Гаптени преципітуючими

Гаптени – неповноцінні антигени, позбавлені здатності самостійно спричинювати синтез антитіл. Але вони набувають її у поєднанні з повним антигеном (ліпоїди – у суміші з білками або в хімічному зв’язку, вуглеводи – тільки в хімічному зв’язку), або внаслідок полімеризації.

Гаптени можуть бути преципітуючими, тобто давати видимі реакції з антитілами, наприклад – реакцію преципітації – осадження розчиненого антигену під дією антитіл. Непреципітуючі гаптени (напів гаптени), виявляють свої антигенні властивості через здатність сполучатися з антитілами у невидимій реакції,внаслідок чого антитіла перестають давати реакцію преципітації з повноцінним антигеном. Таку реакцію називають реакцією інгібування реакції преципітації, а гаптени – непреципітуючими.

Антитіла, що утворюються, належать до класу IgG та IgM і мають назву преципітуючих.

ВАЛЕНТНІСТЬ АНТИГЕНІВ

Валентність антигену - це число ділянок зв’язування з антитілами . Ця величина може істотно варіювати в залежності от структури антигену, його розмірів, а також видутварини, від якого були отримані антитіла.Валентність в імунології це - Кількість детермінант антигену, які одночасно зв'язуються відповідними антитілами - Кількість рецепторних зон /паратопів/ антитіла - Кількість різноманітних антигенів у вакцині або специфічних антитіл в антисироватці

АНТИГЕННІСТЬ РЕЧОВИН І ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ РЕЦИПІЄНТА.

Антигенність речовин зумов-люється багатьма факторами. Зокрема, вона залежить від видових та індивідуальних особливостей реципієнта.

1. Сила антигену пропорційна частці імунокомпетентних клітин у лімфоїдній тканині реципієнта, здатних реагувати на цей антиген. Чим менше клітин, реактивних щодо цього антигену, тим він слабкіший. Контроль за імунною реактивністю кожної окремої особини здійснють гени (IR-гени), що локалізуються в головному комплексі гістосумісності — МНС або зчеплені з ним.

2. Антигенність речовин залежить від виду тварин: чим далі у філогенетичному відношенні перебувають види тварин, тим більш взаємо-чужорідними є їхні тканини і тим вони більш антигенні. Для одних видів тварин одна й та сама субстанція може бути високоантигенною і зовсім неантигенною для інших.

3. Білки, що виконують однакові функції в організмі різних тварин, мають відносно низький ступінь антигенності через подібність їхніх хімічних структур. Так, гемоглобін ссавців зазвичай не викликає утворення антитіл у людини. Антисироватки до нього можна отримати імунізацією птахів.

Хімічна природа антигенів

Антигенами є чужорідні для реципієнта речовини, насамперед білки, поліцукриди, меншою мірою нуклеїнові кислоти та ліпіди, їх комплекси, а також синтетичні аналоги цих біополімерів.Речовини зі складною хімічною структурою мають вищу антигенність. Більшість білків тваринного походження, мікробні екзотоксини, які є білками, а також деякі рослинні білки мають виражені антигенні властивості. Такі білки тваринного походження, як сироватковий альбумін, глобуліни, ферменти, є добрими антигенами. Водночас деякі тваринні білки, наприклад кератин, желатин, казеїн, фібриноген, є слабкими антигенами. Для багатьох видів ссавців сильними антигенами є білки рослинного походження, наприклад глутеніни. Мікробні екзотоксини (дифтерійний, правцевий, ботуліновий, гангренозний) характеризуються дуже високою антигенністю. Найпоширенішими мікробними антигенами є О-стрептолізин і стафілолізин. Антигенність властива не лише продуктам природного синтезу, а й деяким синтетичним полімерам. Для поліпептидів, побудованих з D-ізомерів амінокислот, характерна низька антигенність, а у великих дозах вона зовсім відсутня. Поліпетид, основний ланцюг якого складається з L-амінокислот, а бічні — з D-амінокислот, має слабку імуногенність.. Антигени поліцукридної природи мають велике значення, оскільки вони входять до складу капсули і клітинної стінки бактерій, визначаючи їх антигену специфічність. Виражені анти-генні властивості мають поліцукриди рослинного походження. Крім того, полі-цукриди є складовою частиною цитоплазматичної мембрани тваринних клітин і значною мірою впливають на формування їх антигенної структури. Вуглеводні компоненти складних білків також мають істотний вплив на їх антигенність. Розрізняють гомо- та гетерополімерні поліцукридні антигени. Гомополімерні поліцукриди — це лінійні або розгалужені ланцюги, які складаються із залишків одного моноцукриду (декстрани, манани, левани). До складу гетерополімерних поліцукридів входить два і більше моноцукридів. Гетерополімерами є поліцукриди — антигени грамнегативних бактерій, що являють собою О-ланцюги молекул ліпополіцукриду (ЛПЦ) — структурного елемента зовнішньої мембрани їхньої клітинної стінки. У різних видів цих бактерій вони складаються з різних моноцукридів, що повторюються. Вони значною мірою визначають антигенну специфічність грамнегативних бактерій. Якісний моно-цукридний склад О-антигенів визначає хемоваріант бактерій, а їх антигенна різноманітність визначає їх сероваріанти. Антигенними є олігоцукриди, що складають кор — основний структурний елемент молекули ЛПЦ. Капсульні поліцукриди мають істотний вплив на прояв антигенних властивостей бактерій. Антигенні властивості притаманні й поліцукридам тваринного походження, наприклад глікогену, речовинам, що визначають групи крові людини Ліпіди в очищеному вигляді, очевидно, не антигенні, однак деякі білково-ліпідно-поліцукридні комплекси втрача-ють антигенність у разі відщеплення ліпідів Деякі стероїди й фосфоліпіди можуть бути гаптенами. У комплексі з білками як гаптенові субстанції, що індукують синтез специфічних антитіл, можуть функціонувати такі ліпіди, як кардіоліпін, холестерин, лецитин, кефалін. Нуклеїнові кислоти, як правило не імуногенні, однак набувають властивостей повних антигенів у комплексі з метильованим альбуміном, який, очевидно, захищає їхню молекулу від розщеплення ферментами. Синтетичні дволанцюгові дезоксирибо-нуклеотиди є добрими імуногенами.