71. Індивідуальний та груповий ризик. Концепція прийнятного ризику.

Ризик - це усвідомлена можливість або ж ймовірність небезпеки, яка визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимальної можливої їх кількості за конкретний період часу.

Види ризику:

Індивідуальний ризик – відповідна небезпека для окремого індивіда.

Груповий ризик – це ризик для групи людей.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що що він перебуває в межах допустимих відхилень природного рівня.

Гранично допустимий ризик – це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, не зважаючи на очікуваний результат.

Надвірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

Прийнятним вважається такий рівень розвитку, який суспільство може прийняти, враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

Основними завданнями Концепції є:

• реалізація сучасної і більш досконалої моделі захисту населення і територій від загроз техногенного і природного характеру;

• досягнення у державі рівня техногенної та природної безпеки, прийнятого в економічно розвинених країнах;

• забезпечення нормативних рівнів ризиків техногенних та природних надзвичайних ситуацій;

• посилення превентивного характеру загальнодержавного управління і перехід його на якісно вищий рівень.

Концепція розрахована на довгострокову перспективу і є основою для розроблення законодавчих і нормативно-правових актів, організаційних документів та конкретних програм у галузі управління техногенною та природною безпекою держави, а також інших стратегічних документів з питань державного управління.

72. Розподіл підприємств, установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від нс.

Об’єктами класифікації є ПНО, які підлягають реєстрації у Реєстрі відповідно до Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об’єктів.

Класифікатор побудовано за фасетним методом класифікації із застосуванням паралельної системи кодування. Цей класифікатор установлює найменування класифікаційних ознак ПНО, їхнє значення та коди класифікаційних угруповань. Код позиції класифікатора складається з ідентифікаційної та інформаційної частин. До ідентифікаційної частини відноситься вид об’єкта за характером виробництва або за призначенням (1 фасет) та найменування інформаційних класифікаційних ознак та їхні значення (2, 3, 4, 5, 6, 7 фасети).

Коди значень першого фасета поділяються таким чином:

100 – Хімічні підприємства та виробництва;

300 – Військові об’єкти та виробництва вибухових речовин і

боєприпасів;310 – Підприємства та установи, що мають виробництва, використовують та зберігають ядерні матеріали (радіоактивні відходи);

320 – Підприємства з виробництва та постачання електричної та

теплової енергії;

340 – Металургійні, машинобудівні та металообробні підприємства івиробництва;

380 – Підприємства з видобування руд та нерудних копалин;

410 – Підприємства з виробництва будівельних матеріалів;

430 – Підприємства з обробки деревини;

440 – Текстильні підприємства та підприємства легкої промисловості;

450 – Підприємства з виробництва та обробки тваринних продуктів;

460 – Підприємства з виробництва харчових продуктів та смакових

речовин;

500 – Санітарно-технічні споруди комунального призначення;

520 – Гідроспоруди;

540 – Об’єкти транспорту;

560 – Трубопроводи та споруди на них;

580 – Сховища газу, нафти і нафтопродуктів;

590 – Об’єкти водопостачання та водовідведення;

610 – Склади небезпечних та шкідливих речовин;

620 – Заправні станції.

За другим фаскетом підприэмства розподіляють по Видах основної небезпеки: радіаційна ;хімічна; вибухопожежна; пожежна; гідродинамічна; біологічна; фізична; екологічна.

За другим фаскетом підприэмства розподіляють по Рівнях небезпеки: помірний; підвищений.

За четвертим-по Рівень надзвичайної ситуації: державний; регіональний; місцевий; об’єктовий.

5 фасет- розмір санітарної зони.

6 фасет - Кількість працівників у найбільшій зміні.

7 фасет – Термін експлуатації.