3 Ефективність державного управління

(З Гомаль Тема 9)

План:

3.1 Загальна соціальна ефективність державного управління.

3.2 Ефективність організації і функціонування суб’єктів державного управління.

3.3 Ефективність діяльність управлінських органів і посадових осіб.

3.1 Загальна соціальна ефективність державного управління

Якість управління - це чітко визначені:

• науково обґрунтовані його мета і завдання;

• об'єктивна визначеність функціонально-структурної побудови управлінських органів;

• сучасні форми і методи діяльності;

• демократизм;

• технічна оснащеність;

• особистісні характеристики службовців апарату управління: почуття обов'язку, компетентність, діловитість, творчість, суворе дотримання законності, дисциплінованість, принциповість і непримиренність до недоліків, чіткість, тактовність у спілкуванні та ін.

Під якістю управління слід розуміти сукупність суттєвих властивостей управлінської діяльності, що характеризують її здатність задовольняти потреби прогресивного розвитку суспільства, тобто ідеться про забезпечення максимальної раціональності в організації і діяльності апарату управління.

Ефективність - це основна оціночна категорія управління. Це складне явище, яке визначається співвідношенням людських, організаційних, часових, науково-технічних, матеріальних ресурсів і отриманих результатів. Тому тільки оптимальне використання цих ресурсів може забезпечити високу ефективність управління.

Рівень і темпи підвищення ефективності управління визначаються насамперед досягнутим рівнем виробничих сил і характером виробничих відносин, а також багатьма факторами суспільного характеру.

Соціальна ефективність, так само як і економічна, має певну самостійність і виявляється в якості часткового критерію ефективності суспільної праці. Ефективність управління – це результат, співставлений із затратами на його досягнення (вони включають не лише прямі витрати на систему управління, а й витрати на реалізацію управлінських рішень). Проте це міркування не дає змоги кількісно визначити соціальні наслідки як результат досягнення мети управління. Визначити результат управління і оцінити зумовлений ним ефект дуже складно. Тому насамперед потрібно виділити критерії, на основі яких можна було б виміряти об`єктивізацію управління (наближення суб`єктивності управління до об`єктивних тенденцій, закономірностей, форм суспільної життєдіяльності).

Критерії ефективності являють собою ознаки, сторони, прояви управління, аналізуючи які можна визначати рівень і якість управління, його відповідність потребам і інтересам суспільства.

Соціальна ефективність державного управління розкриває результати функціонування системи, тобто сукупності суб`єкта і керованих об`єктів державного управління, носить комплексний характер.

Три основних поняття ефективності державного управління:

• загальна соціальна ефективність державного управління;

• ефективність організації і функціонування суб’єктів державного управління;

• ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб.

Критерії загальної соціальної ефективності державного управління – це ті, які дають можливість бачити (і вимірювати) досягнутий через державне управління рівень задоволення назрілих потреб, інтересів і цілей. Вони логічно включають в себе не тільки результати суспільного виробництва, але і соціальні наслідки їх споживання, не тільки економічні явища, але і соціальні, духовно-ідеологічні, психологічні, політичні, історичні, екологічні, демографічні явища, тобто весь спектр явищ, відносин і процесів, необхідних для нормальної життєдіяльності людей.

До критеріїв загальної соціальної ефективності державного управління можна віднести:

• рівень продуктивності праці, співвіднесений з світовими параметрами за її відповідними видами;

• темпи і масштаби приросту національного багатства;

• рівень життя населення в порівнянні з стандартами розвинутих країн;

• впорядкованість, безпека і надійність суспільних відносин, їх відтворення з наростаючим позитивним результатом.

Наведені, узагальнюючі критерії загальної соціальної ефективності державного управління диференціюються за сферами суспільної життєдіяльності.

Так само як змінюються цілі управління, змінюються і критерії ефективності. Тому при визначенні ефективності управління слід чітко формулювати й диференціювати цілі управління. Критерій ефективності управління має застосовуватися не до засобів, а до мети.

Ефективність системи управління можна визначити як результат дії управляючої підсистеми на керовану з метою добитись успішного функціонування всієї системи управління, досягнення поставленої мети при найменших трудових і організаційно-матеріальних витратах. Досягти заданої мети можна оптимальним або іншим шляхом, що залежить від комплексу причин: організаційної структури, процесу прийняття основних і часткових рішень, професійної підготовки управлінських кадрів, технічної бази для обробки інформації та ін. Проте може бути вибрана і помилкова «траєкторія», і тоді система управління стає неефективною. Більше того, можливий і неправильний шлях руху до заданої мети, який не тільки не приведе до неї, а й може викликати розлад системи і втягти її на незворотний шлях. Тільки науково обґрунтована, чітко визначена мета і оптимальний шлях руху до неї врятує державу від катастрофи. А керованій підсистемі треба вибрати такі способи і засоби руху, які забезпечать досягнення мети найкоротшим шляхом і при найменших витратах наявних ресурсів. Тільки в такому разі ефективність управляючої підсистеми буде найвищою.

Отже, ефективність управління - це ефект (результат), що зіставлений з витратами на його досягнення. У цьому разі ефект управління враховує і витрати управління, тому можна говорити про ефективність управління. Витрати на управління повинні включати в себе витрати не тільки на систему управління, а й на реалізацію управлінських рішень, це випливає із змісту ефекту управління.