1.1.1 Основні стадії процесу навчання

Століттями людство накопичувало знання, навички роботи, відомості про навколишній світ, іншими словами - збирало інформацію.

Спочатку інформація передавалася з покоління в покоління у вигляді переказів і усних розповідей. Виникнення і розвиток книжкової справи дозволило передавати і зберігати інформацію в більш надійному письмовому вигляді. Відкриття в області електрики призвели до появи телеграфу, телефону, радіо, телебачення - засобів, що дозволяють оперативно передавати і накопичувати інформацію. Розвиток прогресу зумовило різке зростання інформації, у зв'язку з чим, питання про її збереження та переробки ставав рік від року гостріше. З появою обчислювальної техніки значно спростилися способи зберігання, а головне, обробки інформації. Розвиток обчислювальної техніки на базі мікропроцесорів призводить до вдосконалення комп'ютерів і програмного забезпечення.

З'являються програми, здатні обробити великі потоки інформації. З допомогою таких програм створюються інформаційні системи. Метою будь-якої інформаційної системи є опрацювання даних про об'єкти і явища реального світу і надання людині потрібної інформації про них.

Передача накопиченої інформації, досвіду і знань від покоління до покоління називається навчанням.

Проаналізуємо основні стадії процесу навчання. Навчальна діяльність викладачів, як відомо, розбивається на три етапи:

1. ввідно-мотиваційний

2. операційно-пізнавальний

3. контрольно-оцінний На першому етапі створюється проблемна ситуація з метою з'ясування

місця, ролі і значення даної навчальної теми в системі навчальної дисципліни; формується мета навчання і вимоги до мінімуму знань, умінь і навичок, якими повинні володіти той, якого навчають (до і після навчання); роз'яснюється план вивчення теми. На другому етапі пропонується навчальна інформація у формі лекцій або навчальних посібників, демонструються наочні посібники, проводяться експерименти,організується навчально - пізнавальна діяльність на заняттях, контроль, оцінка та облік поточної роботи студентів, корекція навчальної роботи студентів.

На третьому етапі викладач керує навчальною роботою якого навчають по спілкуванню навчального матеріалу, проводить підсумковий контроль знань, діагностує помилки і організовує корекцію знань студентів.

1.1.2 Структура процесу навчання у вищому навчальному закладі

Процес навчання складається з цільового, стимулюючо-мотиваційного, змістового, операційно-дійового, емоційно-вольового, контрольно-регулюючого, оціночно-результативного компонентів.

Цільовий компонент. Забезпечує усвідомлення викладачами і передачу студентам мети викладання кожного предмета, його конкретних розділів і тем. Це усвідомлення залежить від попереднього матеріалу, рівня освіченості та вихованості студентів, а головне — від цілеспрямованості викладача, вміння поставити і роз'яснити студентам цілі та завдання.

Розвиток мислення відбувається на основі загальних розумових дій та операцій. До них належать:

• структурування (мислительна діяльність, спрямована на встановлення зв'язків між поняттями, реченнями, ключовими словами і т. ін., в процесі якої формується структура знань);

• систематизація (мислительна діяльність для встановлення віддалених зв'язків між поняттями, реченнями, в процесі якої вони організуються в певну систему);

• конкретизація (застосування знань на практиці);

• варіювання (зміна несуттєвих ознак понять, їх властивостей, фактів тощо при постійних суттєвих);

• доведення (логічне розмірковування);

• формування висновків (поступове спрощення теоретичного або практичного виразу з метою одержання наперед відомого його виду);

• пояснення (зосередження думки на найважливіших моментах (зв'язках);

• класифікація (розподіл понять на взаємопов'язані класи за суттєвими ознаками);

11

11

• аналіз (вичленення ознак, властивостей, відношень понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей);

• синтез (поєднання, складання частин — дія, зворотна аналізу);

• порівняння (виділення окремих ознак понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей);

• абстракціонування (визначення суттєвих ознак понять через відкидання несуттєвих);

• узагальнення (визначення ознак, властивостей, суттєвих для кількох понять).

Досягнення освітньої, виховної та розвиваючої мети здійснюється завдяки реалізації змісту навчального матеріалу, добору форм, методів, прийомів навчання, забезпеченню порядку й дисципліни, оцінювання знань, впливу особистості викладача, його поведінки, ставлення до студентів.

Стимулюючо-мотиваційний компонент. Є продовженням цільового, але тільки за усвідомлення студентами їх власного стимулу до діяльності. Повноцінний стимул можливий за усвідомлення реальної значущості знань. Тому роз'яснення мети, поглиблення мотивації є передумовою позитивного ставлення студентів до навчального предмета. Викладач зобов'язаний викликати в студентах внутрішню потребу в засвоєнні знань.

Змістовий компонент. При підготовці до заняття вчителю необхідно ретельно обміркувати, яким повинен бути зміст навчального матеріалу, конкретизувати обсяг теоретичних положень, визначити уміння та навички, які необхідно сформувати у процесі вивчення нового матеріалу.Навчальний матеріал, залежно від функцій, які він виконує, належить до таких видів:

• інформаційний: тексти, малюнки, креслення, схеми, таблиці, географічні карти, музичні твори, ноти, твори скульптури і живопису, моделі, установки, реальні об'єкти навколишньої дійсності тощо;

• операційний: завдання, вправи, під час виконання яких виробляються вміння і навички;

• актуалізуючий: тексти, завдання, які сприяють актуалізації опорних знань, умінь і навичок, необхідних для розуміння і засвоєння матеріалу;

• контролюючий: завдання, що забезпечують внутрішній і зовнішній зворотний зв'язок;

• стимулюючий: тексти, завдання, які викликають інтерес до нових знань або нових способів їх засвоєння;

• діагностуючий: завдання, що дають змогу виявити прогалини в знаннях, причини неправильних дій студентів.

На практиці, як правило, використовують поєднання різних видів навчального матеріалу.

Операційно-дійовий (методичний) компонент. Охоплює всі методи та їх складові — прийоми, якими оперує кожен викладач у процесі своєї діяльності, форми організації навчання. Організовуючи навчально-пізнавальну діяльність, слід зважати на те, що, хоча студенти засвоюють навчальний матеріал під керівництвом викладача, цей процес є індивідуальним для кожного студента. Загалом, він передбачає таку послідовність інтелектуальних операцій: сприймання; осмислення; узагальнення; систематизація; закріплення; застосування на практиці.

Емоційно-вольовий компонент. Виявляється через напруження волі студента у процесі пізнавальної діяльності. Воля, емоційні процеси інтенсифікують пізнавальну діяльність студентів. Важливими є позитивні емоції, які створюють атмосферу співробітництва, поліпшують умови самостійної навчальної роботи, викликають бажання вчитись.

Підвищенню емоційності навчання сприяє використання спеціальних дидактичних методів (демонстрації, використання технічних засобів навчання, змістовність матеріалу), показових прикладів, фактів, створення проблемних ситуацій.

13 13

Контрольно-регулюючий компонент. Містить методи контролю, самоконтролю і взаємоконтролю, якими користується вчитель паралельно з викладанням нового матеріалу. На цьому етапі відбувається формування в студентів навичок та умінь самоконтролю в навчанні, планування своїх дій, оцінювання і регулювання власної діяльності і поведінки, передбачення результатів своїх дій, зіставлення їх з вимогами вчителя або колективу.

Оціночно-результативний компонент. Передбачає оцінювання якості знань студентів, яке здійснюють як педагоги, так і вони самі. Воно є ефективним чинником, коли результати оцінювання є об'єктивними, послідовними, узгоджуються між собою.