- •1. Преренальну протеїнурію, пов'язану з прискореним розпадом тканинного білка, вираженим гемолізом
- •2. Ренальну, обумовлену патологією нирок, яка може бути розділена на клубочкову і канальцеву.
- •2. Захворювання, що приводять до дефіциту води і солі:
- •3. Важкі інфекції і перш за все септицемія і ендотоксемія при грамнегативній інфекції.
- •III стадія хронічної ниркової недостатності - уремічна (креатинін понад 0,72 ммоль/л).
- •1. Зменшення кількості функціонуючих нефронів;
- •2. Значного зниження швидкості фільтрації в кожному окремому нефроні без зменшення їх числа;
- •3. Поєднання першого і другого.
- •I стадія хронічної ниркової недостатності - латентна (креатинін від 0,11 до 0,18 ммоль/л).
- •II стадія хронічної ниркової недостатності - азотемічна (креатинін від 0,19 до 0,71 ммоль/л).
2. Захворювання, що приводять до дефіциту води і солі:
неприборкана блювота
пронос
фістули шлунку;
3. Важкі інфекції і перш за все септицемія і ендотоксемія при грамнегативній інфекції.
Ренальная гостра ниркова недостатність, причини виникнення - дія нефротоксичних речовин:
чотирьоххлористий вуглець
солі важких металів
миш'як
этиленгликоль
деякі лікарські речовини (антибіотики, сульфаніламіди, хінін, ртутні препарати)
рентгеноконтрасні засоби.
Постренальная гостра ниркова недостатність, причини виникнення:
гостре порушення відтоку сечі нирковим камінням
пухлини тазових органів і сечового міхура, в результаті ретроперитонеального фіброзу
гіпертрофія передміхурової залози
при вагітності
захворювання спинного мозку.
Виділяють 4 періоди гострої ниркової недостатності:
1. період дії чинника, що викликає гостру ниркову недостатність;
2. період олигоурії-анурії, під час якого сечі виділяється менше 500 мл в доба;
3. період відновлення діурезу з фазою початкового діурезу (коли кількість сечі перевищує 500 мл за добу);
4. період одужання, що починається з моменту нормалізації азотемії.
В початковий період клініка в основному залежить від характеру причини, що викликала захворювання. Може бути лихоманка, пропасниця, анемія, гемолітична жовтяниця, циркуляторний колапс.
В період олігоурії картина захворювання характеризується азотемією з різким накопиченням в крові сечовини, креатиніна, сечової кислоти, метаболічним ацидозом, а також порушеннями електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріемія, гіпохлоремія, гіпермагниемія, гіперсульфат- і фосфатемія), розвитком позаклітинної гіпергідратації.
Рання фаза періоду відновлення діурезу продовжується 5-10 днів. Кількість сечі збільшується поступово. При розвитку поліурії може виникнути різка дегідратація, електролітні порушення (перш за все гіпокаліемія), а також інфекція сечових шляхів.
Функція канальців відновлюється поволі і повне одужання і нормалізація функції нирок може бути протягом 6-12 місяців.
Діагностика гострої ниркової недостатності
Виявлення можливих причин гострої ниркової недостатності, зростання концентрації креатинину і сечовини у хворих з відповідною клінічною картиною. При підозрі на обструкцію сечових шляхів використовують інструментальні, рентгенорадіологічні і ультразвукові дослідження.
Хронічна ниркова недостатність
Хронічна ниркова недостатність (ХНН) - це стан, що виникає внаслідок поступової загибелі нефронів при будь-якому прогресуючому захворюванні нирок, пов'язане з порушенням їх гомеостатических функцій, з розвитком азотемії, порушенням рівноваги кислот і лугів, водно-електролітного балансу, розвитком анемії, остеопатії, гіпертоніїта інших проявів у зв'язку з неможливістю нирок виконувати основні функції.
Хронічна ниркова недостатність - синдром, який включає ознаки поступового погіршення клубочкових і канальцевих функцій нирок, коли нирка не може більше підтримувати нормальний склад внутрішнього середовища. Хронічна ниркова недостатність є кінцевою фазою будь-якого прогресуючого ураження нирок, при цьому іноді наростаюче зниження швидкості клубочкової фільтрації тривалий час протікає безсимптомно, і пацієнт вважає себе здоровим аж до стадії термінальної уремії. Найчастішими причинами хронічної ниркової недостатності залишаються первинно ниркові захворювання: хронічний гломерулонефрит, пієлонефрит, полікістоз, амілоїдоз, різні вроджені і набуті канальцеві порушення (аминоацидурія, канальцевий ацидоз і т. д.), ураження нирок з розвитком хронічної ниркової недостатності у хворих на ревматичні хвороби, при лікарській нефропатії. Рідше хронічна ниркова недостатність розвивається при подагрі, первинному гіперпаратіреоїдизмі і гіперкальціемії будь-якого іншого генезу, оксалозі, інтоксикації важкими металами (свинець, кадмій). Особливу групу представляють урологічні захворювання, що супроводжуються обструкцією сечових шляхів (каміння, пухлини, гіпертрофія простати, ретроперитонеальний фіброз), при яких оперативне лікування дозволяє в значному відсотку випадків сподіватися на часткове відновлення функції нирок навіть при тривалому існуванні перешкоди відтоку сечі.
Незалежно від причини ниркової патології зниження ниркових функцій при хронічній нирковій недостатності відбувається за рахунок трьох основних механізмів:
