Системно-ситуаційний аналіз конфліктів

Виділювані в інтересах вивчення якогось явища одиниці аналізу рідко бувають універсальними, що дозволяють досліджувати об'єкт всебічно. Вибір тієї чи іншої одиниці аналізу визначається метою конкретного дослідження. Так, в психології в якості одиниць аналізу психіки виступали відчуття, рефлекс, дія, установка, образ та ін Використання кожної з цих одиниць аналізу дозволило психологам вирішити принципово різні теоретичні і прикладні завдання. Таке ж завдання стоїть і перед конфліктологією.

Одиниця аналізу - мінімальне, далі не розкладені освіта, яка є частиною цілого, що володіє всіма основними властивостями останнього.

Сутність ситуаційного методу дослідження полягає у виборі ситуації в якості одиниці аналізу досліджуваного явища.

Сьогодні ми маємо три основних підходи до аналізу «ситуації».

Перший підхід розуміє під ситуацією частина об'єктивного світу, в умовах і під впливом якого людина здійснює діяльність. У вітчизняній психології «ситуація» розуміється як система об'єктивних обставин, в умовах яких розгортається діяльність.

Представники другого підходу вважають, що основним елементом в структурі ситуації є суб'єктивний образ. Людина не відображає буття, а створює ситуацію у своїй свідомості індивідуально. Цей напрямок представлено західними психологами, філософську основу поглядів яких становить екзистенціалізм.

У третьому підході ситуація розуміється як єдність об'єктивного і суб'єктивного.

Одиниця аналізу конфліктів повинна бути системна. Як інтегральне синтетичне поняття, вона дозволяє описувати конфліктне протидія більш глибоко і конкретно, ніж це можна зробити навіть при детальному аналізі. Критерієм правильності вибору одиниці аналізу є те, наскільки вона дозволяє виявити цілісні властивості конфлікту - його структуру, динаміку розвитку, функції.

Конфліктна ситуація - це найменша цілісна неподільна частина конфлікту, що володіє всіма його основними властивостями. Використання її у якості одиниці аналізу дає можливість певною мірою стандартизувати, зберігати й накопичувати інформацію про реальних конфліктах. Ситуаційний аналіз дозволяє вивчати характеристики конфліктів не «взагалі», а на основі систематизації конкретної інформації про поведінку конкретних людей і соціальних груп, у конкретних конфліктах.

Структурні кордону конфліктної ситуації визначаються складом її основних і другорядних учасників. Важливим компонентом ситуації є соціальне середовище і об'єктивна обстановка, в умовах і під впливом яких розвивається конфлікт. Об'єкт конфлікту, функціональні взаємозв'язки між його структурними елементами також входять в конфліктну ситуацію.

Часові межі конфліктної ситуації визначаються проміжком часу, протягом якого не відбувається якісних змін в об'єкті конфлікту, складі його основних учасників і характер їх взаємодії. Як тільки хоча б один з цих трьох основних компонентів якісно змінився, починається розвиток нової конфліктної ситуації

Системно-інформаційний аналіз конфліктів

У проблемі вивчення і регулювання конфліктів існують чотири основні сфери. У кожній з них застосування системно-інформаційного підходу має особливості.

Сфера реальних конфліктів, кожен з яких можна піддати системно-інформаційного аналізу. Центральним регулятивним ланкою виникнення, розвитку і завершення конфлікту є психічні моделі ситуації, що склалися у його учасників. У кожного учасника конфлікту формується своє власне, суб'єктивне уявлення про об'єкт конфлікту, його модель. Єдиним джерелом формування моделей об'єкта конфлікту є інформація. Учасники конфлікту будують свою поведінку, не виходячи з реального об'єкта конфлікту, а спираючись на його інформаційні моделі, формування яких підпорядковане певним закономірностям. Вирішити цю проблему дозволяє системно-інформаційний аналіз конфлікту.Сам процес конфліктної взаємодії являє собою обмін інформацією між усіма основними й другорядними учасниками конфліктної ситуації. Ключ до його розуміння лежить в дослідженні інформаційного середовища, в умовах і під впливом якої вони виникають, розвиваються і завершуються.

Стереотипи поведінки людей у ​​конфліктах є результатом інформаційного впливу досвіду попередньої життєдіяльності людини.

Сформувалися в процесі життя стереотипи часто відіграють вирішальну роль у виборі способу поведінки в конкретній ситуації. Кожна інформація впливає на закріплення певних стереотипів соціальної поведінки. Особистий життєвий досвід людини надає значний вплив на формування стереотипів. Можливості для регулювання цих процесів надає системно-інформаційний аналіз зовнішнього по відношенню до конфліктів середовища, об'єктивних і організаційно-управлінських причин виникнення конфліктних ситуацій.

Вплив третьої сторони на конфлікт з метою його конструктивного вирішення носить інформаційний характер. Уся діяльність керівників, конфліктологів, інших посередників щодо попередження та завершенню конфліктів являє собою інформаційний вплив на їх учасників. Ефективність управління конфліктами підвищується, якщо знати, яку інформацію, коли, в якій формі, яким учаснику конфлікту повідомляти з метою необхідної корекції його поведінки. Якісне інформаційне забезпечення управління конфліктом - важлива умова успішної роботи конфліктолога.

Сама конфліктологія являє собою наукові знання про конфлікти, розвиток яких підпорядковане законам отримання, передачі та зберігання інформації. Системна робота з науковою інформацією в конфліктології поки не ведеться. Цінна інформація, накопичена в соціології з проблеми методології наукового дослідження, його етапами і програмі, використовується незначно. Проводячи наукові дослідження, конфліктологи використовують близько 2% інформації, наявної в галузях конфліктології, тобто робота кожного разу починається як би з чистого листа. Це помітно гальмує розвиток науки.