.

Необхідність оновлення ядерних блоків, генеруючих потужностей на теплових і гідроелектростанціях і т.д. потребують великих витрат як на сьогодні, так і на подальші роки.

Очевидним є і той факт, що при будь-яких варіантах розвитку економіки України первинні національні енергетичні ресурси не забезпечать потрібного потенціалу.

В той же час, від’ємний валютний баланс різко обмежує можливість придбання їх за межами України, і такий етап, можливо, буде ще довго зберігатися.

Поряд з розробкою програми розвитку паливно-енергетичного комплексу, програми структурної перебудови економіки України найважливішою складовою цієї стратегії є здійснення державної політики енергетичних ресурсів.

Основним змістом економіки енергетики, як галузі економічної науки, є вивчення та розвиток теоретичних основ електрифікації; дослідження методів техніко-економічного обґрунтування планових та проектних рішень; розробка наукових основ та шляхів підвищення ефективності енергетики та всього паливо-енергетичного господарства країни на базі раціонального використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

Основною метою вивчення дисципліни „Економіка енергетики” є вивчення економіки підприємства, передачі та споживання енергії.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати:

  • економічний зміст основних та оборотних фондів енергетики;

  • методи оцінки, фізичний та моральний знос основних фондів;

  • види собівартості енергії;

  • цінову політику й методи встановлення ринкових цін на паливо, основи побудови тарифів на енергію;

  • види кошторисних нормативів;

  • склад і види кошторисної документації;

  • принципи складання локальних й об’єктних кошторисів, зведеного кошторисного розрахунку;

  • види та принципи складання договірної ціни;

  • склад собівартості будівельно-монтажних робіт, її види та шлях зниження;

  • суть понять “доход”, “прибуток”, “рентабельність” як фінансових результатів діяльності підприємства;

  • види інвестицій, показники їх загальної і порівняльної ефективності;

  • виробничі ресурси та ефективність їх використання;

  • аналіз господарської діяльності енергопідприємств;

вміти:

  • застосовувати одержану суму знань при розв’язанні практичних задач з економіки енергетики;

  • працювати з інструктивно-нормативною, спеціальною і законодавчою літературою з питань виробничо-господарської, фінансової, інжинірингової і підприємницької діяльності в енергетиці;

  • складати кошторисну документацію;

  • обґрунтовувати ефективність інвестиційних проектів та оцінювати економічну ефективність НТП;

  • обґрунтовувати найбільш ефективні проектні рішення;

  • визначати показники ефективності використання ресурсів, що задіяні в енергетиці;

  • виконувати техніко-економічні розрахунки, пов’язані з різноманітними господарськими ситуаціями;

  • обґрунтовувати економічну ефективність організаційно-технічних заходів;

  • застосовувати економічні методи впливу на підлеглих робітників для підвищення ефективності їх виробничих результатів;

  • визначати собівартість продукції, величину її зниження за рахунок поліпшення технічного і організаційного рівня виробництва.