Тема 2. Економічна інформація та засоби її формалізації

Розгляньте основні поняття економічної інформації, її види та властивості; структуру, форми подання та відображення економічної інформації; охарактеризуйте засоби формалізованого опису економічної інформації

Економічна інформація являє собою сукупність відомостей, які відбивають стан або визначають напрямки змін і розвитку народного господарства та його ланок.

ЕІ притаманні наступні особливості:

• залежність від об’єкта управління;

• переважання алфавітно-цифрових знаків, як форми подання даних;

• дискретність інформації;

• провідна значущість операцій автоматизованої обробки даних арифметичних та логічних;

• необхідність оформлення у зручній для користувача формі;

• необхідність одержання значної кількості підсумків;

• необхідність стиснення розмірів при передачі з нижньої ланки управління на вищу;

• необхідність нагромадження та тривалого зберігання;

ЕІ розрізняють за стадіями управління:

• прогнозована;

• планова;

• облікова;

• нормативна;

• аналізу господарської діяльності оперативного управління.

Найважнішими властивостями економічної інформації є:

• Достовірність та повнота;

• Цінність та актуальність;

• Ясність та зрозумілість.

ЕІ є достовірною, якщо вона не спотворює істинне відображення справ. Недостовірна інформація може привести до неправильного розумінню справ або помилкового прийняття рішення.

Таким чином ЕІ є повною, якщо її достатньо для прийняття рішення.

Неповна ЕІ стримує прийняття рішення або може призвести до помилкового прийняття рішення.

За повнотою ЕІ поділяється на:

• достатню;

• надмірну;

• недостатню.

Цініть ЕІ залежить від того. Які задачі вирішуються з її допомогою. Актуальну інформацію важливо мати, при роботі в умовах, що постійно змінюються.

За стабільністю ЕІ поділяється на:

• постійну (сталу);

• умовно - постійну ;

• змінну.

ЕІ стає ясною та зрозумілою, якщо вона виражена у термінах, які використовують особи, що використовують цю інформацію.

З позиції технології розв’язання економічних задач розрізняють інформацію вхідну, проміжну, вихідну.

Структурою ЕІ визначається її удова , виділення тих чи інших елементів. ці елементи називаються інформаційними одиницями. Структура ЕІ визначається такою логічною послідовністю

• Символ

• Реквізит

• Показник

• Документ

Символ - це елемент даних, який не має змісту (літера, цифра, знак).

Реквізит - це елементарна одиниця інформації, яка не підлягає поділу.

Реквізит поділяються на реквізит ознаки та реквізит основи.

Реквізит ознаки - характеризує якісні властивості об'єкту (час. Місце дії, прізвище виконавця, назву роботи)

Реквізит основи - дає кількісну характеристику явищу, що виражається у одиницях виміру (сума у гривнях, ставка податку у процентах і т.д.)

Сукупність логічно пов'язаних реквізитів утворюють показник.

Зафіксована на МН інформація має наступну логічну структуру у порядку агрегування:

Символполеагрегат данихзаписфайлбаза даних.

Поле - поєднання символів. Яке приводить до створення мінімального семантичного елемента масиву (дата, цех, дільниця).

Агрегат даних - сукупність елементів, яка має самостійний зміст.

Запис - пойменована сукупність полів. Які об'єднуються за змістовим зв'язком і є об'єктом та результатом кроку обробки.

Файл - пойменована сукупність записів для об'єктів одного типу.

База даних - пойменована сукупність взаємопов'язаних файлів з мінімальною надмірністю, яка призначена для одночасного використання багатьма користувачами.

До числа основних засобів формалізованого опису елементів економічної інформації в ІС відносяться класифікація і кодування означених номенклатур, по яким здійснюється упорядкування, пошук та логічна обробка соціально-економічних та техніко-економічних показників по праці.

Система класифікації - це сукупність методів і правил розподілу об'єктів безлічі на складові частини по різним ознакам.

Об'єктами можуть бути професії робітників, перелік робіт і послуг в різних галузях управління, перелік спеціальностей по освіті і ін.

Класифікація об'єктів передбачає виділення класів, підкласів, груп, підгруп, видів, підвидів, типів. Питання класифікації тісно пов'язані з кодуванням показників і їх елементів.

Кодування - це процес привласнення умовних позначень об’єктам, процесам і явищам. Кодування необхідне для однозначного (формалізованого) описання даних, їх ефективного пошуку.

Розробка кодів проводиться згідно з такими вимогами:

• логічність побудови;

• мінімальна значність кодів;

• запас номерів для кодування нових елементів;

• можливість поєднання з іншими класифікаторами;

• запас ємності з обліком всіх ознак об'єкту;

• відповідність структури кодів алгоритмам розв'язання задач.

Для кодування техніко-економічної інформації в ІС застосовуються порядковий, серійно-порядковий, послідовний та паралельний методи кодування.

Порядковий метод кодування є найпростішим і найрозповсюдженішим. При його застосуванні привласнення кодів проводиться по мірі зросту або убування ознак без пропуску номерів. Наприклад, код категорії працюючих має вигляд: 1 - робітник, 2 - спеціаліст, 3 - службовець, 4 - учень, 5 - молодший обслуговуючий персонал.

При серійно-порядковім методі кодування на кожну групу ознак відводиться серія порядкових номерів з резервом на випадок появлення нових ознак. Наприклад, на підприємстві використовується праця 20 основних професій, 10 допоміжних і 30 посад службовців. У цьому випадку, основним професіям можна виділити серію номерів від 01 до 40, допоміжним - від 41 до 60, посадам від 61 до 99.

Послідовний метод кодування передбачає виділення певних розрядів коду під певні ознаки. При цьому значення ознаки, записаної у вигляді цифри або літери на певнім розряді коду, залежить від значення ознак, записаних на попередніх розрядах коду, тобто, код розташованого нижче угруповання створюється шляхом додавання відповідного коду до коду угрупування вищого рівня.

Паралельний метод кодування теж передбачає виділення розрядів. Але у противагу послідовному методові значення ознаки, записаної на будь-якому розряді коду, не залежить від значення ознак, записаних на інших розрядах.

Методи кодування використовуються при складанні класифікаторів. Класифікатор - це систематизоване зведення назв кодуємих об'єктів, їх класифікаційних угруповань і кодів. Класифікатор включає ідентифікаційний блок і блок назв. Ідентифікація є умовне позначення одиниць інформації за допомогою присвоєння їм скорочених цифрових, буквених або змішаних позначень.

При розробці класифікаторів техніко-економічної інформації в основному використовуються два методи класифікації: ієрархічний і фасетний.

При ієрархічнім методі класифікації між класифікаційними угрупованнями встановлюються відношення підпорядкування -ієрархія. Початкова множина об'єктів групується по обраній ознаці. Потім кожне угруповання згідно з заново обраною основою розподіляється на низку дрібніших, які, у свою чергу, також розподіляються, конкретизуючи об'єкт або його властивості.

Фасетна класифікація не має жорсткої структури і заздалегідь побудованих кінцевих угруповань. В її основі лежить аналіз, якому підлягають характерні ознаки об'єктів класифікації і виявляються основні категорії властивостей предмету.

Штрихове кодування- є одним з типів автоматизованої ідентифікації, що використовує оптичне зчитування.