Регуляція серцевої діяльності

Серцю притаманний автоматизм - здатність скорочуватися під дією імпульсів, що виникають в ньому самому. Але в цілому організмі людини робота серця регулюється за рахунок нервовогуморальних впливів, що змінюють силу і частоту серцевих скорочень та пристосовують його діяльність до потреб організму та умов існування.

Нервова регуляція

Іннервація серця здійснюється вегетативною нервовою системою. Серцево – судинний центр розташований в довгастому мозку, від якого починається блукаючий нерв (парасимпатична нервова система). Симпатичні нерви ідуть до серця від ядер, локалізованих в бічних рогах грудного відділу спинного мозку. Симпатичні і парасимпатичні нерви закінчуються в синуснопередсердному та передсердношлуночковому вузлах, а також в міокарді. В результаті при збуджені цих нервів спостерігаються зміни в автоматії синуснопередсердного вузла , швидкості проведення збудження по провідній системі серця, в інтенсивності серцевих скорочень.

Активація симпатичних нервів посилює серцеву діяльність – збільшує силу, частоту серцевих скорочень, збільшує збудливість і тонус серцевого м’яза, швидкість проведення збудження.

Активація парасимпатичних нервів зменшують силу і частоту серцевих скорочень, знижують збудливість і тонус міокарда, швидкість проведення збудження.

Рефлекторні впливи на серцеву діяльність

При подразнені барорецепторів (тиском крові) і хеморецепторів (хімічними агентами) рефлексогенних зон виникають рефлекторні зміни у діяльності серця.

1. Рефлекс з дуги аорти (Ціона – Людвіга) при збільшені тиску крові в дузі аорти подразнюються барорецептори → зменшення сили і частоти серцевих скорочень → зменшення тиску крові.

2. Рефлекс Герінга - при подразнені барорецепторів каротидного синуса → зменшення сили і частоти серцевих скорочень → зменшення тиску крові.

3. Рефлекс Бейнбріджа.

Вплив кори головного мозку на діяльність серця

Кора головного мозку (ГМ) регулює і коригує діяльність серця через блукаючі і симпатичні нерви. Доказом впливу кори ГМ на діяльність серця є можливість утворення умовних рефлексів, зміна емоційного стану (страх, радість, хвилювання) супроводжується відповідними змінами в діяльності серця.

Закони серцевої діяльності

Закон серцевого волокна ( закон Франка – Старлінга) – чим більше розтягнутий серцевий м'яз, тим сильніше він скорочується, тобто при підвищенні наповнення серця кров'ю під час діастоли сила серцевих скорочень зростає.

Закон серцевого ритма (закон Бейнбриджа) - чим більше крові притікає до правого передсердя, тим частіше стає серцевий ритм.

Ці закони проявляються, як правило, одночасно. Значення їх в тому, що вони пристосовують роботу серця до змінених умов існування.

Гуморальні впливи на серцеву діяльність

Гуморальні впливи на діяльність серця реалізуються гормонами, біологічно активними речовинами, електролітами, що потрапляють у кров і є продуктами життєдіяльності багатьох органів і тканин організму.

Зменшує збудливість міокарда і силу його скорочень – ацетілхолін (медіатор парасимпатичної НС).

Катехоламіни (адреналін і норадреналін) стимулюють силу і частоту серцевих скорочень, обмінні процеси в міокарді, розширюють коронарні судини.

Мінералкортикоїди, тироксин – підвищують чутливість серця до дії симпатичних нервів.