7. Сім’я як соціальний інститут

Суть сім'ї та шлюбу

Одним з найстародавніших соціальних інститутів є сім'я. Ви­никла сім'я в надрах первісного суспільства значно раніше класів, націй, держав. Сім'я— об'є­днання на шлюбі або кровній спорідненості людей, пов 'язаних спі­льністю побуту, взаємною моральною відповідальністю за вихо­вання дітей, піклуванням про рідних і взаємодопомогою. Шлюб — це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільст­вом форма відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і обов'язки один до одного і до дітей та рідних.

В сім'ї відображаються і переплітаються найрізноманітніші суспільні відносини: економічні, соціальні, політичні, правові, духовно-ідеологічні, психологічні, моральні, естетичні. Зрозумі­ло, не можна не враховувати і природнобіологічні сімейно-шлюбні відносини. Основні ознаки сім'ї: шлюбні або кровно-родинні зв'язки між усіма її членами (подружжям, рідними, діть­ми та ін.), спільне проживання в одному приміщенні, спільний сімейний бюджет. Юридичне оформлення тут не виступає неод­мінною умовою. Шлюб — це традиційний засіб формування сім'ї і суспільного контролю за нею, одне із знарядь, один із засобів самозбереження і розвитку суспільства.

У сім'ї закладаються звички, навички, формуються тради­ції, моральні відносини між старшими і молодшими, милосердя або байдужість, тепла доброта або холодна корисливість. Все це стосується соціальної значущості сім'ї. Але сім'я має і персона­льну значущість. Для більшості людей сім'я — нормальне, необ­хідне середовище проживання, існування. За даними соціологіч­них досліджень смертність людей, які не перебувають в шлюбі, значно перевищує смертність серед людей сімейних, одружених. Це стосується практично всіх причин смертності — і самогубств, і внаслідок зловживання алкоголем, нікотином або наркотиками, і смертності через хворобу, що вимагає тривалого лікування. Особливо це стосується чоловіків. Так, у віці від 20 до 65 років розлучені чоловіки удвічі частіше вдаються до самогубств, аніж сімейні, в 3,3 рази частіше вмирають від цирозу печінки і від ра­ку, в 5,4 рази частіше — від діабету і туберкульозу та ін.

Соціальні функції сім'ї

Функції сім'ї — це способи, методи прояву її активності, жит­тєдіяльності всієї сім'ї і окремих її членів. Соціальні функції, що їх реалізує сім'я, обумовлюють важливу роль сім'ї в суспільстві. Основні соціальні функції сім'ї:

1)відтворення населення. Функція відтворення населення включає фізичне (народження дітей) і духовно-моральне відтво­ рення людини в сім'ї. На зміну переважно економічним стиму­ лам народження дітей в минулому, дедалі відчутніше приходить духовно-моральне: глибока моральна і психологічна потреба у своїй дитині, бажання мати її від коханого чоловіка, прагнення відтворити в дітях себе, повторити разом з ними життєвий шлях, надія і упевненість в майбутній духовній спорідненості з дітьми та онуками, що скріпляють кровнородинний союз, іменна гор­ дість, гордість прізвища;

2) господарсько-побутова. Відображається господарсько-побу­това функція сім'ї у веденні домашнього й особистого допоміж­ного господарства, садівництва і городництва, в обслуговуванні і самообслуговуванні членів сім'ї, в підтримці належного санітар­ного стану і гігієни в житлі, додержанні сімейного бюджету;

3) виховна. Виховна соціальна функція сім'ї визначає відпові­дальність батьків за духовно-моральне, політичне, естетичне ви­ховання дітей; народна мудрість говорить: «Батько не той, хто дитину народив, а той, хто її виховав»;

4) взаємне піклування членів сілі "ї один про одного, особливо про літніх. Має за мету підвищення відповідальності дітей за батьків, забезпечення їх спокійної старості, а також постійної і вза­ємної морально-психологічної підтримки, всебічного піклування;

5) організація та використання вільного часу, насамперед — дозвілля. її мета — допомогти членам сім'ї найплодотворніше ре­алізувати свої здібності і таланти в самодіяльності, в розумному споживанні духовних цінностей, в забезпеченні активного відпо­чинку.

Ще виділяються функції сім'ї: соціалізації особи, духовного спі­лкування, співробітництва в процесі виховання та ін. Але важливе не стільки детальне перерахування всіх функцій сім'ї, а поділ їх, з одного боку, на задоволення переважно матеріальні, господарсько-побутові, а з іншого— переважно емоційні і соціально-психологічні потреби людей. Зрозуміло, відтворення населення має не тільки біологічний, а й соціальний аспект, пов'язаний з ви­хованням і навчанням дітей. Встановлено, що у вихованні і на­вчанні дітей сім'ю замінити ніякими суспільними установами не можна. Тільки в сім'ї дитина природно і найефективніше одержує першу соціалізацію своєї особи, видобуває своє Я. В сучасних умовах рідко яка сім'я може дати своїй дитині ту підготовку, яку можуть дати їй суспільство, соціальні інститути (сім'я, школа, технікум, ліцей, вищий навчальний заклад та ін.). Але той мораль­но-психологічний потенціал, що закладає в дитині сім'я, залиша­ється на тривалий період або й на все життя.

Типи сім'ї. Сім'я та відтворення населення

Сім'я — це сплав трьох різновидів любові: подружньої, бать­ківської і дитячої. Любов невіддільна від обов'язку, вірності, са­модисципліни, спільності інтересів і мети, відповідальності, взає­мної поваги, гордості одного за одного. В Україні налічується понад 15 млн сімей. Кожний рік утворюється понад 300—400 тис. подружніх пар. Чітко простежується тенденція до помолодшання шлюбів. Який же тип сім'ї існує в сучасному суспільстві? Як не дивно, але й досі в соціології, психології та інших галузях знань відсутня чітка типологія сім'ї, хоча така прогалина починає посту­пово усуватися. Є ряд досліджень, в яких розкривається той чи інший бік питання. В сучасних умовах соціологи, психологи, полі­тологи характеризують сім'ю, по-перше, як соціально-класовий осередок: сім'я робітника, працівника сільськогосподарського ви­робництва (фермера, кооператора, орендатора), представника інте­лектуальної праці та ін., по-друге, міська, сільська (за типом посе­лення), по-третє, однонаціональна, міжнаціональна (за національною ознакою); по-четверте, за тривалістю, віком (сім'я молодіжна, молодого подружжя, сім'я, яка чекає дитину, сім'я се­реднього подружнього віку, літні подружні сім'ї та ін.); за кількіс­тю членів сім'ї (бездітні сім'ї, малодітні сім'ї, багатодітні сім'ї та ін.). Якщо три типи сім'ї (за соціально-класовою ознакою, типом поселення, національною ознакою) характеризуються досить про­сто, то типи сім'ї за віком, тривалістю існування, кількісним, чисе­льним складом та інші мають багато відмінностей. Сім’я молодіжна — це сім'я, яка тільки створилася, оформи­лася. Для такої сім'ї атмосфера ейфорії — нормальне явище. Про такі сім'ї вдало підмітив поет Сергій Чекмарьов: «їх любов — це перець, вогонь і жовч. Це трояндою квітнуча рана. Вона має му­чити і пекти, вона не терпить спокійної розмови».

Молода сім 'я — це сім'я, яка зустрілась з першими несподіва­ними перешкодами. Кожний з сім'ї — чоловік чи жінка думають, що однієї любові мало. Треба б мати побільше доброти, про яку так вдало сказав Вільям Шекспір: «Моя любов без дна, добро­та — як широчинь морська: чим більше її бачу, тим стаю безме­жнішим й багатшим», більше поступливості, турботливості, так­товності, проявів належної уваги до батьків і близьких. В сім'ї, яка чекає дитину, помітно зміцнюються подружні стосунки: дру­жина не залишається без уваги, з'являється надзвичайна турбо­тливість одне до одного.

Сім'я середнього подружнього віку (від трьох до десяти років спільного проживання). Це період найкритичніший, відповідальний в житті такої сім'ї. Він пояснюється тим, що саме в такий період з'являються нудьга, одноманітність, стереотипність у взаєминах по­дружжя. Прислів'я говорить: однією любов'ю ситим не будеш і вік, обнявшись, не просидиш. Починають розгоратися конфлікти, і на такий період припадає більшість розлучень і розпадання сімей.

Сім'я старшого подружнього віку (десять—двадцять років подружнього життя). Морально-психологічне благополуччя по­дружжя в такій сім'ї залежить від духовного багатства їх особис­тостей, взаємної поступливості, спільних потреб та інтересів. Лі­тня подружня сім 'я — сім 'я, яка прожила не один десяток років спільно. А, як відомо, у прожитого життя є два крила: одне несе радоші, а друге — сльози утирає. Ця різновидність сімей виникає після вступу до шлюбу їх дітей, появи онуків. Подружжя всту­пають в нові для них ролі — бабусь і дідусів, освоюють нові фу­нкції в сім'ї і, як і раніше, люблять один одного. Про таку любов поет Степан Щипачов писав: «Нехай пильно дивляться чоловіки і гадають, як хочуть. Нехай! Бувають жінки, схожі на ледь зів'ялі квіти. Ще милішою, ще дорожчою для чоловіка стала ти».

Певний тип сім'ї становлять сім'ї: бездітні, малодітні, багато­дітні та ін. Бездітні сім'ї— це сім'ї, де протягом десяти років спільного життя в подружжя не народилася дитина. Таких сімей в Україні близько ЗО % від загальної кількості. Причому, близько 12% з них залишаються бездітними через медико-біологічні причини, решта— через небажання мати дітей. Кожна третя сім'я з такої групи розпадається частіше з ініціативи чоловіків. Однодітні сім "і в Україні становлять в містах — 53,6 %, а в се­лах — 38—40 %. З таких сімей розпадається приблизно кожна дру­га. Проте, не можна стверджувати, що такі сім'ї розпадаються через те, що в них тільки одна дитина, оскільки подружжя вважають, що жити спільно скільки-небудь ще вони не можуть і тому не ризику­ють завести другу дитину. З однодітної сім'ї нерідко виходять люди добре розвинуті інтелектуально, але дуже ущербні морально-психологічно і комунікативно. Малодітні сім "і (сім'я з двома діть­ми)— найпоширеніші, і тут менше буває розлучень (якщо серед однодітних сімей розпадається майже кожна друга, то в малодіт­них — лише кожна сьома сім'я). Багатодітні сім "ї мають трьох і більше дітей. Серед таких сімей майже не буває розлучень, а якщо і трапляється розпад сім'ї, то винятково з вини чоловіка. Головна за­слуга в міцності і стабільності сім'ї належить жінці, матері. Неповна сім 'я — така, де один з батьків залишився з дітьми (частіше — ма­ти). Причин для такого становища багато і вони різні: смерть одного з батьків, розлучення або позашлюбне народження дитини, а то й усиновлення одинокою жінкою чужої дитини та ін. Такий тип сім'ї соціально найменш ефективний. Окрема сім 'я — це така, що ство­рюється подружжями з дітьми або без них, живе окремо від батьків та інших рідних. Це самостійні, незалежні сім'ї. Тут частіше вини­кають суперечки, тривалі сімейні конфлікти та ін. Бувають ще вели­кі сім'ї, які об'єднують представників кількох поколінь. За даними соціологічних досліджень приблизно до 60 % молодих подружжів живуть в таких сім'ях. Сімей же, які включають дві подружніх пари, налічується в Україні 56 %. В таких сім'ях раціонально налагодже­ний побут, у молодших подружніх пар часто буває більше часу на дозвілля. Є ще великі сім'ї, які складаються з трьох і більше подру­жніх пар. За особливими умовами сімейного життя виділяються студентська сім 'я та ін. Аналіз і характеристика типів сім'ї не ви­черпується їх різновидністю. Сім'я легше і ефективніше здійснює індивідуальний підхід до людини, своєчасно помічає прорахунки у виховній діяльності, активно стимулює прояви позитивних якостей і бореться з негативними рисами характеру.