Основні правила виконання електричних схем.

Електрична схема - це схема, яка являє собою умовні графічні зображення чи позначення електричних складових частин виробу і зв’язків між ними [4]. Схеми виконують у відповідності до [11].

Н а електричних схемах використовують стандартні УГП електричних елементів за ГОСТ 2.721-74…ГОСТ 2.758-81. Наприклад, стандартне УГП резистору постійного опору та його розміри надано на рис. 10, конденсатору постійної ємності - на

Рис. 10 Рис. 11 рис. 11.

Кожне з УГП елементів схеми повинно супроводжуватись УЛЦП. Воно складається з двох частин: по-перше, стандартне літерне позначення, по-друге, цифрове позиційне позначення для елементів схеми з однаковим літерним позначенням. Наприклад, резистори R1, R2,…, конденсатори С1, С2,… Порядкові номери (цифри) надаються елементам, починаючи з першого, згідно з їх розташуванням на схемі: зліва праворуч і зверху до низу. УЛЦП наноситься на схемах зверху або праворуч від УГП.

Інформацію про елементи схеми записують у перелік елементів. Він має стандартну табличну форму, рис. 12, з урахуванням товщини ліній.

Таблиця переліку елементів розміщується на першому аркуші схеми над основним написом на відстані мінімум 12 мм від нього, або на окремому текстовому документі формату А4 з основним написом форми 2 [6]. В останньому випадку в основному написі в позначенні документа до шифру схеми

додається літера П. Наприклад, шифр ПЕ3 – означає перелік елементів електричної принципової схеми виробу. Крім цього в

Рис. 12 графі, де вказано найменування пристрою, додають слова “Перелік елементів”.

Елементи записують групами в алфавітному порядку УЛЦП. В межах групи елементи записують за зростанням їх порядкових номерів. Між групами елементів рекомендується залишати декілька пустих рядків для полегшення внесення доповнень та змін в перелік елементів в межах групи.

Взагалі на схемах лінії електричного зв’язку елементів розташовують вертикально або горизонтально. Відстань між паралельними лініями зв’язку приймається не менш ніж 3 мм, а між УГП – не менш ніж 1…2 мм.

Основні положення оформлення електричної схеми принципової.

Схема електрична принципова – це конструкторський документ, який виконується без збереження масштабу і де показуються у вигляді умовних графічних позначень усі електричні елементи та пристрої виробу, а також електричні зв’язки між ними. Причому дійсне просторове розташування складових частин виробу, як правило, не враховується [1].

Такі схеми використовують для вивчення принципу роботи виробів, а також при їх налагодженні, контролі та ремонті. Вони є основою для розробки інших конструкторських документів, наприклад, схем з’єднань (монтажних) і креслень.

Елементами електричних схем можуть бути резистори, конденсатори, котушки індуктивності, трансформатори, напівпровідникові вироби (діоди, транзистори, тиристори, мікросхеми), лампи, а також елементи комутаційних і контактних з’єднань (вимикачі, контакти, реле). УГП елементів та їх розміри встановлюються відповідними стандартами. Приклади стандартних умовних графічних та літерних позначень деяких схем наведені в таблиці [1]. В схемах їх розташовують так, як вони зображені в стандартах, або оберненими на кут 90⁰, 180⁰.

Електричні з’єднання між елементами зображуються лініями електричного зв’язку у вигляді горизонтальних або вертикальних відрізків з найменшою кількістю зломів та взаємних перетинів. З’єднання або розгалуження ліній електричного зв’язку позначається точкою діаметром 1-2 мм в місті перетину відповідних відрізків. На відміну від випадків перетину ліній електричного зв’язку без взаємного з’єднання (мимобіжність), коли відрізки перетинаються на схемі. Таких випадків слід уникати.

УГП елементів і лінії їх електричного зв’язку виконуються на схемах суцільною лінією товщиною 0,2…1 мм.

П риклад розташування УГП та УЛЦП на схемах та мінімальні відстані між ними наведені на рис. 13.

Коли схема обривається за будь-яких причин то на лініях електричного зв’язку наносять стрілки, які умовно показують, що в цьому напрямку схема має

Рис. 13 продовження, рис. 13.

З амість УГП елементів зовнішньої комутації на схемі виконують таблицю вхідних і вихідних даних. Їй присвоюють позиційне УЛЦП відповідне контактам Х, наприклад, Х1…Х4, які також заносяться до переліку елементів. Розміри таблиці та приклад її заповнення

Рис. 14 надано на рис. 14 [1].

При виконанні схем допускаються певні умовності та спрощення. Наприклад, у разі послідовного з’єднання однакових елементів, рис.15, можна зобразити перший і останній з них, показавши електричний зв’язок між ними штриховою лінією і вказавши над нею кількість однакових елементів, рис. 16.

Таблиця

Приклади стандартних умовних графічних та літерних позначень деяких елементів схем [1]

Примітка: * Умовні графічні позначення приладів напівпровідникових, що позначені зірочкою, мають два типорозміри. Більший - без дужок, менший - в дужках. В одній схемі треба використовувати один з них.

Рис. 15 Рис. 16

З цими та іншими правилами виконання та оформлення схем, умовностями та спрощеннями, що допускаються на них, більш детально можна познайомитися в літературі [1, 10-12] та під час вивчення спеціальних дисциплін при подальшому навчанні.

Додаток 3