3. Як посилатися на ілюстрації, таблиці та використані джерела. Правила цитування

Необхідною складовою дипломної роботи є система посилань на допоміжні елементи, що унаочнюють предмет дослідження. Зокрема, це стосується ілюстрацій, таблиць та використаних джерел.

На рисунки не варто оформлювати посилання як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або звороти типу: «... як це видно з рис. 3.1»; «... як це показано на рис. 3.1». Найбільш часто уживаною формою посилання є зазначення порядкового номера в дужках.

На кожну таблицю дипломної роботи повинно бути у тексті посилання. При цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад: «... у табл. 1.2»; «про що йдеться нижче (табл. 2.2)». Якщо потрібно зробити посилання на дві–три таблиці, слово «табл.» не повторюють біля кожного номера, а пишуть лише один раз, наприклад: «... у табл. 2.3, 2.5»; «... наведено в табл. 3.1–3.3». У повторних посиланнях як на таблиці, так і на ілюстрації слід вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3», «див. рис. 2.4».

Стосовно посилань на використані джерела, то тут слід зупинитися детальніше. При написанні дипломної роботи студент повинен посилатися на джерела та матеріали, окремі результати з яких він наводить або на ідеях і висновках яких ним розробляються проблеми, завдання, питання. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, забезпечують необхідною інформацією про нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не включено до останнього видання.

Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за списком літератури, узятим у квадратні дужки, наприклад: «... у працях [1–7]». Якщо номери ідуть не підряд, їх розділяють крапкою з комою: «... у працях [1; 3; 5]». Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказувати номери сторінок (ілюстрацій, таблиць, якщо є потреба) з джерела, на яке є посилання в дипломній роботі. Таке відсилання також подається у квадратних дужках, але після номера джерела за списком літератури ставиться кома, потім через пробіл «с» маленьке з крапкою і номер сторінки в джерелі: «[6, с. 29]».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі.

1. Текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий».

2. Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. (Але у даному випадку слід бути обережним з ефектом «висмикнутих цитат», коли останні наводяться без перекручень, повністю, навіть без коментарів, проте в загальному контексті викладу набувають протилежного значення.) Пропуск слів, речень, абзаців у цитаті допускається і позначається трьома крапками, узятими у куточки: <...>. Куточки вказують, що пропуск здійснено цитувальником, а не автором цитати. <...> ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

3. Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

4. При непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у передаванні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

5. Якщо необхідно виявити ставлення дипломника до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

6. Коли дипломник, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює акцентування, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дипломної роботи (вони, як правило, виділяються курсивом), а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М. Х.), (підкреслено мною. – М. Х.), (розрядка моя. – М. Х.).

Такі стисло правила наведення в науковій роботі посилань і цитат, незнання яких призводить до серйозних зауважень з боку Державної екзаменаційної комісії.