Запитання та завдання

1.Дайте характеристику сучасної демографічної ситуації в Україні.

2.Визначте перспективи розвитку демографічної ситуації в Україні.

3.Обґрунтуйте необхідність управління демографічним роз­витком.

4.Розкрийте сутність демографічної політики.

5.Назвіть суб’єкти та об’єкти демографічної політики.

6.Охарактеризуйте основні складові демографічної політики.

7.Назвіть державні документи, орієнтовані на поліпшення демографічної ситуації в Україні.

8.Сформулюйте сутність міграційної політики.

9.Охарактеризуйте концепцію державної міграційної політики.

10.Назвіть правові акти щодо регулювання міграційних процесів.

11.Основні напрямки реалізації державної сімейної політики.

12.Розкрийте основні напрямки державної політики у сфері міграції населення.

13.Визначте пріоритети державної міграційної політики.

14.Назвіть основні принципи державної міграційної політики України.

1. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості. — К.: КНЕУ, 2003. — 252 с.

2. Данюк В. М., Колот А. М. Управління трудовими ресурсами. — К.: 1995. — 78 с.

3. Демографічна криза в Україні: Проблеми дослідження, висновки, складові, напрями протидії. /НАН України. Інститут економіки, В. Сте­шенко (ред). К., 2001. — 560 с.

4. Дослідження в Україні проблем економіки праці, демографії, соціальної економіки і політики /Т. А. Заяць (відп. ред.) Академія економічних наук України. — К., 2000. — 70 с.

5. Заяць Т. А. Економічне регулювання сфери відтворення робочої сили. — К.: Ленвіт, 1997. — 152 с.

6. Зовнішні трудові міграції населення України / За ред. Е. М. Ліба­нової, О. В. Позняка. — К.: РВПС України НАН України, 2002. — 206 с.

7. Качан Е. П., Шушпанов Д. Г. Управління трудовими ресурсами. — К.: Юридична книга, 2003. — 257 с.

8. Концепція демографічного розвитку України на 2005—2015 рр. Проект. — К., 2004.

9. Осовська Г. В., Крушельницька О. В. Управління трудовими ресурсами. — ЖІТІ, 2000. — 303 с.

10. Петрова Т. П. Механизм миграционного обмена: методы исследования. — К.: Наукова думка, 1992. — 139 с.

11. Петрова Т. П. Концепція державної міграційної політики України: цільова орієнтація і основні напрямки. — К.: НДЗРП, 1996. — 41 с.

12. Прибиткова І. М. Основи демографії. — К.: АртЕК, 1997. — 256 с.

13. Статистичний щорічник України за 2002 рік. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — 618 с.

14. Старостенко Г. Г. Методологія і практика досліджень відтворення населення України (регіональний аспект) Український фінансово-економічний інститут. — К. 1997 — 270 с.

15. Стеценко С. Г., Швець В. Г. Статистика населення: Підручник. — К.: Вища школа, 2001. — 463 с.

16. Стешенко В., Руднацький О. Хомра О., Стефанівська А. Демографічні перспективи України до 2026 року / НАН України Інститут економіки. — К., 1999. — 55 с.

17. Хомра О. Структура і напрями міграційних потоків населення України (заключний науковий звіт по проекту). — К.: МОМ, 1998. — С. 26.

Тема 3: Зайнятість в умовах ринкової економіки

1.Інформаційне та науково-методичне забезпечення системи управління трудовим потенціалом суспільства

2.Органи управління трудовим потенціалом суспільства

1.Інформаційне та науково-методичне забезпечення системи управління трудовим потенціалом суспільства

Лише надійна інформація стосовно процесів, що відбуваються в економічній і соціальній сферах, дає можливість належним чином здійснювати державне управління трудовим потенціалом суспільства. Джерелом інформаційного забезпечення системи уп­равління є дані перепису населення, статистична звітність, інформаційні та аналітичні звіти, довідки перевірок та обстежень суб’єктів господарювання і регіонів. Користувачами цих даних є три гілки органів державної влади всіх рівнів, кожна в межах своєї компетенції в галузі управління формуванням, розподілом та використання трудового потенціалу.

Слід зауважити, що планово-централізована система економіки мала інші підходи до управління трудовими ресурсами, а тому здійснювалось інше за формою і змістом інформаційне забезпечення. Виконання нових ринкових законів потребувало принципово нової інформації, тобто зміни статистичної звітності щодо зайнятості ресурсів праці та нових форм інформаційного забезпечен­ня.

Так, у формах статистичної звітності раніше зовсім не

. В Україні застосовуються чотири методи отримання необхідних даних для управління ресурсами праці. Це: метод фіксації стану ринку праці через безпосереднє звернення громадян до ланок державної служби зайнятості та звіти щодо певного кола показників; статистична звітність інших міністерств, пов’язаних із трудовим потенціалом; метод щоквартального вибіркового обстеження домогосподарств із питань економічної активності населення; метод перевірок окремих питань, який проводиться органами державної служби зайнятості, статистики, Міністерства економіки і європейської інтеграції, Міністерства освіти і науки як планово, так і позапланово або за їх дорученням науковими чи іншими підрозділами як уточнюючий контрольний метод; метод перепису населення, який здійснюється один раз на 10 років і проводиться Держкомстатом.

Метою методу фіксації є отримання офіційної інформації про стан ринку праці, надання освітніх послуг тощо. За цими даними проводяться всі розрахунки щодо необхідних коштів для виплати допомоги з безробіття, диференціації їх чисельності, фінансування різноманітних заходів тощо.

Метою проведення обстежень є одержання всебічної інформації про стан робочої сили, структуру зайнятості і безробіття у березні, червні, вересні та грудні. На основі показників за дані чотири місяці розраховуються річні показники. Матеріали проведених за цією методикою обстежень дають можливість реально оцінити обсяги та зміни пропозиції робочої сили і служать для прогнозування. Переваги, недоліки та напрями використання основних наведених методів стосовно використання Метод вибіркових перевірок суб’єктів господарювання застосовується у плановому та позаплановому порядку з метою отримання поточної інформації з конкретних питань і з подальшим її аналізом та вжиття необхідних заходів. Предметом перевірки можуть бути різноманітні аспекти діяльності вказаних суб’єктів, інформація за якими на рівні офіційних даних викликає сумнів та вимагає перевірки, або коли взагалі з якоїсь проблеми відсутні статистичні дані чи з інших причин.

Перепис населення дає змогу отримати найповніші дані щодо усього населення та його трудового потенціалу. Але через нечасте його проведення ці дані з часом застарівають і користування ними через це поступово зменшується.

Оскільки усі ці методи дають певні помилки і неточності, пов’язані з такими суб’єктивними факторами, як приховування окремими громадянами і посадовими особами інформації про свій фактичний стан, то результати цих методів доповнюють один одного.