Продовольча безпека.

Продовольча безпека України – це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої держава гарантує фізичну і економічну доступність та якість життєво важливих продуктів харчування населенню згідно з науково обґрунтованими наборами продуктів харчування, підтримує стабільність продовольчого забезпечення населення та забезпечує продовольчу незалежність.

Вимоги до системи забезпечення продовольчої системи держави:

– національна продовольча система повинна мати здатність виробляти, імпортувати, експортувати, забезпечувати зберігання й просування до кінцевого споживача продовольчих товарів в обсягах, необхідних для задоволення раціональних потреб всіх соціальних груп населення;

– всі соціальні групи повинні мати рівні можливості щодо споживання мінімально достатнього в кількісному відношенні, збалансованого по асортиментам набору продовольчих товарів, що відповідає прийнятим стандартам поживності і якості;

– національна продовольча система повинна мати максимально можливу автономність та економічну самостійність, що зменшує її вразливість від коливань міжнародного ринку й політичному тиску ззовні¹;

– національна продовольча система повинна зводити до мінімуму вплив сезонних, погодних й інших коливань на забезпечення населення продовольством у всіх регіонах країни;

– національна продовольча система повинна функціонувати стабільно у часі, а це означає, що вона має розвиватись в режимі розширеного відтворення у всіх його аспектах: виробничому, соціальному, екологічному;

– національна продовольча система не повинна обмежувати можливості щодо стійкого функціонування соціально-економічної системи держави в довгостроковій перспективі, параметри якої визначаються стратегією забезпечення національної безпеки держави, в умовах впливу прогнозованих та непрогнозованих деструктивних факторів².

Ефективність реалізації функції системи залежить від багатьох внутрішніх та зовнішніх факторів, що лежать у сфері як внутрішньої, так і зовнішньої політики³. Фактори, що визначають рівень продовольчої безпеки держави в сучасних умовах можуть мати постійний і тимчасовий характер. Постійні фактори:

– групи населення, що живуть за межею бідності й не мають достатнього доходу для придбання мінімального набору продуктів харчування;

– населення територій, продовольче постачання яких не забезпечується ринковими механізмами в силу певних обставин;

– незбалансованість харчування по окремих складових, що веде до загрози здоров’ю нації або окремих груп населення;

–низький контроль над безпекою продуктів харчування, у результаті чого продовольство стає загрозою життю й здоров’ю великих груп людей;

– виснаження природного потенціалу агарного виробництва в країні, що веде до зниження рівня продовольчого забезпечення населення.

Фактори тимчасового характеру:

– нестабільність аграрного виробництва й можливість природних катаклізмів, що знижують рівень продовольчого забезпечення населення в окремі періоди;

– значна залежність продовольчого забезпечення країни від зовнішніх джерел на тлі нестабільної структури світових ринків і валютних надходжень від імпорту;

– нестабільне зовнішньополітичне положення країни у світі, що може спровокувати торговельні війни, ембарго й інші подібні санкції.

Підтримка продовольчої незалежності країни пов’язана із загрозами і ризиками економічного характеру, з якими має боротись система органів державної влади.

До державних органів влади загальної компетенції належать: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки й оборони, місцеві органи державної виконавчої влади. Також в Україні існують спеціально уповноважені державні органи: Міністерство аграрної політики України, Аграрний фонд України, Державний комітет ветеринарної медицини України, Міністерство економіки України, Міністерство охорони здоров’я України, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державна санітарно-епідеміологічна служба України, Державна служба з карантину рослин України. Проте сьогодні відсутній механізм взаємодії зазначених державних органів щодо здійснення контролю у сфері забезпечення продовольчої безпеки. До того ж постійні реорганізації дублюють повноваження державних органів, на які покладені завдання щодо забезпечення продовольчої безпеки в Україні.

Діяльність органів державного управління у сфері національної безпеки (НБ) носить досить складний характер, який обумовлюється наявністю особливих об'єктів безпеки: особистість її права й свободи; суспільства його матеріальні та духовні цінності. Специфічними рисами цих об'єктів обумовлена об'єктивна потреба створення єдиної системи гарантування НБ України.