10. Культура і мистецтво

Це галузь і заклади, які призначені для духовного життя людей, для утвердження норм моралі, для виховання глибоких і твердих переконань громадян, прищеплення віри в гідність людини, в її високе призначення, це середовище, в якому вирощується і наснажується особистість.

Для розвитку культури в країні:

• повинно вирувати театральне життя, створюватися шедеври музичного та образотворчого мистецтва, архітектури, філософії;

• мають функціонувати численні музеї, вивчатись історія міст, населених пунктів, підтримуватися нові таланти, що з’являються, створюватись і розповсюджуватися твори літератури, зберігатись і використовуватися культурні цінності.

Культурність людей полягає в:

• доглянутості їхнього житла; чистоті середовища, яке їх оточує;

• намаганні жити в достатку завдяки своїй майстерності, працьовитості, хисту;

• потязі до пізнання творів літератури, мистецтва;

• порядності, сумлінності, чистоті помислів, подоланні таких вад, як бездіяльність, брехливість, заздрісність.

Незважаючи на матеріальну скруту в Україні відроджується національна культура, мова, розпочався духовний і культурний розвиток усіх національностей, що тут живуть. Розвиваються ті галузі культури і мистецтва, які безпосередньо залежать від значних обсягів капіталовкладень. Щорічно проводяться десятки українських та міжнародних фестивалів музичного, театрального і кіномистецтва, всеукраїнські і міжнародні художні виставки, мистецькі конкурси, культурно-мистецькі свята.

Важливе місце в дослідженні питань соціально-культурної сфери належить суб'єктам даної галузі. Нині суб'єктів соціальної сфери можна класифікувати таким чином:

1. Суб’єкти, що надають суспільні послуги:

• державні установи та організації;

• приватні установи та організації;

• державні страхові фонди;

• страхові компанії;

• недержавні пенсійні фонди;

• суб’єкти підприємницьких структур;

• громадські об’єднання.

2. Суб’єкти, що одержують суспільні послуги:

• фізичні та юридичні особи, які є споживачами суспільно необхідних послуг (освіти, охорони здоров’я тощо);

• громадяни, які потребують соціальних гарантій у зв’язку з трудовою діяльністю (безробітні, хворі, пенсіонери);

• найбільш вразливі верстви населення, які потребують соціальної підтримки та допомоги (інваліди, малозабезпечені тощо).

Після розпаду СРСР нашій країні залишилась в спадок велика кількість об'єктів соціально-культурного призначення, які і до сьогодні перебувають на державному утриманні. Це школи, вищі навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, спортивні школи, театри, музеї тощо. І хоча перехід до ринкових відносин сприяв появі приватних закладів соціальної сфери, проте основна частина об'єктів даної галузі все ж таки перебуває на державному утриманні.

3. Функції соціальної сфери

Враховуючи роль та значення галузей соціальної сфери для будь-якої країни, можна виділити наступні функції, які виконує соціальна сфера в забезпеченні соціально-економічного розвитку держави:

1. Функція розвитку особистості. Процес розвитку суспільства передбачає постійне виникнення і задоволення різних потреб. Окрім того, що галузі соціальної сфери створюють умови для задоволення матеріальних потреб, вони ще й є джерелом формування моральних та духовних цінностей суспільства, світогляду людини, що в кінцевому результаті сприяє становленню та розвитку особистості. Тобто духовні потреби стимулюють людину підвищувати свій культурний, загальноосвітній та соціальний рівень. А кожне цивілізоване суспільство зацікавлене у формуванні гармонійно розвинутої особистості.

2. Функція соціальної стабільності. Соціальна стабільність у суспільстві досягається не тільки шляхом дотримання всіма інститутами влади прав і свобод людини, але й через забезпечення умов для максимізації позитивних та мінімізації негативних соціальних явищ (наприклад, страйки, рівень злочинності у суспільстві), створення рівних умов для відтворення, розвитку та всебічної самореалізацІЇ особистісного потенціалу кожної людини, що вимагає життєзабезпечення особи на відповідному рівні. Так, високий освітній рівень створює умови для одержання матеріальної винагороди за працю на рівні, що здатний задовольняти не тільки першочергові потреб людини. Тобто забезпечити соціальну стабільність та знизити соціальну напругу можливо шляхом покращення добробуту нації. А добробут нації і кожної окремої людини досягається через вільний доступ до медичного обслуговування, одержання відповідної освіти, що в результаті надає можливість громадянам займати відповідні посади, вільно просуватися по кар'єрних сходах і отримувати таку матеріальну винагороду, яка здатна задовольнити більшість матеріальних та духовних потреб. Окрім цього, соціальна стабільність забезпечується і шляхом соціального захисту найменш забезпечених (пенсіонерів, багатодітних сімей) та вразливих (інвалідів) верств населення на рівні мінімальних державних соціальних стандартів та соціальних гарантій.

3. Демографічна функція. Кожна держава повинна дбати про демографічну ситуацію у своєму суспільстві. Оскільки негативне демографічне становище призводе не тільки до скорочення темпів економічного розвитку, але й може призвести до вимирання нації. Тому влада будь-якої держави повинна створювати умови для підвищення освітнього рівня, фізичного розвитку, вільного доступу та якісного надання медичних послуг, соціального захисту та підтримки малозабезпечених. Бо в суспільстві, в якому громадяни є неосвідченими, одержують низькі доходи, не мають можливості одержувати якісне медичне обслуговування, забезпечити себе житлом і держава не створює відповідних соціальних умов для самореалізації кожної людини, зростає ризик серцево-судинних хвороб, психічних розладів, епідемій, що в кінцевому випадку призводе до зростання рівня смертності у порівнянні з народжуваністю. А це, в свою чергу, призводить до еміграції населення в соціально орієнтовані країни.

4. Перерозподільча функція. Утримання соціально-культурної сфери обумовлює необхідність перерозподілу ВВП, який є важливим показником, що характеризує діяльність держави в умовах ринкової економіки.

На сьогодні найбільшу питому вагу в бюджетах розвинутих країн світу займають видатки на соціальні потреби, що свідчить про пріоритетність соціальної функції держави. Розгалужена система соціальних гарантій стала однією з перших ознак цивілізованості суспільства. Соціальні гарантії держави стають одним із важливих факторів, які визначають рівень життя та добробут нації.

Проте основною проблемою на сьогодні залишається пошук оптимальної величини соціальних видатків у ВВП. Протягом останніх років навколо даної проблеми дискутують багато економістів. І навіть з'явилася думка про доцільність скорочення видатків на соціальні заходи. Проте остаточної відповіді на це питання поки що не має.

5. Функція стимулювання економічного розвитку. Окрім вище зазначеного, розвиток соціальної сфери та якісне надання суспільних послуг позитивно впливає на економічний розвиток держави. Наприклад, освіта виступає не тільки джерелом самозабезпечення громадян, але й створює умови для забезпечення сучасного виробництва висококваліфікованими кадрами, збільшує продуктивність їх праці, створює підґрунтя для розвитку наукових виробництв і в кінцевому випадку забезпечує прискорення темпів науково-технічного прогресу. А в наслідку - створюються умови для зовнішньоекономічних відносин, що є важливим фактором економічного розвитку держави.