- •1. Аналітична частина
- •1.6.3 Витратна частина
- •2. Основна частина
- •3. Економічна частина
- •3.1 Стислий опис технологічного процесу, суть проектних рішень та чинники, що обумовлюють економічну ефективність
- •3.6 Методика обґрунтування економічного ефекту від заходів технічного, технологічного, організаційного характеру та впровадження нової техніки
- •4.Охорона праці
- •4.3 Заходи по зниженню шкідливих і небезпечних чинників в коксовому цеху.
- •4.4 Вибір засобів індивідуального захисту
- •4.6 Пожежна безпека
- •Використана література
- •1.Аналітична частина
- •1.1 Сучасні конструкції коксових печей
4.4 Вибір засобів індивідуального захисту
При недостатньому рівні ефективності колективних засобів захисту використовують засоби індивідуального захисту.
До засобів індивідуального захисту, що видаються адміністрацією цеху безкоштовно, згідно типових галузевих норм, відносяться пристосування і приладдя для захисту усіх частин тіла, а також органів дихання, слуху, зору. Основне значення мають засоби індивідуального захисту органів дихання, які призначені для захисту від дії шкідливих газів, пару, туману і пилу, що містяться в повітрі робочої зони. Найбільше розповсюдження в промисловості знаходять проти аерозольні фільтруючи безклапанні респіратори одноразового використання типу ШБ-1 «Лепесток».
Щоб уникнути дії на людський організм теплового випромінювання і отримання опіків застосовується спеціальний одяг. Спецодяг не повинен порушувати нормального функціонування організму, не заважати виконанню трудових операцій, мати приємний зовнішній вигляд. До спецодягу відносяться куртки, штани, комбінезони, плащі, фартухи та інші.
До тканин спецодягу пред'являється ряд гігієнічних вимог залежно від його призначення. При виборі тканини спецодягу в першу чергу беруть до уваги захисні властивості тканини; недолік гігієнічних властивостей компенсують раціональним комбінуванням тканин і відповідним кроєм костюму. Одяг виготовляється з брезенту, сукна і льняних тканин. У холодний час видається ватяна куртка і штани. Спеціальне взуття забезпечує захист працюючих від механічних травм, хімічних і теплових опіків. Це чоботи, черевики, тухлі, боти.
Для захисту ніг застосовуються шкіряні черевики( з металевими носами), або валянки. Для захисту рук застосовуються суконні, брезентові і комбіновані рукавиці. Як головні убори використовуються каски, капелюхи, підшоломники. Для дотримання санітарно-гігієнічних норм робітником видається нижня білизна.
Для захисту органів зору застосовуються окуляри різних типів (для слюсарів - від механічної дії, для вагранників, зварювальників, різчиків - від дії енергії випромінювання).
Для захисту органів дихання застосовуємо респіратори типу "Лепесток". Для захисту органів слуху, відповідно до вимог санітарних норм застосовані такі засоби індивідуального захисту : навушники-антифони (змонтовані на головних уборах) і вкладиші багаторазового використання - беруші.
Перелік необхідних засобів індивідуального захисту з термінами їх використання :
- костюм суконний(12 місяців);
- черевики(12 місяців);
- куртка б/в на ущільненій підкладці(36 місяців);
- рукавиці комбіновані(1 місяць);
- каска захисна(12 місяців);
- окуляри захисні(3 місяці);
- респіратор типу " Лепесток" (одноразового використання)
4.5 Розрахунок санітарно-побутових приміщень і пристроїв
Будівлі побутових приміщень розташовуються ближче до основного потоку трудящих від прохідних пунктів. Відстань від робочих місць до будівель побутових приміщень, що стоять окремо, не перевищує 300 м. Ці будівлі сполучаються з виробничими будівлями критими переходами або тунелями. Відстань від цеху до пункту харчування не більше 300 м, при обідній перерві 30 хв. і 600 м при обідній перерві 1 год.
У складі кожного підприємства передбачаються допоміжні приміщення і пристрої для задоволення соціально - побутових потреб трудящих під час роботи. Важливим видом допоміжних приміщень є санітарно-побутові приміщення і пристрої. До них відносяться вбиральні, гардеробні, умивальні, душові,приміщення особистої гігієни жінок, пункти харчування, здоровпункти і деякі спеціальні приміщення. У основу вибору складу і кількості санітарно-побутових приміщень і пристроїв покладена санітарна характеристика виробничого процесу. Кількість тих або інших санітарно-побутових пристроїв визначається виходячи з розрахункової кількості людей на один пристрій. Таким чином розрахунок кількості шафок в гардеробній виконуємо виходячи з того, що в цеху облікове число працюючих складає 168 чоловік. Відповідно, кількість шафок буде дорівнювати: 168 + 5%, тобто = 177 шафок. Розрахунок інших пристроїв ведемо з розрахунку максимальної кількості працюючих в найчисленнішу зміну, це – денна зміна. Ця цифра складає 65 чоловік. Отже кількість умивальників буде 65 / 20 = 3,25 - визначаємо, як 4-і умивальника. Число душових сіток 65 / 3 = 21,6, приймаємо 22 душових сітки, кількість посадочних місць у буфеті 65 / 4 = 16,25 або 17 місць, кількість санітарних приладів 65 / 15 = 4,3 або 5 унітазів.
До устрою і розміщенню побутових приміщень пред’являється ряд санітарних вимог. Регламентується етажність будівель, висота поверхів, рівень підлоги над землею, конструкція шафок в гардеробних, необхідність тамбурів та облицювання санітарно-побутових приміщень.
